Список персонажів серії книг «Пісня льоду й полум'я» — Вікіпедія

Нижче наведений список з найшляхетніших і найаристократичніших родин та їхніх членів із серії епічних фентезі-романів американського письменника і сценариста Джорджа Мартіна — «Пісня льоду й полум'я», фантастичного світу семи королівств Вестероса, і коротко пояснюється, що відбувається з цими родинами і персонажами. Персонажки, що одружилися з представниками інших родин, перераховані у їхніх споконвічних родинах, де вони народилися, а в дужках вказані прізвища їхніх чоловіків.

Аррени
Девіз:	«Високий як Честь»
Титул:	Королі Гір і Долини
Території:	Долина
Родоначальник:	Артіс І Аррен
Близькі роди:	Інші Шляхетні Доми

Дім Аринів^[1] — найбільша і головна родина в Долині. Інші, менші родини Долини, присягли їй на вірність. Головний замок родини — «Орлине Гніздо» — не дуже великий, але розташовувався на високій горі і був практично неприступним. Родина володіла ще кількома замками в Долині, в тому числі «Місячними Воротами», куди мешканці «Орлиного Гнізда» перебиралися на час довгих зим.

Арини походять від Королів Гори й Долини, одного із найдавніших і найшляхетніших андальских родів. Арини зберігали нейтралітет у війні «П'яти Королів». Їхній герб — місяць і сокіл, білі на небесно-синьому полі. Їхній девіз — «Високий як честь».

Джон Арин — лорд «Орлиного Гнізда», Захисник Долини, Хранитель Сходу і Десниця короля під час правління Роберта Баратеона. Він був одним з головних керівників повстання Роберта, яке було підняте проти «божевільного короля» Ейриса II Таргарієна, щоб захистити своїх зброєносців Роберта і Едарда Старка. Щоб заручитися підтримкою лорда Гостера Таллі у повстанні, Джон одружився з його молодшою дочкою Лайсою Таллі. Після того, як Роберт із своїми союзниками захопив столицю Вестероса Королівську Гавань і був коронований на Залізний Трон, він призначив Джона Десницею короля. За 15 років правління Роберта, Джон ніс основну частину відповідальності за спокій і процвітання Семи Королівств. Він був близьким другом, як короля Роберта, так і лорда Едарда протягом більшої частини свого життя.

Перед смертю, Джон працював над родоводами Баратеонів та Ланістерів. Він виявив, що батьком дітей дружини короля, королеви Серсі Ланістер був не Роберт, а Джеймі Ланістер. Перш ніж Арин встиг розкрити до кінця цю таємницю і доповісти Роберту, він був отруєний своєю дружиною Лайсою з ініціативи скарбника королівства Петира Бейлиша.

Робін Арин — єдиний син Джона Арина і його дружини, Лайси із роду Таллі. Він був хворобливим, плаксивим шестирічним хлопчиком. Після смерті свого батька Джона, він успадкував всі його землі і багатства, а також титул лорда «Орлиного Гнізда», Захисника Долини, Хранителя Сходу. Робін страждає на захворювання, яке викликає часті напади істерики і втрату свідомості. Його мати, леді Лайса, правила як регент від імені свого сина. Він інтелектуально і фізично відставав у розвитку від своїх однолітків, і мати навіть не віднімала його від своїх грудей.

Після трагічної смерті матері Роберта, Петир Бейлиш, завдяки його короткочасному шлюбові з леді Лайсою, вступив на посаду лорда-протектора Долини, керував Долиною та опікувався лордом Робіном. Деякі з найвідоміших дворян Долини підписали декларацію з вимогою усунення Петира з його посади лорда-протектора Долини і вихователя Робіна Арина, називаючи себе «Лордами декларантами». Роберт став ще більш емоційним і дратівливим після смерті матері, і був дуже прив'язаний до своєї двоюрідної сестри, Санси Старк, яка за порадою Петира видавала себе за Алейну Стоун, позашлюбну дочку Петира. Вона взяла на себе роль матері і всяко намагалася покращити життя юного лорда після смерті Лайси.

В телесеріалі «Гра престолів» роль Робіна Арина зіграв бразильський актор Ліно Фасіоль в телевізійній адаптації книги телекомпанією HBO.

Баратеони
Девіз:	«Нам Лють»
Території:	Штормокрай
Родоначальник:	Дюран І Богоборець
Близькі роди:	Інші Шляхетні Доми

Дім Баратеонів^[1] — найбільша і головна шляхетська родина Штормової Межі. Інші, менші родини Шторму, присягли їй на вірність. Наймолодший з великих родів; виник під час Завойовницьких війн. Засновник його — Оріс Баратеон, за чутками, був незаконнонародженим братом Ейгона Дракона. Оріс піднявся, ставши одним з найлютіших полководців Ейгона. Коли Оріс переміг і вбив Аргілака Гордовитого, останнього короля Шторму, Ейгон нагородив його замком «Аргілак», землями й дочкою. Оріс взяв дівчину в дружин, прийняв прапор, почесті й девіз її роду.

Герб Баратеонів — коронований олень, чорний на золотому полі. Їхній девіз — «Нам лють». Після повстання Роберта за підтримки родів Старків, Таллі, Арин, і, врешті-решт, роду Ланістерів, рід Баратеонів захопив Залізний Трон, що зробило їх новою королівською сім'єю Вестероса.

Роберт Баратеон — на початку роману був королем Вестероса протягом 15 років. В юності він був грізним і заповзятим воїном, але тепер він описується як бородатий товстун, любитель полювання, жінок і надмірної випивки.

Роберт виховувався в «Орлиному Гнізді» разом з Едардом Старком — нащадком королів Півночі. Вони стали близькими друзями, а також здружилися із своїм названим батьком — лордом Джоном Арином. Роберт пізніше став нареченим сестри Неда Ліанни Старк, яку він палко любив, хоча і на відстані.

Звістка про викрадення Ліанни принцом Рейгаром Таргарієном сильно обурила знатні родини королівства. Брандон Старк, брат Ліанни, поїхав в Королівську Гавань до короля Ейріса II, щоб визволити її, але він був схоплений і страчений. Зрештою король наказав Джону Арину видати йому Роберта і Едарда Старка. Замість того, Джон Арин, заручившись підтримкою основних сімейств Семи Королівств, здійняв повстання проти Ейріса, яке згодом назвали «Війною Узурпаторів». Хоча Роберт виграв цю війну і особисто вбив Рейгара на Тризубці, проте Ліанна не дісталася йому, бо померла за загадкових обставин. Думки про неї переслідували Роберта до кінця його життя.

У післявоєнний період, Роберт займає Залізний Трон Семи Королівств. Він одружився з Серсі Ланістер, щоб закріпити лояльність найбагатшої родини Вестероса до свого правління. Він назначив Джона Арина Правицею короля і тим самим звалив на нього велику частину керівництва державою. Сам він любив гучні бенкети, урочистості та турніри, тим самим розтратив величезну казну, залишену йому у спадок королем Ейрісом. Зрештою корона опинилася по вуха у величезних боргах, значну частину з яких складали позики «Залізного Банку» Браавоса і який славився своїм девізом: «Залізний Банк завжди одержує своє». Роберт був убитий диким кабаном під час полювання. Це сталося не без участі його дружини Серсі. Вона вмовила свого кузена сера Ланселя Ланістера — зброєносця короля, і він під час полювання підмінив слабке вино на міцне і постійно підливав його Роберту. Смерть короля призвела до війни «П'яти Королів», в ході якої відбувається дія більшості романів.

В першому сезоні телесеріалу під назвою «Гра престолів» роль Роберта Баратеона зіграв Марк Едді в телевізійній адаптації книги телекомпанією HBO.

п о р Генеалогічне дерево родини Баратеонів
Ормунд[a]   Рейла Таргарієн[a]                                                                                       Стеффон[a]   Кассана Естермонт[a]                                                                                                                                     Далена Флорент[b]                           Роберт[a] 283–298   Серсі Ланністер[a]   Джеймі Ланністер   Станніс[a]   Селіза Флорент[a]   Ренлі[a]   Марджері Тайрелл[a][c]                                                                                                                                                                                   Едрік Сторм[d]     Джендрі[e][d]     Белла[f]                   Мірселла[a][g]                 Ширін[a]                                                                       Мія Стоун[d]   Барра[h]   11 інших   Джоффрі[a][g] 298–300   Марджері Тайрелл[a][c]   Томмен[a][g] 300–
Примітки: ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с Martin, George R. R.; García Jr., Elio M.; Antonsson, Linda (2014). Appendix: Targaryen Lineage. The World of Ice & Fire. ISBN 978-0-553-80544-4. ↑ Martin, George R. R. (2000). Appendix: The King in the Narrow Sea. A Storm of Swords. ISBN 0-553-10663-5. ↑ а б Margaery Tyrell first married Renly, then Joffrey, and then Tommen. ↑ а б в Martin, George R. R. (2000). Appendix: The King on the Iron Throne. A Storm of Swords. ISBN 0-553-10663-5. ↑ Martin, George R. R. (1996). Chapter 27, Eddard VI. A Game of Thrones. ISBN 0-553-10354-7. ↑ Martin, George R. R. (2000). Chapter 29, Arya V. A Storm of Swords. ISBN 0-553-10663-5. ↑ а б в Joffrey, Myrcella and Tommen, although recognized by Robert, are secretly the illegitimate children of Jaime Lannister. ↑ Martin, George R. R. (1996). Chapter 35, Eddard IX. A Game of Thrones. ISBN 0-553-10354-7.

Джофрі Баратеон — старший із трьох дітей королівської родини Баратеонів, і спадкоємець Роберта. На початку серії йому виповнюється 12 років. Джофрі є вольовою дитиною з розбещеною вдачею і безконтрольними садистськими нахилами. Як Ланістер, він високий, блондин, і красивий. Признаний як син Роберт і спадкоємець Залізного Трону, він був насправді плодом порочного кровозмішення його матері Серсі і Джеймі Ланістерів. Роберт ніколи не брав під сумнів походження Джофрі, але він ніколи не любив його чи був близьким із дитиною.

Разом з іншими членами королівської сім'ї, Джофрі їде у Вінтерфелл (Вічнозим), після смерті Джона Арина. Він показав свої вишукані манери, особливо по відношенні до Санси Старк, дочки Едарда з якою він був заручений. Після інциденту із сином конюха і лютововчицею Німерією, він показав свою справжню вдачу грубої, мстивої, істеричної особистості, яка викликала до нього ненависть Арії Старк і дещо розчарувала Сансу.

Як новий Десниця короля, розслідуючи причину смерті свого попередника і вчителя Джона Арина, Едард Старк дізнався, що Джофрі і його брати були насправді результатом інцесту Серсі і її брата-близнюка Джеймі. Щоб зберегти цю таємницю Серсі організовує смерті Роберта, а потім заарештовує Едарда, звинувачуючи його у державній зраді. По смерті короля Джофрі був коронований на Залізний Трон, як спадкоємець Роберта. Санса благає його про помилування свого батька і замінити його страту на заслання в «Нічну Варту». Джофрі, пообіцяв замінити страту на вигнання, але замість цього наказав своєму катові публічно відсікти голову «зраднику» на очах його дочки. Цей акт був головною причиною, яка кинула відносно мирну країну — Вестерос у вир війні «П'яти Королів». Радники і слуги виконували всі примхи і забаганки молодого короля. Він часто наказував своєму охоронцеві побити Сансу для своєї забави, називаючи її «дочкою зрадника» і той завжди запобігливо це робив. Тільки один Тиріон став на захист дівчини, бачачи, що жорстокість Джофрі зробила його непопулярним серед народу і це навіть одного разу мало не коштувало йому життя під час громадських заворушень.

Джофрі розриває заручини з Сансою і одружується з Марджері Тайрел з політичних міркувань. На своєму весільному бенкеті Джофрі був отруєний і помирає. Серсі незаслужено звинувачує у вбивстві свого молодшого брата Тиріона, хоча у смерті її сина було замішане сімейство Тайрелів, яке бачило диктаторський характер короля і запланувало замінити його на більш поступливого і тихого Томена — молодшого сина Серсі.

В телесеріалі «Гра престолів» роль Джофрі Баратеона зіграв ірландський актор Джек Глісон.

