Курібаясі Тадаміті — Вікіпедія

Курібаясі Тадаміті 栗林忠道
яп. 栗林忠道
генерал-лейтенант Курібаясі Тадаміті
Народження	7 липня 1891(1891-07-07) префектура Наґано, Японія
Смерть	26 березня 1945(1945-03-26) (53 роки) Іодзіма, Японія загиблий у бою
Поховання	Meitoku Templed
Країна	Японія
Приналежність	Імперська армія Японії
Рід військ	кавалерія піхота
Освіта	Гарвардський університет, Nagano Prefectural Nagano Senior High Schoold, Військова академія армії Японії, Army Cavalry Military Academyd і Вища військова академія армії Японії
Роки служби	1914–1945
Звання	генерал-лейтенант
Командування	Імперська армія Японії
Війни / битви	Друга світова війна (Битва за Гонконг, Битва за Іодзіму)
Нагороди	Орден Сходячого сонця (2-й, 3-й клас) Орден дорогоцінної корони, Велика корона Ордену Священного Скарбу
Курібаясі Тадаміті у Вікісховищі

Курібаясі Тадаміті (яп. 栗林忠道, 7 липня 1891 — 26 березня 1945) — японський полководець, генерал-лейтенант Імперської армії Японії, що прославився організацією і проведенням оборони острова Іодзіма під час Другої світової війни. Вшановується як синтоїстьке божество в токійському Святилищі Ясукуні.

Курібаясі Тадаміті народився 7 липня 1891 року у селі Сайдзьо повіту Ханіка (суч. місто Наґано) префектури Наґано. Його батько походив із васалів роду Санада, давнього самурайського роду XVI століття. У 1911 році Тадаміті закінчив префектуральну середню школу Наґано. Його твори, написані за часи навчання, свідчать, що майбутній генерал мав неабиякий літературний хист і був обдарованим хлопцем.

По закінченню школи Курібаясі прагнув стати журналістом і успішно склав іспити до Гуманітарної Східноазійської академії (東亜同文書院), проте за наполягань і рекомендацій вчителів поступив у 1914 році до військового офіцерського училища Японської імперської армії. Після випуску 1918 року Курібаясі став лейтенантом кавалерії. Згодом, отримав військове звання капітана. Одружився у грудні 1923 року.

За успіхи Курібаясі було відправлено на стажування до США і Канади. З 1927 по 1930 рік новопризначений майор виконував функції помічника японського військового аташе у окрузі Вашингтон, одночавсно навчаючись у Гарвардському університеті. З 1931 року Курібаясі працював як прикріпний аташе у посольстві Імперії в Канаді. У 1937 році йому було присвоєно звання полковника.

Завдяки довгому перебуванню закордоном і вивченню міжнародної обстановки, Курібаясі послідовно виступав за підтримання союзницьких відносин між Японською імперією і США. Через свої «проамериканські» настрої, він конфліктував із токійським Генштабом.

З початком Другої світової війни Курібаясі командував військами у Маньчжурії і Китаї, а також взяв участь у грудневій битві за Гонконг 1941 року. За військові успіхи він отримав військове звання генерал-лейтенанта. У травні 1944 японський уряд призначив Курібаясі командиром корпусу Оґасавара для захисту острова Іодзіма. Перед вильотом на фронт генерал-лейтенант був удостоєний почесної аудієнції імператора Сьова.

Впродовж другої половини 1944 року Курібаясі всіляко укріпляв острови Оґасавара, особливо Іодзіму, яку збиралися захопити США. Він усвідомлював чисельну і технічну перевагу противника, тому вирішив провести оборону в глибині острова, використовуючи його рельєф. За наказом Курібаясі Іодзіма була перетворена на справжню фортецю, з розгалуженою мережею підземних укріплень і тунелів.

Битва за Іодзіму тривала з 19 лютого по 26 березня 1945 року. 21-тисячний корпус Курібаясі спромігся більше місяця відбивати атаки 100-тисячної експедиційної армії ворога. Це була єдина наземна операція японських сил, у якій втрати армії США перевищили втрати Японії.

З наближенням фіналу битви, 16 березня генерал-лейтенант Курібаясі відправив прощальну телеграму до Генштабу у Токіо:

Наступив час останнього бою. З моменту прибуття ворога, [мої] підлеглі офіцери і солдати воювали завзято, немов демони. Я радий, що не зважаючи на неймовірні наземні, морські та повітряні атаки чисельно переважаючого [противника], [наші воїни] блискуче продовжували боротьбу...Через безперестанний натиск ворога, [вони] полягли один-за-одним. Всупереч Вашим очікуванням, [мені] нічого не залишається як передати острів у руки противника. З невиразним жалем у серці, я уклінно осмілююсь пробачити мене. Зараз, коли вичерпались снаряди, висохла питна вода і всі бажають ринутися у останній бій, [я] постійно думаю про ласку імператора і не жалкуватиму [за неї] свого життя. Знаю, що імператорські землі не матимуть спокою допоки Іодзіма не відвойована. Тому навіть якщо я стану привидом, присягаю обов'язково повернути її. Перед останнім боєм, висловлюю Вам свої істинні помисли і, безперестанно молячись за перемогу нашої Монаршої держави, навіки прощаюсь з Вами...[1]

У відповідь Генштаб нагородив Курібаясі військовим званням вищого генерала, проте повідомлення про нагородження до адресата не встигло дійти.

У ніч з 25 на 26 березня була проведена остання атака японців. Курібаясі особисто очолив декілька сот вояків і щосили вдарив по позиціях противника. Завдяки раптовості удару війська США зазнали значних втрат. Захисники острова полягли всі, включаючи 53-річного генерала Курібаясі. Він кинувся у останній бій, попередньо скинувши з себе генеральські петлиці і ордени. Саме через це солдати противника не змогли розпізнати його тіла.

• 文藝春秋『栗林忠道硫黄島からの手紙』 (Листи Курібаясі Тадаміті з острова Іодзіма)、2006年8月、ISBN 4163683704
• 吉田津由子編『「玉砕総指揮官」の絵手紙』(Листи в картинках "головнокомандуючого-самогубці")、小学館、2002年4月、ISBN 4094026762

• Коротка біографія Курібаясі Тадаміті (англійською) [Архівовано 28 січня 2021 у Wayback Machine.]