French
DeutschЛисиця — Вікіпедія
| Лисиця | |
|---|---|
 | |
| Лисиця звичайна (Vulpes vulpes) | |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клада: | Синапсиди (Synapsida) |
| Клас: | Ссавці (Mammalia) |
| Ряд: | Хижі (Carnivora) |
| Родина: | Псові (Canidae) |
| Підродина: | Caninae |
| Триба: | Лисиці (Vulpini) |
| Рід: | Лисиця (Vulpes) Garsault, 1764 |
| Види | |
| |
 Вікісховище: Vulpes | |
Лиси́ця, лис[1] (Vulpes) — рід ссавців родини псових (Canidae), ряду хижих. Найпоширеніший представник і типовий вид — лисиця звичайна. Другий вид, який мешкає в Україні, — корсак — занесений до Червоної книги України[2].
Етимологія: лат. vulpes — «лисиця». Українська назва походить від давньоруського, старослов'янського і праслов'янського лисъ, яке не має загальноприйнятої етимології[1].
Представники роду характеризуються видовженим приосадкуватим тулубом, головою з видовженою загостреною мордою. Вуха зазвичай відносно великі (за винятком видів, що мешкають у полярних широтах — див. правило Алена), очі з вертикально-овальною зіницею. Хвіст пухнастий, заокруглений, від половини до повної довжини голови й тіла. Моногами, у самиць звичайно шість чи вісім молочних залоз. Вони досягають довжини голови і тулуба від 35 до 90 сантиметрів, хвіст завдовжки від 18 до 55 сантиметрів, а вага — від 1 до 14 кілограмів. Залежно від виду хутро може бути білим, жовтим, рудуватим або сірим.
Нерідко (а раніше — завжди) групу Vulpes розглядають у складі роду Canis (пес).
Рід нараховує 12 сучасних видів. Частину видів нерідко виокремлюють в інші роди (наприклад, песця).
Найдавнішим відомим викопним видом роду Vulpes є V. riffautae, що датується пізнім міоценом Чаду. Відкладенням, де знайдено ці скам’янілості, близько 7 мільйонів років, що може зробити їх найдавнішими псовими у Старому Світі. Вважається, що вони важили від 1,5 до 3,5 фунтів. V. skinneri, зі скам’янілостей Малапа в Південній Африці, молодші за V. riffautae приблизно на 5 мільйонів років і з’являється в ранньому плейстоцені[3].
Відомі ще дві вимерлі, менш задокументовані скам’янілості: V. praeglacialis і V. hassani. V. praeglacialis був виявлений у печері Петралона, Халкідіки, Греція. Вік відкладень (ранній плейстоцен) робить їх найдавнішою появою лисиці в Європі.
V. hassani знайдено в міоцен-пліоценових відкладеннях на північному заході Африки[3]. Цей вид, можливо, дав початок нинішній Vulpes rueppelli[4], що підтверджує те, що близьке філогенетичне кластерування V. rueppelli та рудих лисиць є результатом недавньої інтрогресивної гібридизації, а не нещодавнього видоутворення[5].
У плейстоцені Vulpes мав досить широке поширення, у Північній Америці виявлено вісім видів. З цих восьми шість не є викопними, а три види все ще залишаються в Північній Америці (V. velox, V. macrotis і V. vulpes). Решта три з часом мігрували до Африки. V. stenognathus[6] вимер, але має сучасні сестринські таксони, а саме V. chama, V. rueppellii, V. velox і V. vulpes — ці види проживають у Північній Америці.
