Литвин Олег Олексійович — Вікіпедія

Литвин Олег Олексійович
 Солдат
Загальна інформація
Народження29 серпня 1979(1979-08-29)
Грушівка, Апостолівський район
Смерть14 листопада 2014(2014-11-14) (35 років)
Дебальцеве
(мінометний обстріл)
ГромадянствоУкраїна Україна
Псевдо«Шаман»
Військова служба
ПриналежністьУкраїна Україна
Вид ЗСЗСУ Збройні сили
Рід військ Сухопутні війська
Формування
Війни / битви
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Нагрудний знак «За зразкову службу» (Міністерство оборони України)
Нагрудний знак «За зразкову службу» (Міністерство оборони України)
Медаль «За жертовність і любов до України»
Медаль «За жертовність і любов до України»
нагрудний Знак 25 батальйону медаль «За Оборону Дебальцевого»

Оле́г Олексі́йович Литви́н — український військовик, вояк батальйону «Київська Русь» Збройних сил України. Кавалер ордена «За мужність» ІІІ ступеня.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Кінолог, кандидат у майстри спорту. Був 3-м у рейтингу українських аджилістів 2013 року. Інструктор та суддя з аджиліті Всеукраїнської Федерації спорту із собаками, капітан харківської команди «КЛАСС».

Загинув 14 листопада 2014-го під час мінометного обстрілу блокпоста під Дебальцевим, який вчинили російські збройні формування.

Залишились громадянська дружина та син від першого шлюбу.

Похований у Грушівці, де живе його матір.

Нагороди

[ред. | ред. код]

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни

Посилання

[ред. | ред. код]