Липківський Олександр Васильович — Вікіпедія
Липківський Олександр Васильович | ||||
---|---|---|---|---|
Лесь Липківський | ||||
Інші імена | Лесь Лов-Липківський | |||
Народився | 20 серпня 1903 | |||
Помер | 1985 Київ | |||
Поховання | Байкове кладовище | |||
Національність | українець | |||
Діяльність | театральний діяч (режисер, актор, художник, сценограф, адміністратор) | |||
Дружина | Катерина Осмяловська | |||
Діти | син Костянтин, професор | |||
Батьки | Василь Липківський, Параскева Олександрівна Липківська (Пясецька) | |||
| ||||
Олекса́ндр Васи́льович Липкі́вський (нар. 20 серпня 1903 — пом. 1985, Київ) — український театральний діяч (актор, художник, сценограф, режисер, адміністратор). Відомий за роботою в курбасівському театрі «Кийдрамте» і Київському українському драматичному театрі ім. І. Франка.
Народився в родині священика Василя Липківського 20 серпня 1903 року, хоча за документами приписав собі зайвих 3 роки — 1900 рік народження.
В сімнадцятирічному віці Лесь Липківський уже займався в акторській студії при Молодому театрі Леся Курбаса.
1920—1921 — актор курбасівського театру «Кийдрамте».
З 1921 року — актор Першого Державного театру імені Тараса Шевченка. В тому ж році познайомився з актрисою Катериною Осмяловською, з якою обвінчався 23 листопада 1923 року в Пирятині, де вони були на гастролях.[1] Їх кохання виявилось щасливим і прожили вони разом 62 роки, аж до його смерті. Їхній син Костянтин, професор, доктор технічних наук присвятив батькам один з розділів книги «Тіні незабутих предків».
1925 року разом з дружиною перейшов на роботу в Донбаську філію театру ім. І. Франка, а з початку 1926 молоде подружжя вступає до трупи Одеського державного драматичного театру.
З 1930 за підтримки Гната Юри разом з дружиною стають акторами Київського українського драматичного театру ім. І. Франка. Як актор грав здебільшого невеликі ролі. Згодом працював режисером і завідувачем трупи театру. Керував різними самодіяльними гуртками та студіями. Написав книжку «Самодіяльний театр. Обладнання сцени та оформлення вистави», упорядкував порадники «Техніка гриму» й «Театральна бутафорія». Займався сценографією та костюмами — переважно для самодіяльності. Після війни активно співробітничав з театральним музеєм, для якого виготовив макети декорацій для різних вистав, макети театральних залів.
До 1972 року працював у театрі ім. І. Франка завідувачем режисерського управління.
Пішов з життя 1985 року. Похований на Байковому кладовищі.
Син Василя Костянтиновича Липківського, брат художника Івана Липківського, чоловік народної артистки Катерини Осмяловської, батько професора Костянтина Олександровича Липківського, дядько театрознавця Юрія Миколайовича Бобошка.
- Липківський К. О. Тіні незабутих предків. — Київ. — 2003. — 224 с. ISBN 966-530-155-1.
- Митрополит Василь Липківський. Життя та діяння. Родина [Архівовано 19 квітня 2017 у Wayback Machine.](фото)
- Осмяловська К. О. [Архівовано 19 березня 2017 у Wayback Machine.]histpol.pl.ua