Куцуруб — Вікіпедія

село Куцуруб
Герб	Прапор
Країна	Україна
Область	Миколаївська область
Район	Миколаївський район
Громада	Куцурубська сільська громада
Основні дані
Засноване	1756
Населення	2136
Площа	3,5 км²
Густота населення	610,29 осіб/км²
Поштовий індекс	57550
Телефонний код	+380 5154
Географічні дані
Географічні координати	46°38′53″ пн. ш. 31°36′41″ сх. д. / 46.64806° пн. ш. 31.61139° сх. д.Координати: 46°38′53″ пн. ш. 31°36′41″ сх. д. / 46.64806° пн. ш. 31.61139° сх. д.
Середня висота; над рівнем моря	0 м
Водойми	Дніпровсько-Бузький лиман
Місцева влада
Адреса ради	57550, Миколаївська обл., Миколаївський р-н, с. Куцуруб, вул. Очаківська, 120
Карта
	Куцуруб
	Куцуруб
Мапа
	Куцуруб у Вікісховищі

Куцуру́б (в минулому Крименді-Базар^{[джерело?]}) — село в Україні, у Миколаївському районі Миколаївської області. Адміністративний центр Куцурубської сільської громади. Населення становить 2283 особи.

Назва

Існує версія про походження назви нашого села, яка переповідається, як правдива історія. Нібито, 1756 коли цариця Катерина II їхала до Очакова (а від Очакова понад Дніпро – Бузьким лиманом стояли військові пости) вони особисто обходила пости. На одному з постів солдат на прізвище Куц настільки бездоганно ніс службу, що до штабу не пропустив навіть царицю. В нагороду за таку пильність Катерина дала йому золотий руб. Згодом, коли сюди почали селитися люди, то визначили це місце, як таке, де цариця дала Куцу руб. У подальшому, напевне, ці слова і закріпилися як назва села – Куцуруб. Але ця історія була вигадана для того, щоби зв'язати цю місцевість з ім'ям російської імператриці Катерини та заставити місцеве населення забути про своє українське коріння. Назва села Куцуруб перекликається зі стародавнім українським словом куцюруб або куцюруба. Слово куцюруб має два значення. Перше - це пошкоджений кривий палець, на який контурами схоже село, яке, в свою чергу, повторює вигин лиману. Друге - це старовинний український танок. І третя версія, що назва села відбулася від назви дуже смачної української страви - куцюруба.

Історія

Крименді-Базар починаючи з XVI століття, землі, на теренах яких знаходиться село знаходилось у провінції Сілістра у складі Османської імперії. Основу населення становили кримські й ногайські татари, румуни, молдовани, турки. Були також великі громади греків, вірмен, євреїв, українців, циган.^{[джерело?]}

Перші офіційні згадки про населений пункт, який знаходився на території сучасного села Куцуруб, знайдені на польській карті, котру склав відомий італійський картограф Річчі Заноні (Rizzi Zannoni) у 1767 році. На той час ця територія належала Османській Імперії. На ній ми можемо бачити поселення ногайських татар Крименді-Базар.

Перші поселенці з'явилися тут у другій половині XVI століття. Заселяли землі втікачі з кріпацтва з Володимирівської губернії.^{[джерело?]} Оселялися біля берегів і будували вриті у землю хати.

У районі села відмічені могильник скіфського періоду V – II ст. до н.е. та скарб ольвійських монет IV ст. до н.е., а також знайдено поселення сарматського поселення.

Культура

Музей

Будинок культури

Бібліотека

Парки

Пам'ятки

Світлини

Населення

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 2091 особа, з яких 984 чоловіки та 1107 жінок.^[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 2114 осіб.^[2]

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:^[3]

Мова	Відсоток
українська	81,46 %
російська	16,95 %
молдовська	0,80 %
білоруська	0,23 %
вірменська	0,19 %
гагаузька	0,09 %
болгарська	0,05 %
інші	0,23 %

Сьогодення

У селі є середня школа, у якій навчається 231 учень, філії дитячих музичної та художньої шкіл, будинок культури з глядацькою залою на 450 місць, лікарняна амбулаторія, відділення аптеки. Є невеличкий краєзнавчий музей.

До послуг жителів 22 магазини, їдальня, сільська бібліотека, відділення зв’язку, ощадна каса.

На території села діє Свято-Троїцька православна церква Московського патріархату.

Мистецтво

Село є центром таврійського розпису. Потужна творча школа таврійського розпису створена на базі Куцурубської школи мистецтв. Керівником напряму є талановитий художник, майстер народного мистецтва, викладач Любов Паранюк.^[4]

Економіка

Порт «Очаків»
У селі розміщена центральна садиба ТОВ «Агрофірми «Лиманський».

Цікаві факти

берег лиману, на якому розташовано село, дуже крутий і має багато різних ходів и провалів. Старі люди розповідають, що ці провали ведуть до великих підземних ходів, які ведуть до Туреччини. В кожному з них знаходиться карета, і кінь зроблені з чистого золота. Деякі мешканці шукали цей тайний підземний хід, але так і не знайшли. Розповідають, що тільки турки мають точні мапи и плани тих підземних ходів, і тільки вони можуть володіти тими скарбами.^[5]
автобусна зупинка в селі виконана з елементами таврійського розпису. Художник: Любов Паранюк.

Уродженці

Лукашенко І.П. — доктор наук.
Журавко Валерій Вікторович (17 вересня 1947) — футболіст, Заслужений тренер України з футболу з 1992 року. Майстер спорту СРСР (1972).
Ігор Музика (1991—2015) — український військовик, старший солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни^[6].
Юрій Васильович Зіньковський — український поет.