Лозуватка (Звенигородський район) — Вікіпедія

село Лозуватка
Країна	Україна
Область	Черкаська область
Район	Звенигородський район
Тер. громада	Шполянська міська громада
Код КАТОТТГ	UA71020330120056753
Облікова картка	картка
Основні дані
Засноване	1649
Населення	▼932 осіб (2024)
Поштовий індекс	20621
Телефонний код	+380 4741
Географічні дані
Географічні координати	49°3′1″ пн. ш. 31°16′48″ сх. д. / 49.05028° пн. ш. 31.28000° сх. д. / 49.05028; 31.28000
Середня висота над рівнем моря	203 м
Найближча залізнична станція	Іскрене
Відстань до залізничної станції	9 км
Місцева влада
Адреса ради	с. Лозуватка, вул. Центральна 18
Карта
Лозуватка
Лозуватка
Мапа

Лозува́тка — село в Україні, у складі Звенигородського району Шполянської міської ОТГ Черкаської області.

Станом на 2024 рік у селі мешкає 932 осіб.

У даний час в селі діють сільська рада, СТОВ «Першотравневе», СПОП «Лан», сімейний лікар, школа, дитячий садок, будинок культури, шкільна та сільська бібліотеки.

Село було засноване 1649 року на Чорному або Битому шляху. За переказами засновано село на річечці тієї ж назви, що брала свій початок з підземного озера по той бік Битого шляху.

За одним з припущень названо село Лозуватка від того, що в долині росло багато верб і кущів лоз. Друга версія — що першим поселився козак Лоза.

Але як би не було село виникло. Достовірно відомо, що першими поселенцями були три брати — чумаки Черненки і джура козацького війська Гегельський. Їх нащадки і нині проживають в селі, а рід Гегельських і зараз по вуличному кличуть Джурами.

У другій половині 18 століття Лозуватка входила до Брацлавського воєводства Речі Посполитої і володів нею шляхтич Ксаверій Любомирський, а після другого поділу Речі Посполитої відійшла до Російської імперії і дісталась князю Потьомкіну в 1793 році.

В середині 19 століття Лозуватка спочатку належала жорстокій і свавільній поміщиці княгині Лопухіній, що жила в Дар'ївці, а потім перейшла у власність князя Григорія Голіцина, який приїхав з Росії і привіз у своєму обозі одинадцять сімей майстрових кріпаків, нібито виміняних ним за мисливських собак у російського поміщика. Їх нащадки живуть в селі і зараз — Житкови, Скворцови, Молодцови, Голякови. Поселив він їх край села, вони утворили нову вулицю, яку люди довгий час називали Росією.

Поштовим трактом через Шполу, Лозуватку, Княжу і Звенигородку їхав в 1822 році з Кам'янки в Кишинів О. С. Пушкін. Влітку 1824 року через Лозуватку проїздив у чумацькій валці з батькам десятирічний Т. Г. Шевченко.

1868 році в селі була відкрита церковно-приходська школа. У 1885 році в Лозуватці почали будувати паровий крохмальний завод, що мав виробляти крохмаль з кукурудзи, але він так і не став працювати, а в 1904 році з Польщі було завезено устаткування і колишній крохмальний завод було переобладнано під паровий млин, що діяв до 80-х років XX століття і виробляв високоякісне борошно.

В 1900 році в селі було збудовано новий будинок церковно-приходської школи, у якому вчителювали Гива Турган і Софрон Скрипник. Цей будинок зберігся до наших днів і зараз переобладнаний на церкву.

Тяжкою була доля селян і не раз вони організовували бунти проти сваволі поміщиків. Тишко Лелека і Варфоломій Скрипник, а під час революції 1905—1907 років в селі діяв підпільний революційний гурток до якого входило 30 чоловік, серед них вчитель Софрон Скрипник, Андріян Шабатин, Соловей Попович, Андрій Лелека, брати Марко і Платон Бойки, Михайло Сич, Юхим Гегельський, Яким Ковбаса.

