Леліан — Вікіпедія

Ульпій Корнелій Леліан
лат. Ulpius Cornelius Laelianus
Народився	3 століття
Помер	269 Могонціак
Країна	Стародавній Рим
Діяльність	політик
Посада	Emperor of the Gallic Empired
Медіафайли у Вікісховищі

Ульпій Корнелій Леліан^[1] (іноді неправильно як Лолліан та Еліан)^[2] — узурпатор (претендент на трон) за часів правління Постума, імператора Галльської імперії. Повстання Леліана тривало приблизно з кінця лютого до початку червня 269 р. ^[2] та закінчилося його загибеллю.

Про Леліана збереглося мало відомостей. Він має той самий номен, що і видатна іспано-римська сім'я Ульпіїв, з якої походив видатний імператор Траян, і тому, можливо, Леліан був його родичем^[2]. Ця гіпотеза підтверджується ауреусами (золотими монетами) Леліана, на яких зображена Іспанія поруч із кроликом. Якщо узурпатор і справді був родичем Траяна, це пояснює причину того, що Іспанія визнала владу Клавдія II одразу після смерті Леліана.

Леліан проголосив себе імператором у Могонціаку в лютому або березні 269 р.^[3] після відбиття германського вторгнення^[4]. Хоча його точна посада невідома, вважається, що він був старшим офіцером Постума^[5] та обіймав посаду чи то легата Верхньої Германії, чи то командувача XXII легіону Першонародження^[2].

Леліан становив сильну небезпеку для Постума через два легіони, якими він командував^[2]. Незважаючи на це, його повстання тривало лише близько двох місяців перед тим, як він був убитий^[4] або власними солдатами або військами Постума після облоги столиці Леліана^[1]. Облога Могонтіака була також фатальною і для Постума: він був убитий, коли не дав дозволу своїм військам на пограбування міста після захоплення^[6].

Леліан (під ім'ям Лолліан) входить до переліку Тридцяти тиранів у книзі «Історія Августів».