Мірселла Баратеон — середня із дітей королівської родини Баратеонів. Вона добре вихована, з тонкими аристократичними манерами, красива і ввічлива дівчинка. Для свого віку проявляє неабияку відвагу, силу волі і високий інтелект. На початку серіалу їй виповнюється 8 років.

Мірселла була вислана в Дорн у рамках угоди із родиною Мартел, щоб забезпечити їхньою підтримкою молодого короля Джофрі під час війни «П'яти королів». Вона заручена із принцом Трістаном і мала одружитися з ним, коли вони досягнуть повноліття.

Принцеса Аріана Мартел — дочка принца Дорана, лорда Дорну, виношуючи плани помсти родині Ланістерів за вбивство своєї тітки принцеси Елії і двох її дітей і смерть свого дядька принца Оберіна, запланувала заколот, щоб зробити Мірцеллу королевою після смерті Джофрі, скориставшись законами Дорну. За законами Дорну, королем міг бути не тільки син, а і дочка. А оскільки Мірселла була старшою за Томена, вона була повноправною спадкоємницею Залізного Трону після смерті Джофрі. Але цим планам не судилося збутися. Під час придушення заколоту сір Герольд Дейн на прізвисько «Темна Зірка» спробував вбити Мірцеллу, вдаривши її ножем в обличчя. Вона вижила, але втратила слух і отримала страшні шрами на обличчі. За сценарієм телесеріалу «Гра престолів» HBO вона була отруєна Еларою Сенд.

В телесеріалі в першому і другому сезонах її роль виконала Еймі Річардсон^[2], а в п'ятому та шостому — Нелл Тайгер Фрі^[2].

Томмен Баратеон — наймолодший із дітей королівської родини Баратеонів. На початку серіалу йому виповнюється 7 років. Його спокійна вдача, м'який характер, і слабка воля — дуже відрізняли його від старшого брата Джофрі. Томмі був коронований після смерті Джофрі, і одружився з його вдовою Марджері. Бувши дуже слухняною і покірною дитиною, він робив все, що веліла Серсі і був більш зацікавлений в своїх кошенятах та іграх, ніж в області економічної, військової чи господарської політики держави. Податливість Томена працювала в обидві сторони, однак, і він незабаром бувши під впливом Марджері, став протистояти оточенню своєї матері. Після того, як Серсі була заарештована, Томмі продовжує підписувати всі документи, які давали йому радники.

В телесеріалі «Гра престолів» роль Томена Баратеона зіграв англійський актор Дін-Чарльз Чепмен.

Ренлі Баратеон — наймолодший з братів Роберта, лорд Штормової Межі, магістр права Королівського Суду Роберта. Він красивий і харизматичний чоловік, легко заводив друзів, але і ворогів наживав часто і часом необдумано.

Король Роберт дав Ренлі у володіння Штормову Межу, попри його старшого брата Станіса, який мав більше прав на неї. Землі Штормової Межі були значно більшими і багатшими, ніж Драконовий Камінь Станіса, даючи Ренлі більше прибутків, ніж його старшому братові. До того ж, Ренлі був призначений на посаду магістра права (майстер над законом — верховний суддя, в Малій Королівській Раді) Королівського Суду при королі Роберті. Майстер над законом (верховний суддя) в Малій раді. Коли Роберт вмирав, Ренлі запропонував Едарду Старку взяти під свій контроль Залізний Трон, перш ніж Серсі Ланістер захопить його. Едард благородно відмовився, і Ренлі покинув місто. Після смерті Роберта, Ренлі оголосив себе королем. Завдяки його харизмі і знайомству з Баратеоновими прапороносцями, йому вдалося заручитися підтримкою багатьох сімейств, попри такі ж претензії свого старшого брата Станіса. Ренлі також отримав підтримку впливової родини Мейса Тайрела через шлюб з його дочкою Марджері.

Він провів багато часу, повільно рухаючись південними землями, отримуючи дедалі більше підтримки і очікуючи слушного моменту для нанесення удару. Він проводив лицарські турніри для своїх людей у той час як Ланістери і Старки знекровлювали один одного в боях. Але його планам не судилося збутися, коли його брат Станіс пішов проти нього. Він зустрівся з набагато меншими силами Станіса і відмовився відступати від своїх претензій. Під час підготовки до бою з військами свого брата, Ренлі був таємниче убитий загадковою тінню, яка дуже нагадувала його брата Станіса.

В телесеріалі «Гра престолів» роль Ренлі Баратеона зіграв Ґетін Ентоні. Із телесеріалу явно було показано гомосексуальні стосунки Ренлі з Лорасом Тайрелом, те, що тільки було незначним натяком в книзі.

Станніс Баратеон — старший з братів Роберта, лорд Драконового Каменю, член Малої Королівської ради при дворі Роберта Баратеона (майстер над кораблями, тобто верховний адмірал); згодом самопроголошений король Вестеросу (т. зв. «Король на Драконовому Камені»). Дружина: Селіса Флорент із родини Флорентів, що присягнули Тайрелам, лордам Хайгардена й Захисникам Півдня. Діти: дочка Ширен. Родичі: старший брат — Роберт Баратеон, молодший брат — Ренлі Баратеон. Герб: на золотому полі коронований чорний олень з вписаним всередину вогненним серцем Владики Світла (бог Рглор).

Станіс виділявся рідкісною похмурістю, суворістю, повною відсутністю почуття гумору, що наклало відбиток на його зовнішність. Славився своєю пуританською вдачею і байдужістю до мирських задоволень, а також патологічним прагненням до справедливості, що доходить до фанатизму й байдужістю до окремих людських доль. Про його завзятість і рішучість ходять легенди. Він також відважний і талановитий флотоводець. Вік на час дії романів — приблизно 36 років.

