Лацанич Ігор Васильович — Вікіпедія

Ігор Лацанич
Народився11 липня 1935(1935-07-11) Редагувати інформацію у Вікіданих
Ужгород, Підкарпатська Русь, Чехословаччина Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер17 липня 2003(2003-07-17) (68 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Львів, Львівська область, Україна Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняЛичаківський цвинтар Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна СРСР
 Україна Редагувати інформацію у Вікіданих
Національністьукраїнець
Місце проживанняКазань[1]
Львів
Донецьк Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьдиригент, музичний педагог Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materЛьвівська національна музична академія імені Миколи Лисенка Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладДонецький академічний державний театр опери та балету імені Анатолія Солов'яненка, Львівський національний академічний театр опери та балету імені Соломії Крушельницької, Татарський академічний державний театр опери та балету імені Муси Джаліля і Львівська національна музична академія імені Миколи Лисенка Редагувати інформацію у Вікіданих
У шлюбі зБожко Людмила Федорівна Редагувати інформацію у Вікіданих
НагородиНародний артист УРСР

Ігор Васильович Лацанич (нар. 11 липня 1935, смт. Великий Березний Закарпатської обл. — пом. 2003, Львів) — український диригент, музикант. Народний артист Української РСР (1979), та Республіки Татарстан.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Закінчив Львівську консерваторію.

У 1970—1975 роках був головним диригентом Донецького державного академічного театру опери та балету ім. А. Б. Солов'яненка.

Диригував у таких виставах: «Ярослав Мудрий» Ю. Мейтуса, «Десять днів, що сколихнули світ» М. Кармінського, «Тангейзер» Р. Вагнера, «Джоконда» А. Понк'єллі.

У 1975—1994 роках працював у Львівському театрі опери та балету, майже двадцять років був головним диригентом.

Творчість

[ред. | ред. код]

У його репертуарі було понад 100 опер, балетів, оперет. Завдяки йому львів'яни побачили «Джоконду» А. Понк'єллі й «Тангейзера» Р. Вагнера, «Війну і мир» С. Прокоф'єва та «Лускунчика» П. Чайковського, «Олеську баладу» Б. Янівського та «Вогненного ангела» В. Губаренка, «Украдене щастя» Ю. Мейтуса.

У 1994 р. відгукнувся на запрошення Казанського театру опери та балету, де працював головним диригентом. Останні роки життя провів у Львові.

Похований на 69 полі Личаківського цвинтаря.

Примітки

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]