Ласло Латор — Вікіпедія

Ласло Латор
Народився19 листопада 1927(1927-11-19)[1]
Тросник, Чехословаччина
Помер17 липня 2023(2023-07-17)[2] (95 років)
Країна Угорщина
 Чехословаччина
Діяльністьпоет, перекладач художніх творів, історик літератури, есеїст
Alma materБудапештський університет (1951)
ЧленствоSzéchenyi Academy of Literature and Artsd, Eötvös József Collegiumd (1948) і Digital Literary Academyd
У шлюбі зJudit Pórd
Нагороди
CMNS: Ласло Латор у Вікісховищі

Ласло Латор (угор. Lator László, 19 листопада 1927, Тросник, Україна — 27 липня 2023)[3] — угорський поет, перекладач, есеїст, член-засновник Цифрової літературної академії, лауреат премії Кошута, був удостоєний звання митець нації (A Nemzet Művésze).

Діяльність

[ред. | ред. код]

У період з 1947 по 1951 рік він вивчав угорсько-німецьку лінгвістику в університеті ім. Пазмані в Будапешті, будучи студентом колегії Етвеша. Його дружина, Юдіт Пор, була тут перекладачем.

З 1955 р. був викладачем видавництва «Європа», а згодом головним редактором. Він вперше виступає в угорських журналах та публікує вірші. Президент Карпатського гуртка, засновник Академії літератури і мистецтва Сечені з 1992 року.

Як редактор або актор, він регулярно виступає на угорському радіо та угорському телебаченні. Тривалий час редагував серію видавництва «Unikornis» — «Скарбниця угорської поезії».

Він є членом редакційної колегії журналу «Holmi» з часу його заснування в 1989 році. Незважаючи на те, що том був завершений і чекався на друк у другій половині 1940-х років, його перша книга віршів «Ангел» вийшла лише в 1969 році. До цього часу він в основному присутній в угорському літературному житті як перекладач.

Він редагує кілька антологій, зокрема «Gyönyörök sötét kútjait» з еротичних віршів у світовій та угорській літературі. Всі його вірші опубліковані в 1997 році. На перший погляд, поезія Латора відрізняється в сучасній угорській ліриці своєю лаконічністю та прихильністю до пов'язаних форм. З 1970-х до 1990-х років він на факультеті мистецтв Університету Етвеша Лоранда популярний та високоефективний семінар з літературного перекладу.

Поет добре відомий своїми поетичними аналізами, вільно дотримуючись одночасної чуттєвої та духовної історії, сформованої за невідомими законами тяжіння пам'яті.[4]

Творчість

[ред. | ред. код]
  • A szovjet líra kincsesháza (1963)
  • Klasszikus orosz költők (1966)
  • A világirodalom legszebb versei. XX. század (1967)
  • Sárangyal. Versek; Szépirodalmi, Bp., 1969
  • Mai olasz elbeszélők (1969)
  • Az egyetlen lehetőség. Versek; Megyei Könyvtár, Békéscsaba, 1976
  • Domokos Mátyás–Lator Lászlóː Versekről, költőkkel; Szépirodalmi, Bp., 1982
  • Makó; fotó Szabóky Zsolt, szöveg Varga Dezső, Halmágyi Pál, Lator László, németre ford. Dagmar Fischer, Engl Géza; Corvina, Bp., 1985
  • Fellobban, elhomályosul (1986)
  • Az elhagyott színtér. Versek 1947—1987; Szépirodalmi, Bp., 1992
  • A magyar költészet kincsestára sorozat (1992)
  • Szigettenger. Költők, versek, barátaim; Európa, Bp., 1993
  • Sötéten, fényben. Kiadatlan versek, 1946—1950; Magyar Írószövetség–Belvárosi Könyvkiadó, Bp, 1994 (Bibliotheca Hungarica)
  • A kuruc költészet (1995)
  • A XVIII. század költői (1996)
  • Lator László összes versei 1946—1996 (1997)
  • Lator László versei és versfordításai; utószó Ferencz Győző; Unikornis, Bp., 1999 (A magyar költészet kincsestára)
  • Kakasfej vagy filozófia? Mire való a vers?; Európa, Bp., 2000
  • The belling; angolra ford. Kiss Zsuzsa, Gregory O'Donoghue et al.; Southword, Cork, 2005
  • A tér, a tárgyak; Európa, Bp., 2006
  • Az egyetlen lehetőség. Válogatott versek; utószó Ferenc Győző; Európa, Bp., 2007
  • A megmaradt világ. Emlékezések; Európa, Bp., 2011 + CD
  • Szabad szemmel. Esszék; Európa, Bp., 2016

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Discogs — 2000.
  2. ↑ MTA: Elhunyt Lator László
  3. ↑ https://konyvesmagazin.hu/friss/lator_laszlo_meghalt.html
  4. ↑ Herszényi, László; Pregun, István; Bakucz, Tamás; Banai, János; Molnár, László; Pavlik, Gábor; Altorjay, István; Orosz, Péter; Csernay, László (2009-05). M1851 GERD: Work-Related Disease?. Gastroenterology. Т. 136, № 5. с. A—431. doi:10.1016/s0016-5085(09)61986-7. ISSN 0016-5085. Процитовано 20 січня 2021.

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Ласло_Латор