Під час повстання свого брата певний час вагався між вірністю династії Таргарієнів та власній родині, проте зрештою вибрав останню. Під час війни прославився обороною Штормової межі супроти військ Роздолля. Станіс відкидав будь-яку можливість здати замок, своєю чергою Мейс Тірел не наважувався штурмувати неприступний замок тримаючи його в облозі доки в обложених не скінчиться провізія. Його план був близьким до реалізації, якби не контрабандист Давос Сіворт, який під покровом ночі доставив до Штормової межі вантаж цибулі і солонини, який допоміг гарнізону протриматись до прибуття підмоги. Після зняття облоги за наказом Роберта зібрав флот і захопив останній оплот Таргарієнів — Драконовий камінь, наказ вдалось виконати майже без втрат оскільки гарнізон вирішив не битись за програну справу, проте захопити дружину і сина Божевільного короля. Роберт назначив його лордом Драконового каменю, чим завдав останньому образи: той розраховував отримати родове гніздо Баратонів - Штормову межу, а Драконовий Камінь, хоч і є однієї з найдавніших та потужних твердинь Вестеросу, не приносить великих доходів і має мало знаменосців. Попри все Станіс зберіг лояльність брату і під час повстання Балона Греджоя розгромив флот залізнороджених під керівництвом Віктаріона Грейджоя.

Дізнавшись про позашлюбних дітей королеви Серсі і причини смерті Джона Арина, Станіс покинув Королівську Раду і повернувся на Драконовий Камінь. Там він зібрав невелику армію і великий флот зарахунок реквестування кораблів, що проходили повз Драконовий камінь. Під впливом чаклунки Мелісандри Асшайської, прийняв культ Рглора — Владики Світла і змінив свій герб, вписавши в нього символ цієї релігії — вогненне серце. Після смерті Роберта, Станіс проголосив себе королем, як єдиний законний спадкоємець Роберта, проте більшість з Баратеонових знаменосців підтримали його більш харизматичного брата Ренлі. Користуючись чорною магією Мелісандри, сприяв вбивству власного молодшого брата Ренлі Баратеона, після чого отримав контроль над частиною його васалів (хоча найбільша родина Тайрелів уклала союз з Ланістерами) і з великою армією рушив на штурм Королівської Гавані. У битві на річці Черноводній його флот був спалений диким вогнем, а сухопутне військо було вщент розбите армією під командуванням Тайвіна Ланістера. Станіс змушений був безславно відступити назад у свої володіння з тими ж силами, що й на початку війни.

Там, Мелісандра переконує його принести в жертву королівського бастарда свого брата Роберта — Едріка Шторма, щоб завершити магічний ритуал пробудження кам'яного дракона, але його радник Давосі Сиворт вмовив Станіса натомість перекинути залишки його армії на Північ, щоб захистити Стіну. Станіс погодився, і прибув на Стіну під час нападу армій Здичавілих під проводом Манса Розбійника. В битві під Чорним Замком розбиває противника, Манса із здичавілими бере в полон. Він розміщає свої сили в Чорному Замку і вступає в переговори з північними лордами про союз проти Ланністерів. Паралельно з цим він пропонує Джону Сноу офіційно визнати його Старком та назначити своїм Лордом Півночі. Після деяких вагань Джон відкидає його пропозицію і обирається новим лордом-командувачем Нічної Варти. Після цього Станіс вирішує взяти воїнів з числа Здичавілих, що присягнули йому, та вирушити в похід на Дредфорт — замок Болтонів. Сноу відмовляє його від цієї ідеї, пропонує залишити Здичавілих для оборони Стіни і натомість укласти союз з гірними кланами, щоб спільно виступити проти Залізнороджених, що окупували частину Півночі. План вдається, і Станніс разом з новими союзниками звільняє замок Темнолісся та захоплює в полону доньку Бейлона Грейджоя — Ашу. Кількість його прихильників зростає. Вони вимагають від Станніса негайно вирушити на Вінтерфел, коли до них доходять новини про намір Русе Болтона видати свого бастарда Рамсі за Ар'ю Старк (насправді це фрейліна Санси Джейні Пуль). Станіс погоджується, проте похід затягується через морози та хурделиці. Частина солдатів і лицарів Штормових земель, не звична до таких умов, гине в поході. Зрештою військам Баратеона вдається дістатись Вінтерфелу, проте доля битви не відома.

Джон Сноу отримує листа, в якому Рамсі повідомляє, що армія Станіса розбита, а сам він загинув. Проте це може бути лише обманом.

Як і в книзі, в телевізійній адаптації книги телекомпанією HBO, Станіс Баратеон з'явиться в другому сезоні телесеріалу. Його роль зіграв англійський актор Стівен Діллейн. А його супутницю, жрицю і чародійку Мелісандру, нідерландська акторка Каріс ван Гаутен.^[3]

Селіса Баратеон — дружина Станіса, з дому Флорентів. Вона описується як досить неприваблива жінка з надзвичайно великими вухами і натяком на вуса над її верхньою губою. У Селіси холодні стосунки з чоловіком Станісом. Вона є першою з її родини, яка повірила в Р'глора, бога Мелісандри.

У телеадаптації HBO її роль виконала Тара Фіцджеральд^[en].

Ширен Баратеон — єдина дитина Станніса і його дружини Селіси Флорент, яка вижила. У дитинстві вона перехворіла сірою хворобою, проте зазвичай смертельна хвороба не вбила дівчинку, але її щока і частина шиї назавжди скам'яніли і придбали сірий колір.

У телеадаптації HBO її роль виконала британська акторка Керрі Інґрам.

Грейджої
Девіз:	«Ми не сіємо»
Території:	Залізні Острови
Родоначальник:	Сірий Король
Близькі роди:	Залізнородні Шляхетні Доми

Дім Грейджоїв^[1] — найбільша і головна благородна родина на Залізних Островах, багато менші родини присягли їй на вірність. Їхній головний острів, де знаходиться замок лорда островів називається Пайк. Герб Грейджоїв — золотий кракен на чорному полі. Їхній девіз — «Ми не сіємо»..

Грейджої з Пайка претендують на походження від Сірого Короля із Епохи Героїв. Легенди стверджують, що Сірий Король правив не тільки Західними островами, але й самим морем. Їхній рід йде корінням в глибину століть так же далеко, як і рід їхніх одвічних супротивників — Старків, і такий же час триває ворожнеча між ними.

Грейджої стали лордами Залізних Островів після завоювання Семи Королівств Таргарієнами, коли Ейгон Таргарієн віддав Річкові землі будинку Таллі й дозволив уцілілим людям Залізних Островів відновити свій стародавній звичай і обрати серед себе того, хто буде правити ними. Вони вибрали лорда Вікона Грейджоя, з Пайка.

Балон Грейджой здійняв заколот проти Залізного Трону, що був подавлений королем Робертом Баратеоном і лордом Едардом Старком з Вінтерфелла, але в хаосі, що настав після смерті короля Роберта, він знову проголосив себе Королем Островів, і послав свої кораблі атакувати землі Півночі.

Балон Грейджой — лорд Залізних Островів, Король Солі й Каменю, Син Морського Вітру й Лорд-володар Пайка, капітан корабля Великий Кракен. Сувора і жорстока людина, педантично дотримується більшості звичаїв Залізних Островів, але тим не менше, хоче бачити свою дочку Ашу як свого наступника. Він очолив повстання проти короля Роберта Баратеона і зазнав поразки. Молодший син Балона Теон був узятий в заручники лордом Старком і виховувався у сім'ї разом з його дітьми.

Після смерті Роберта Баратеона і Едарда Старка, Балон відкинув пропозицію Роба Старка в укладанні союзу із Північчю і оголосив себе королем Залізних Островів і Півночі, і розпочав спустошливі набіги на узбережжя північних земель, які належали Старкам.

Балон загинув в результаті падіння зі скелі при перетині підвісного мосту під час шторму. Деякі підозри та «своєчасне» повернення його брата Юрона привели до припущення, що Балон, можливо, був убитий найманим вбивцею на замовлення Юрона.

Ейрон Грейджой — наймолодший з братів Балона, на прізвисько «Мокрочубий», жрець Утопленого Бога. В молодості він був грубої вдачі, п'яниця, розбишака і гульвіса. Після того, як Ейрон мало не втопився у морі і тільки чудом врятувався, він кардинально змінився, став набожним чоловіком, розсудливим і поважним. Він присвятив себе релігійній справі, служінню Утопленому Богу. Під час подій, викладених у романі, він тяжко працював, вів аскетичний образ життя, був позбавлений почуття гумору, носив один старий халат і жив як відлюдник на пляжі, практично спілкуючись тільки із своїми учнями. Він вплітав водорості в своє волосся, за що одержав прізвисько «Мокрочубий». Він був членом Братства Утоплеників, святих людей, які беззастережно виконували всі його накази. Ейрон був дуже шанованою людиною на Залізних Островах.

Після смерті Балона і повернення Юрона, Ейрон використав весь свій авторитет, як первосвященик Утопленого Бога для вибору нового короля, гідної заміни Балону. Він сподівався вручити корону братові Віктаріону, який він знав, продовжуватиме традиції Балона. Однак його планам не судилося збутися, і «безбожний» Юрон був вибраний новим королем. Ейрон відкрито оголосив про свої плани повалення нового «безбожного» короля і зник на наступний день. Його доля невідома.

Аша Грейджой (Яра Грейджой) — єдина дочка Балона Грейджоя і найстарша його дитина, яка залишилася живою. Вона була капітаном корабля «Чорний Вітер» і завойовницею Темнолісся. Аша залишилася єдиною дитиною у Балона, після того як Едард Старк взяв Теона в заручники, і була названа, своїм батьком, спадкоємицею трону. Вона є жорсткою, і гордою, і кидала виклик традиційним гендерним звичаям Залізних Островів, нічим не поступалася перед капітанами своїх кораблів і відважно вела їх у бій. Вона повернулася на острови після смерті батька, щоб заявити про свої претензії на трон, з пропозицією укласти мир з материком в обмін на землю. Вона мала кращу, ніж багато хто очікував, можливість стати новим королем, але вибір був зроблений на користь Юрона.

В телесеріалі «Гра престолів» персонаж Аши був перейменований в Яру, щоб уникнути плутанини з іменем здичавілої Оши. Роль Яри виконала Джемма Вілан.

Юрон Грейджой — другий за віком брат Балона, на прізвисько «Вороняче Око» і капітан «Мовчазної», судна з повністю німим екіпажем, тому, що Юрон вирвав всім язики. Юрон це надзвичайно непередбачувана людина, відомий своєю підступністю у всіх своїх чорних справах і веденні психологічної війни проти всіх навколо себе. Він ненавидів усіх своїх братів, носить пов'язку на лівому оці, за що і одержав своє прізвисько «Вороняче око», хоча було неясно, що він ховає під пов'язкою. За те, що він спокусив дружину свого брата Віктаріона і тим самим зганьбив весь їхній рід, Балон вигнав його з островів, і попередив, щоб ніколи не повертався до поки він буде живий.

Юрон повернувся на острови на наступний день після смерті Балона. На вічі королів називають його ім'я, він обіцяє перемогти весь Вестерос для залізнороджених, використовуючи драконів, яких, як він стверджував, може підкорити волею магії драконового рогу. Він був обраний царем, і почалися набіги на Вестерос. Ці рейди були дуже успішними, і Юрон, користуючись слабкістю своїх суперників, роздавав землі та права на володіння для своїх послідовників. Тим не менш, він не зміг піти далі звичайних рейдів і одночасно продовжувати пошуки драконів. Замість цього він послав Віктаріона знайти Данерис Таргарієн, доглядати за нею в ім'я Його, і привезти її і її драконів у Вестерос.

Теон Грейджой — молодший син і спадкоємець Балона Грейджоя. Він був узятий в заручники Едардом Старком в Вінтерфелл. Протягом десяти років він виховувався з дітьми лордів Півночі, але Старком він не став, не був він вже повною мірою, і Грейджоєм. Світ для нього розділився.

Попри своє положення, Теон все ж став близьким другом Роба Старка, і навіть підтримав його в кількох боях після смерті Едарда. Робб відправив його на Залізні Острови в пошуку союзу з Грейджоями. Його батько, Король Балон, розкритикував Теона за ідею союзу з Північчю і відкинув пропозицію Роба. Балон послав його в рейд до північних берегів, але він проігнорував ці накази і захопив Вінтерфелл в спробі завоювати повагу своєї сім'ї. Брати Бран і Рікон Старки втекли. Після марних пошуків, Теон вбив двох селянських хлопчиків, схожих на дітей Старків, вводячи тим самим в оману як Вінтерфелл, так і решту Вестероса, адже трупи, які належали б Брану і Рікону, збільшили б його перемогу. Теон оголосив себе принцом Вінтерфелла, був прозваний жителями Півночі «Теоном-Перевертнем», але зрештою його захопили і відвезли в Дредфорд люди Русе Болтона. Він залишається там як ув'язнений. Дехто із залізнороджених, у тому числі і його сестра Аша, вважають його мертвим.