- Vulpes alopecoides — (Major, 1873, пізній пліоцен, Європа)
- Vulpes angustidens — (Thenius, 1954, ранній плейстоцен, Європа)
- Vulpes beihaiensis Qiu & Tedford, 1990 — Китай, пліоцен
- Vulpes chikushanensis — (Young, 1930, пізній пліоцен, Китай)
- Vulpes galaticus — (Ginsburg, 1998, пліоцен, Туреччина)
- Vulpes hassani Geraads, 2011 — Марокко, межа міоцену та пліоцену
- Vulpes kernensis Tedford et al., 2009 — США, міоцен
- Vulpes mathisoni Geraads, Drapeau, Bobe & Fleagle, 2013 — Африка, неоген
- Vulpes praecorsac — (Kormos, 1932, середній плейстоцен, Європа)
- Vulpes praeglacialis — (Kormos, 1932, ранній-середній плейстоцен, Європа)
- Vulpes qiuzhudingi — (Wang et al., 2014, ранній пліоцен, Тибет)
- Vulpes riffautae — (Bonis et al., 2007, пізній міоцен, Африка)
- Vulpes rooki Bartolini Lucenti, 2021 — Китай, пліоцен
- Vulpes skinneri — (Adam Hartstone-Rose et al., 2013, ранній плейстоцен, ПАР)
- Vulpes stenognathus — (Savage, 1942, пізній міоцен, Північна Америка)
Лисиця в казках виступає, як хитрий персонаж. Її образ часто можна зустріти в українських народних казках та в казках інших народів, як-то «Як лисиця ведмедям сир ділила» («Двоє жадібних ведмежат»). Зокрема про її підступність йдеться в словацькій народній казці Казка про Наперстка. В казках слов'янських народів лисиця має прізвисько лисичка-сестричка.
Див. також: Фарбований Лис • Дівчинка і лисеня
- Сказ
- Зоонози
- Сіра лисиця
- Лисиця звичайна
- Лисиця острівна
- Лисиця тибетська
- Лисиця піщана
- Лисиця (Японія)
- ↑ а б Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — Т. 3 : Кора — М / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — С. 240. — ISBN 5-12-001263-9.
- ↑ Червона книга України. Корсак Vulpes corsac Linnaeus, 1758. Архів оригіналу за 8 жовтня 2018. Процитовано 12 березня 2019.
- ↑ а б de Bonis, Louis; Peigné, Stéphane; Likius, Andossa; Mackaye, Hassane Taïsso; Vignaud, Patrick; Brunet, Michel (2007). The oldest African fox (Vulpes riffautae n. sp., Canidae, Carnivora) recovered in late Miocene deposits of the Djurab desert, Chad. Naturwissenschaften. 94 (7): 575—580. Bibcode:2007NW.....94..575D. doi:10.1007/s00114-007-0230-6. PMID 17361401. S2CID 6073654.
- ↑ Basuony, A. E.; Saleh, M.; Hailer, F. (2024). Mitogenomic analysis of Rüppell’s fox (Vulpes rueppellii) confirms phylogenetic placement within the Palaearctic clade shared with its sister species, the red fox (Vulpes vulpes). Mitochondrial DNA Part A. 34: 1—7. doi:10.1080/24701394.2024.2332320.
- ↑ Basuony, Ali E; Saleh, Mostafa; Sarhan, Moustafa; Younes, Mahmoud; Abdel-Hamid, Fouad; Rodriguez Fernandes, Carlos; Vercammen, Paul; Aboshaala, Faraj; Bounaceur, Farid; Chadwick, Elizabeth A; Hailer, Frank (2023). Paraphyly of the widespread generalist red fox (Vulpes vulpes): introgression rather than recent divergence of the arid-adapted Rüppell's fox (Vulpes rueppellii)?. Biological Journal of the Linnean Society. 138 (4): 453—469. doi:10.1093/biolinnean/blad001.
- ↑ Savage, Donald E. (1941). Two New Middle Pliocene Carnivores from Oklahoma with Notes on the Optima Fauna. The American Midland Naturalist. 25 (3): 692—710. doi:10.2307/2420725. JSTOR 2420725.
- Ronald M. Nowak. Walker's carnivores of the world. — JHU Press, 2005. — С. 72 isbn=0801880327.
- Xiaoming Wang, Richard H. Tedford, Mauricio Anton Dogs: Their Fossil Relatives and Evolutionary History — Columbia University Press, 2010
 | Це незавершена стаття з теріології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |