Кільця Ньютона — Вікіпедія

Кі́льця Нью́тона — кольорові кільця, які можна спостерігати за допомогою випуклої скляної пластинки внаслідок інтерференції світла, відбитого від різних поверхонь.

Вперше це явище описав у 1664 році Роберт Гук, але своєю назвою кільця завдячують Ісааку Ньютону, який детально проаналізував їхню структуру у 1675.

Аналогічні кольорові розводи можна часто спостерігати на різного типу поверхнях, вкритих прозорою плівкою, наприклад, на масляних плямах в калюжах.

Для монохроматичного світла з довжиною хвилі λ радіус m-го кільця Ньютона ${\displaystyle r_{m}}$ задається формулою

${\displaystyle r_{m}=\left[\left(m+{1 \over 2}\right)\lambda R\right]^{1/2}}$,

де R — радіус кривизни поверхні.

Кільця Ньютона використовуються при виготовленні лінз для визначення правильності кривизни, оскільки вони дуже чутливі до щонайменших дефектів.

• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.

Це незавершена стаття з фізики. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.