В телесеріалі «Гра престолів» роль Теона Грейджоя зіграв Алфі Аллен.

Віктаріон Грейджой — третій за віком брат Балона, лорд-капітан Залізного Флоту, власник і капітан «Залізної Перемоги». Високий та кремезний чоловік, найсильніший воїн Залізних островів та вправний мореплавець із спокійним та слухняним характером за що його дуже цінував старший брат, а племінник Теон порівнював з буйволом. Був одружений, проте дітей не мав. Дружина зрадила йому з Юроном і він за традицією забив її до смерті. Вбити хотів і брата проте Балон заборонив йому цього робити, а Юрона вигнав із Залізних островів. Під час повстання Балона Грейджоя Віктаріоночолив напад на Ланніспорт і особисто спалив флагманський корабль супротивника, проте згодом зазнав поразки від Станіса Баратеона у битві біля Світлого острова, єдиної поразки в своєму житті.

Під час війни П'яти Королів за наказом Балона висадився на Півночі та захопив Рів Кейлін, відрізавши таким чином армію Роба від підкріплень. Воював проти партизанів з числа болотних мешканців, після смерті Балона відбув на віче аби виставити свою кандидатуру заливши у замку півсотні людей гарнізону. Племінниця Аша запропонувала йому свою підтримку в обмін на посаду десниці, проте Віктаріон відмовився вважаючи, що його не будуть поважати залізнороджені, якщо його десницею буде жінка. Програвши вибори визнав Юрона своїм королем і взявся служити йому, проте згодом гірко пошкодував про це. Взяв участь у нападі на Щитові острови. Після бенкету на честь перемоги Юрон попросив Віктаріон взяти половину Залізного флоту і вирушити до Есосу аби доставити сюди Данерис Таргарієн, яку Юрон хотів зробити своєю королевою. За це Віктаріон отримає титул лорда Залізних островів коли Юрон захопить Залізний трон. Віктаріон погодився на пропозицію брата, проте подумки вирішив, що забере Данерис собі.

Під час плавання Віктаріон підібрав уцілілого після шторму жерця бога Рглора Моккоро. Той вилікував рану на руці у Віктаріона, та зробив кілька передбачень, що допомогли Віктаріону, і той вирішив за прикладом брата зробити жерця своїм особистим радником. Моккоро також розповів, що Ріг Дракона який йому віддав Юрон перед плаванням дійсно може підкорювати драконів, проте кожного хто ним скористається чекає смерть.

Ланістери
Девіз:	«Почуй мій рев!»
Території:	Захід
Родоначальник:	Лан Розумник
Близькі роди:	Інші Шляхетні Доми

Дім Ланістерів^[1] — найбільша і головна благородна родина західних земель. Їхній головний замок розташований на Бобровому Стрімчаку. Вони залишаються найдужчими союзниками короля Томена в боротьбі за Залізний Трон. Вони стверджують, що походять від Ланна Розумного, легендарного хитруна Епохи Героїв. Золото Бобрового Стрімчака й Золотого Зуба зробило їх найбагатшими із всіх великих родин.

Ланістери правили як королі до завоювання Таргарієнами Семи Королівств. Ланістери підкорилися волі переможців і залишилися першорядними лордами західних земель на Бобровому Стрімчаку. Вплив родини значно упав на багато років, але був відновлений у колишній величності Тайвіном Ланістером.

Герб Ланістерів — золотий лев на червоному полі. Їхній девіз — «Почуй мій рев!» Проте їхній неофіційний девіз, всім добре відомий — «Ланістери завжди платять свої борги». Найімовірніше цей їхній девіз став популярним завдяки Тайвіну Ланістеру після історії Рейнів з Кастамере.

п о р Генеалогічне дерево родини Ланністерів
Тайтос Ланністер[a]   Жуєна Марбранд[b]                                                                                                                                                                                                                                                 Джоана[c]   Тайвін Ланністер[c]                       Емон Фрей[c]   Genna[c]             Кеван Ланністер[c]   Дорна Свіфт[c]       Tygett[c]   Darlessa Marbrand[c]       Gerion[c]   Briony[d]                                                                                                                                                                                                                                   Роберт Баратеон[c]   Серсі[c]   Джеймі «Царевбивця»[c]   Тайша[e]   Тиріон «Біс»[c]   Санса Старк[f]         Амері Фрей[g]   Лансель[c]   Мартин[c]   Віллем[c]   Janei[c]   Тайрек[c]   Ermesande Hayford[h]       Joy Hill[c]                                                                                                                                                                                             Джоффрі Баратеон[i][j]     Мірселла Баратеон[i][j]     Марджері Тайрелл[k][l]   Томмен Баратеон[i][j]               Тіон Фрей[c]   «Red» Валдер Фрей[m]   Jeyne Darry[n]   Клеос Фрей[c]   Ліонель Фрей[m]   Меліса Кракехолл                                                                                                                                                                                           Тайвін Фрей[n]   Віллем Фрей[n]
Примітки: ↑ а б Martin, George R. R. (1996). Chapter 56: Tyrion. A Game of Thrones. с. 593. ISBN 978-0-553-89784-5. ↑ а б Martin, George R. R.; García Jr., Elio M.; Antonsson, Linda (2014). The World of Ice & Fire. ISBN 978-0-553-80544-4. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш Martin. Appendix: House Lannister. A Game of Thrones. с. 787—788. ↑ Martin; García Jr.; Antonsson. Appendix: Lannister Lineage. The World of Ice & Fire. ↑ Першою дружиною Тиріона була сільська дівчина Тиша. Пізніше за наказом Лорда Тайвіна брак було анульовано. ↑ Martin, George R. R. (2000). Chapter 28: Sansa. A Storm of Swords. с. 382—393. ISBN 978-0-553-89787-6. ↑ Martin, George R. R. (2005). Chapter 30: Jaime. Буря мечів. с. 501—518. ISBN 978-0-553-90032-3. ↑ Martin. Appendix: The King on the Iron Throne. A Storm of Swords. с. 1131. ↑ а б в Martin. Appendix: House Baratheon. A Game of Thrones. с. 783. ↑ а б в Though officially Robert's children, Joffrey, Myrcella and Tommen are the products of an incestuous affair between Cersei and Jaime. ↑ Martin. Appendix: The Queen Regent. A Feast for Crows. с. 782. ↑ Martin, George R. R. (2011). Appendix: The Boy King. A Dance with Dragons. с. 1055. ISBN 978-0-553-90565-6. [m] [n] ↑ а б Martin, George R. R. (2000). Appendix: House Lannister. A Storm of Swords. ISBN 0-553-10663-5. ↑ а б в Martin, George R. R. (2011). Appendix: House Lannister. A Dance with Dragons. ISBN 978-0553801477.

