Лозинський Йосип Іванович — Вікіпедія

Лозинський Йосип Іванович
Народився20 грудня 1807(1807-12-20)
с. Гірко, Перемиський округ, Королівство Галичини та Володимирії, Австрійська імперія (нині Польща)
Помер11 липня 1889(1889-07-11) (81 рік)
Яворів, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина
ПохованняЯворів
ГромадянствоАвстрійська імперія Австрійська імперія
Австро-Угорщина Австро-Угорщина
Національністьукраїнець
Діяльністьетнограф, мовознавець, публіцист.
Alma materЛНУ ім. І. Франка
Посадапосол до Галицького сейму[d]
Автор абецадла

Йосип (Йосиф)[1] Іванович Лозинський (20 грудня 180711 липня 1889[2]) — український греко-католицький священник, етнограф, мовознавець, публіцист. Діяч українського національного відродження в Австрії. Народився в галицькому селі Гурко. Випускник Львівської духовної семінарії (1830, Львівського університету). Прийнявши таїнство священства (1831), працював парафіяльним священником на Галичині, зокрема у Яворові (з 1848). Депутат Яворівської повітової ради. Автор українського «Букваря» (1838) та «Граматики руської мови» (1845). Один з авторів української латинки (1834), яка спричинила так звану азбучну війну. Опонент Маркіяна Шашкевича. Помер у Яворові.

Біографія

[ред. | ред. код]
Праця «Ruskoje wesile» о. Й. Лозинського, в якій він першим використав абетку, що згодом отримала назву «абецадло»

Є різні версії місця його народження. Згідно з однією із них — в селі Гурку (Вірко) біля Перемишля (тепер Польща), а згідно з іншою — у селі Вірко (нині село Ничко Ряшівського воєводства Польщі) в сім'ї священника (пароха Вірки[1]).

У 1830 закінчив богословський факультет Львівського університету (або Львівську духовну семінарію 1830 року, висвячений 1831-го[1]), після чого був священником у селах Ліски (або міста Лісько, Радохинці (нині село Мостиського району Львівської області), Медиці (з 1836) та в Яворові (з 1848 року, довгі роки — парох міста, депутат Яворівської повітової ради[1]).

Автор статей на етнографічну, історичну, політичну, філологічну тематики, популярних публікацій у календарях. Автор меморіалу «Руського клубу», врученого цісареви Францу Йозефу І після закінчення 1-ї каденції Галицького сейму.[1] З 1834 року пропагував впровадження в українську писемність Галичини латинського алфавіту замість кириличного, для цього видав латинкою в 1835 році збірку пісень і весільних обрядів «Руське весілля». Це викликало незадоволення москвофілів і спричинило «Азбучну війну» в Галичині.

Одним із перших у Галичині порушив питання про використання народної мови в письменстві, написав рукописний «Буквар» (1838) та польською мовою «Граматику руської мови» (1845).

У 1848: крилошанин Перемиської капітули, заступник голови Перемиської руської ради, учасник Першого з'їзду української інтелігенції (Собору руських вчених) у Львові. У 1850-х роках боронив народну мову й фонетичний правопис, але в 60-х роках перейшов на москвофільські позиції, очолював Яворівську філію «Общества ім Качковського».[1]

Посол до Галицького крайового сейму 1-го скликання від округу Яворів — Краковець (IV курія; спочатку в окрузі було обрано отця Григорія Гинилевича, який прийняв мандат в окрузі Перемишль — Нижанковичі).[3]

Галерея

[ред. | ред. код]

Праці

[ред. | ред. код]
  • Łozynśkyj, Josyp. O wprowadzeniu abecadła polskiego do piśmiennictwa ruskiego [Про впровадження польського абецадла до українського письменства] // Rozmaitości, Lwow, 1834, № 29.
  • Lozinskiy, J. Ruskoje wesile. Peremyszł, 1835 (переклад: Лозинський Й. І. Українське весілля. Київ, 1992).

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в г д е Чорновол І. 199 депутатів Галицького сейму… — С. 155.
  2. Дату смерті наведено за німецьким джерелом [Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.]. У джерелі «Українська мова. Енциклопедія» вказано дату 30 липня.
  3. Чорновол І. 199 депутатів Галицького Сейму… — С. 103—104.

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]