Кітаґава Утамаро — Вікіпедія

Кітаґава Утамаро
яп. 喜多川 歌麿
Ім'я при народженні	яп. 北川 勇助[1] яп. 北川 市太郎[1]
Народився	1753[4][5][…] або 1754[7]  Каваґое, Префектура Сайтама, Японія або Едо, Японія
Помер	31 жовтня 1806(1806-10-31)[2][3]  Едо, Японія
Поховання	храм Сенкодзіd
Країна	Японія[7][7]
Діяльність	художник укійо-е, художник, графік
Вчителі	Торіяма Секіен
Відомі учні	Maki Bokusend, Kitagawa Utamaro Ⅱd, Kitagawa Chiyojod, Kitagawa Yukimarud, Michimarod, Tsukimarod, Fujimarud, Kitagawa Hidemarud, Minemarud, Kitagawa Konomarud, Kitagawa Toshimarud і Kitagawa Takemarud
Знання мов	японська[4][8]
Роки активності	з 1770
Напрямок	укійо-е
Жанр	bijin-gad
Magnum opus	Moonlight Revelry at Dozo Sagamid і Three Beauties of the Present Dayd
Автограф
Медіафайли у Вікісховищі

Кітаґава Утамаро (яп. 喜多川歌麿, きたがわうたまろ; 1753 — 31 жовтня 1806) — японський художник-гравер періоду Едо. Майстер гравюр укійо-е. Засновник школи Кітаґава.

Справжнє ім'я — Кітаґава Нобуйосі (北川信美). Псевдонім — Хосьо (豊章). Вчився у Торіяма Секієна. Працював у м. Едо (тепер Токіо). З 90-х рр. 18 ст. очолив школу Укійо-е. Утамаро зображував рідну природу, красунь-куртизанок, гейш, дітей, побутові сцени. Створив також ілюстрацію до «Книги птахів» (1789); видав серію гравюр «Типи гейш під час свята Ніківана». Найвищого розквіту творчість Утамаро досягла в 90-х рр. 18 ст. (серії гравюр: «Десять типів жіночих облич», «Вибір пісень», «Шовківництво», «Шість видів ріки Тамагава», «Рибалки Аваби», «Щорічник зелених будинків», 1804). У 1804 році Утамаро за сатиричну гравюру був заарештований. Помер у злиднях.

Народився 1753 у постоялому містечку Каваґое повіту Ірума провінції Мусасі^[9]. Він навчався малювання у майстра Торіями Секіена і виготовляв гравюри акторів та ілюстровані книги. Завдяки замовам і підтримці видавця Цутаї Дзюдзабуро, художник видав багато власних укійо-е.

З 1791 почав малювати погруддя красунь^[10], які завоювали йому популярність в Едо. Новітня ідея малювати жіночі портрети без корпусу була його власною. Художник намагався передавати внутрішній стан людини лише через вираз обличчя. Темами картин Утамаро були «безіменні жінки» — куртизанки, повії та служниці. Він також малював численні порнографічні картини у жанрі сюнґа.

Японська влада неодноразово забороняла малюнки Утамаро як аморальні, але художник продовжував їх створювати. 1804 він випустив гравюру, на якій зобразив милування квітами героя японської старовини Тойотомі Хідейосі. За це сьоґунат заарештував художника і кинув до в'язниці. Тойтомі Хідейосі був родичем сьоґунського дому, тому використання його як персонажа міщанських картин було суворо заборонене. Крім цього портрет Хідейосі, що розпивав саке в оточені дружин та наложниць, нагадував образ тогочасного сьоґуна Токуґави Ієнарі.

У в'язниці здоров'я Кітаґави Утамаро зіпсувалося. Він помер від хвороби 31 жовтня 1806.

• 
  Дівчина грає на сямісені (1803)
• 
  Три красуні (1793)
• 
  Жінка витирає піт (1798)
• 
  Перелюб (1790-ті)
• 
  Та, що дує у свистульку (1790-ті)

• Рубель В. А. Японська цивілізація: традиційне суспільство і державність. — К. : «Аквілон-Прес», 1997. — 256 с. — ISBN 966-7209-05-9.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Кітаґава Утамаро

• (англ.) Колекція творів Кітаґави Утамаро [Архівовано 6 грудня 2009 у Wayback Machine.]
• (яп.) Хронологія життя Кітаґави Утамаро