Тайвін Ланістер — лорд Бобрового Стрімчака, Щит Ланніспорта, Хранитель Заходу, Десниця Короля Томена — холодний розрахунок, безжалісний і безпринципний — далеко неповний список «чеснот» цієї людини, віком за п'ятдесят років. Але таким він був не завжди, а лише після смерті своєї дружини Джоани Ланістер, яка померла при пологах, народивши при цьому йому сина-карлика Тиріона. Після смерті Джоанни Тайвін більше не одружувався. Він любив своїх дітей Джеймі і Серсі, але зневажав Тиріона не стільки за його потворність, скільки за те, що він став причиною смерті його коханої дружини.

Із самої юності Тайвін поставив собі за мету відновити честь і велич своєї сім'ї, і він робив все для зміцнення престижу Ланістерів. Він був здібний і розумний правитель, який досягнув великого процвітання своєї сім'ї під час двох своїх повноважень Десниці короля. Тайвін намагався видати свою дочку Серсі за принца Рейгара, але зазнав невдачі і насмішок. У зв'язку з розбіжностями з королем, викликаними параноєю короля Ейриса II Таргарієна і придворними інтригами, Тайвін складає із себе повноваження Десниці і повернутися до своєї власної землі. Під час повстання Роберта Тайвін залишився на Бобровому Стрімчаку, не приймаючи нічиєї сторони аж до вирішальної перемоги Роберта в битві на Тризубці. Тайвін зібрав війська і поїхав у столицю. Ейрис був переконаний, що Тайвін повернувся, щоб допомогти йому і наказав відкрити ворота міста. Тайвін захопив місто, за його наказом було вбито дружину і дітей принца Рейгара, а його син Джеймі вбиває короля.

Після смерті Роберта Баратеона, Тайвін став Десницею короля Джофрі, а після його смерті — Томена. Він організував заручини Марджері Тайрел і Джофрі Баратеона, забезпечивши тим союз між Ланістерами та Тайрелами. Протягом наступного року він вів не зовсім успішні бої проти Старків, а на цей час призначив свого сина Тиріона на посаду Десниці, поки він був у від'їзді. Як Десниця, Тиріон проявляє прагматичність свого таланту до придворних інтриг і винахідливість при обороні столиці, відомої як «Битва на Чорноводній», від військ Станіса Баратеона, але сили були нерівними, і тільки Тайвін, який вчасно нагодився з військами, спас положення і завдав нищівної поразки армії Станіса. Частина військ Станіса перейшла на бік переможця, частина була знищена, а залишки відступили на Драконовий Камінь.

Не маючи достатніх військових сил розбити Робба Старка в бою, Тайвін переграє його в інтригах. Він, найімовірніше, таємно сприяв одруженню Робба Старка з Джейн Вестерлінг через її матір, Сибіллу Вестерлінг, в результаті якого Старки втратили підтримку родини Фреїв. Переконав Русе Болтона і Волдера Фрея зрадити і вбити свого сюзерена Роба Старка, тим самим побічно сприяв організації «Кривавого Весілля»

Під час свого весілля Джофрі помирає від отрути, яку підсипали у вино, і в його смерті був звинувачений Тиріон. Тайвін головував на суді. Тиріон вибрав суд поєдинком. Чемпіон Тиріона, принц Оберин Мартел, на прізвисько «Червоний Змій», смертельно поранив свого супротивника Григора Клігана, але і сам був убитий, тому Тиріон у в'язниці очікував страти. Тим не менш, Тиріона в ночі перед стратою було таємно звільнено Джеймі і Вейрисом. Тиріон використовуючи секретні тунелі Червоного Замку пробрався до спальні свого батька Тайвіна і вбиває його.

В телесеріалі «Гра престолів» роль Тайвіна Ланістера зіграв Чарльз Денс.

Серсі Ланністер (Баратеон) — дружина короля Роберта, після його смерті — королева-регент при своїх синах Джофрі і Томені, правителька держави, леді Бобрового Стрімчака. Старша за свого брата-близнюка Джеймі на кілька хвилин, в неї хвилясте золотаве волосся і яскраві зелені очі. Після повстання і перемоги Роберта вона стала його дружиною і королевою Семи Королівств. Горда і амбітна, Серсі обурюється обмеженнями, які накладалися на неї звичаями Вестероса як на королеву і дружину короля. Вона завжди дбає про безпеку своїх дітей: Джофрі, Мірцеллу і Томена. Серсі не любить і не поважає свого чоловіка, короля Роберта.

Всі троє дітей Серсі були народжені від її брата Джеймі. Ця таємниця була розкрита Джоном Арином, а згодом Едардом Старком і Станісом Баратеоном, і могла коштувати життя Серсі і її дітям. Бувши чесною і порядною людиною, Едард запропонував Серсі можливість покинути Королівську Гавань до того, як він розкаже новину королю Роберту. Вона, однак, не має наміру покидати столицю, і в кінцевому рахунку, це призвело до падіння і загибелі Едарда.

Відтоді Серсі почала підніматися сходами влади. Вона коронує на Залізний Трон 13-річного сина Джофрі і править як королева-регент при ньому. Серсі прагнула до абсолютної влади собі і синові, але добивалася її не мудрою, зваженою політикою, а придворними інтригами і нечесною грою. Ця її політика і привела в кінцевому рахунку до війни «П'ятьох Королів», до розрухи і запустіння країни. Призначений тимчасово Десницею її брат Тиріон обмежив владу і примхи Серсі та її сина Джофрі, що викликало у неї неприкритий гнів і ненависть до брата.