В роки І світової війни понад 50 лозуватчан загинули на фронтах війни (пішло на фронт близько 200 чоловік).

У 1920 році в приміщені школи було відкрито хату-читальню і бібліотеку на 1000 книг. В 1924 році в школі було встановлено перший в селі радіоприймач, а 1926 році — кіноапарат.

У 1922 році 7 бідняцьких господарств об'єднались у сільськогосподарську артіль «Зірка», яку очолив Антін Рейдало. У 1928 році в селі було тридцять товариств спільного обробітку землі. Артіль «Зірка» одержала в премію трактор «Фордзон», перший тракторист Олександр Самойлович Попович. У 1930 році після колективізації було утворено великий колгосп, що носив ім'я Сталіна. Потім колгосп став ім. 1 Травня. 1938 року колгосп села за високі показники у сільськогосподарському виробництві був нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора. За видатні успіхи у веденні сільськогосподарського виробництва в 1939 році колгосп було нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора.

Цього ж 1939 року в Лозуватці було відкрито одну з перших в Україні музично-вокальну студію, до якої було прийнято 108 дітей і 115 дорослих. Успіхи студії були вражаючі, бо уже 15 травня 1941 року у великому залі Київської ордена Леніна консерваторії ім. Чайковського відбувся великий показовий концерт учнів Лозуватської студії. В ньому взяли участь 136 учнів і педагогів, серед них педагог студії, молодий композитор Яків Цегляр, який присвятив селу і його жителям кілька пісень. До кінця життя він підтримував зв'язки з лозуватчанами і вони з ним, подарував на пам'ять піаніно.

Як повідомляє сайт http://proslovo.com/timeline [Архівовано 22 січня 2018 у Wayback Machine.], "У липні 1937 в селі Лозуватці заарештовано 32 чоловіки й одну жінку. Виявляється, карателі НКВС, звинувативши у створенні «націоналістичної організації» що існувала в с. Лозоватка Шполянського району, заарештували письменника, уродженця села Онуфрія Тургана у Харкові, через чотири дні після розстрілу більшості земляків, й етапували до Черкас. Його було розстріляно на околиці Черкас уночі 15 січня 1938 року.

Чорні хмари нависли над нашою Батьківщиною, почалась Німецько-радянська війна. Уже 22 червня 12 юнаків з Лозуватки першими в районі пішли до райвійськкомату з проханням відправити їх добровольцями на фронт. Всього в роки війни на фронтах воювало понад 400 лозуватчан, 234 з них не повернулось. У нацистську неволю було вивезено 250 юнаків і дівчат.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року^[1]:

Лозуватський дендропарк створений в 1969—1970 роках за проектом Івана Гегельського (1918—1997), кандидата біологічних наук, уродженця села Лозуватка. Вчений за своє життя спроектував 57 парків, а один з проектів подарував односельчанам. Створено дендропарк на кошти місцевого колгоспу. В цій пам'ятці садово-паркового мистецтва росте 264 видів дерев, у тому числі 60 видів дуба. Серед рідкісних експонатів — реліктове гінкго дволопатеве, тюльпанове дерево, півонія деревовидна, тис далекосхідний.

В селі народився Бендюженко Степан Федорович — український поет Степан Бен.

• Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Черкаська область)

1. ↑ Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних

• http://shpola.gov.ua/shpolanschina-turisti4naya.html [Архівовано 28 червня 2012 у Wayback Machine.]

Ця стаття потребує додаткових посилань на джерела для поліпшення її перевірності. Будь ласка, допоможіть удосконалити цю статтю, додавши посилання на надійні (авторитетні) джерела. Зверніться на сторінку обговорення за поясненнями та допоможіть виправити недоліки. Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено. (серпень 2013)

Це незавершена стаття про Черкаську область. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.