Коли її старший син Джофрі, а згодом і батько Тайвін були вбиті, Серсі поклала всю провину за це на Тиріона. Вона відновила своє регентство над її молодшим сином Томеном, 8-річним, недавно коронованим хлопчиком. Як старша дитина Тайвіна Ланістера, вона була також визнана леді Бобрового Стрімчака. Свої повноваження і необмежену владу Серсі розпочала з призначення в Малу Королівську Раду Томена власних прихильників і агентів, не враховуючи попередні домовленості. На відповідальні посади вона призначає не досвідчених, авторитетних і впливових людей, а своїх вірних і слухняних ставлеників, часто малограмотних і низького походження. Так же вона діяла при роздачі земель, замків і титулів, конфіскованих у переможених супротивників.

У Серсі виникли підозри, що її могутні союзники Тайрели, тепер родичі через шлюб Томена і Марджері Тайрел, намагаються захопити контроль над королівством. Вона почала кампанію по дискредитації членів сімейства Тайрелів, щоб зменшити їхній вплив та авторитет, зокрема дружини сина Марджері і її брата Лораса, члена Королівської гвардії. Її становище погіршилося через Джеймі, який почав відхід від своєї сім'ї і залишив її одну без підтримки з її власною політичною параноєю. Інше її помилкове рішення полягало у відмові сплачування боргів корони, що розлютило впливових гравців політичної і економічної сфери — таких як «Залізний Банк» Браавоса і Церква. У результаті Церква відмовилася благословити короля Томена, а «Залізний Банк» відмовився від нових кредитів Вестеросу і закликав всіх інших потенційних кредиторів не видавати кредитів, що призвело до економічного хаосу в країні.

Плани Серсі спокусити і тим самим знеславити Марджері Тайрел не вдалися, Марджері не піддалася на зваблювання. Ставленик королеви — Осні Кеттлблек зізнався під тортурами Верховному Септону, що спав із Серсі і задушив попереднього Верховного Септона за наказом королеви. Серсі була заарештована і утримується під вартою в очікуванні суду у вежі Великої Септи Баелора. Її міністри зрадили її і захопили контроль над урядом, поки вона поміщена у в'язницю. Єдина і остання її надія полягає в Джеймі. Серсі хоче, щоб він відстояв її честь і правоту у суді поєдинком. Вона надіслала йому лист, просячи у нього захисту і допомоги, але Джеймі кинув листа у вогонь.

В телесеріалі «Гра престолів» роль Серсі Ланністер виконала Ліна Гіді.

Джеймі Ланістер — молодший близнюк Серсі і син Тайвіна та Джоанни Ланістер, один із найвідоміших лицарів у Вестеросі. Він став лицарем Королівської гвардії у 16 років. Через два роки після цього, під час повстання Роберта, він вбиває божевільного короля Ейриса II Таргарієна, що принесло йому прізвисько — «Царевбивця». Він наділений зарозумілістю своєї сестри, аморальністю і підступністю свого батька, красивою зовнішністю, притаманною всім Ланістерам.

Джеймі був дуже талановитим воїном від природи. В юності був зброєносцем лорда Самнера Кракехолла і брав участь у боротьбі з розбійниками. За проявлену відвагу був посвячений у лицарі в п'ятнадцятирічному віці а в шістнадцять став лицарем Королівської гвардії короля Ейеріса II Таргаріена, ставши одним з наймолодших лицарів, коли б то не було удостоєних такої честі. Це була велика честь, проте його справжня причина прийняття було набагато прозаїчною, бути ближче до своєї коханої, своєї сестри-близнючки Серсі. Честь була затьмарена, коли він зрозумів, що його призначення було способом короля Ейеріса позбавити могутнє сімейство лорда Тайвіна Ланістера свого старшого сина і спадкоємця, тому що за законами Вестероса лицарі Королівської гвардії даючи присягу, автоматично відмовлялися від своїх земель і титулів і приймали обітницю безшлюбності. Бачачи, справжню мету Ейеріса, Тайвін склав з себе повноваження Десниці, і повернувся із Серсі до Бобрового Стрімчака. З його сестрою пішла мрія Джеймі бути ближче до сестри, він тепер зрозумів сутність свого божевільного і жорстокого короля. Тому Джеймі ставав все більш розчаровуватися у своїй ролі члена Королівської гвардії.

Під час повстання Роберта, Ейеріс не посилає Джеймі з військами у бій, залишає при собі, з тим щоб повернути лояльність Ланістерів, проте після поразки військ короля на Тризубці, Джеймі дізнається, що Ейеріс планує спалити столицю і всіх її мешканців, щоб Роберт Баратеон не взяв її. Коли Тайвін Ланістер обманом заволодів столицею і став громити місто, король намагався здійснити свій план. Щоб запобігти спаленню міста, Джеймі зважився на вбивство короля, що принесло йому прізвисько «Царевбивця» і репутацію злої і безчесної людини. Джеймі пізно зрозумів, що його часто лають за те, що він вважає своїм найкращим вчинком.

Після цих випробувань Джеймі стає зарозумілим, імпульсивним і аморальним. Він намагався захистити секрет його стосунків із сестрою Серсі. Коли семирічний Бран Старк став мимовільним свідком їхнього зв'язку, він, не довго думаючи, скидає хлопчика з високого вікна Вінтерфелла. Він був захоплений Робом Старком у полон і провів більшу частину війни «П'яти королів» в темниці замку Едмура Таллі в Ріверрані. Він був звільнений Кетлін Таллі (Старк) в обмін на свободу її дочок Санси і Арії і клятву ніколи не піднімати знову зброю проти Старків і Таллі.

Під час своєї подорожі назад у столицю, Джеймі з Брієнною був захоплений у полон до «Бравих Хлопців», відомих також як «Криваві Блазні» Варго Хоута, які відрубали йому праву руку і через деякий час відпустили бранців. Втративши руку, а з нею свою бойову майстерність, Джеймі почав переоцінювати своє життя. Він зумів перемогти Таллі, фактично не приймаючи в руки зброю проти них, і направив Брієнну, щоб врятувати дівчаток Старк і зберегти їх у безпеці від його родини. Після відходу зі столиці, Джеймі також навчався з Сіром Іліном Пейном. Хоча він сподівається, в кінцевому рахунку, навчитися воювати лівшею, його прогрес був дуже повільним.

В телесеріалі «Гра престолів» роль Джеймі Ланістера зіграв Миколай Костер-Валдау.