Локоть Тимофій Васильович — Вікіпедія

|Батько= |Діти= |Дружина= |Мати=

Локоть Тимофій Васильович
Народився	19 січня 1869(1869-01-19) Борзна, Чернігівська губернія
Помер	15 липня 1942(1942-07-15) (73 роки) , м. Земун
Поховання	Новий цвинтар
Країна	Російська імперія
Діяльність	політик
Alma mater	КНУ імені Тараса Шевченка
Галузь	агрономія
Заклад	Київський університет
Посада	депутат Державної думи Російської імперії[d]
У шлюбі з	Олександра (1884—1969)
Діти	син — Василь Тимофійович (псевдонім А. Зорич, 1899—1937)
Локоть Тимофій Васильович у Вікісховищі

Локоть Тимофій Васильович (19 січня 1869(18690119), Борзна — 25 липня 1942, Земун, Югославія) — український вчений-агроном, політичний діяч, публіцист. Становий козак. Учасник Всезакордонного церковного собору РПЦ в Сремських Карловцях (Сербія).

Тимофій Васильович народився 19 (31) січня 1869 року в м. Борзна Чернігівська губернія.

У 1895 році закінчив Київський університет, природниче відділення.

З 1896 по 1988 роки працював помічником директора Полтавського дослідного поля.

У 1898 році секретар завідувача секції агрономії професора С. М. Богданова.

У 1899 році закінчив Московський сільськогосподарський інститут.

У 1904 році захистив дисертацію на тему: «Вологість ґрунту у зв'язку з культурними та кліматичними умовами».

З 1905 по 1917 роки працював професором сільського господарства і лісівництва Ново-Олександрійському інституті сільського господарства (Польща, а від 1914 - Харків).

У 1906 році обраний членом першої Державної думи від Чернігівської губернії.

У 1911 році зарахований до Департаменту землеробства для завершення робіт з розвитку ярої пшениці на чорноземах.

У 1912 році приват-доцент фізико-математичного факультету Московського університету.

З 1914 року викладав сільськогосподарське законодавство.

Депутат 1-ї Державної думи від Чернігівської губернії, член Трудової групи. Після розпуску думи за підписання «Виборзької відозви» був засуджений до 3 місяців тюремного ув'язнення. Згодом — монархіст і націоналіст.

У 1920 році емігрував до Сербії, працює професором агрономічного факультету Белгородського університету; член бюро Російської парламетнської групи.

1921 брав участь у роботі Всезакордонного церковного собору в Сремських Карловцях (Сербія).

Після поразки Української Революції та окупації України московськими комуністами — на еміграції.

25 липня 1942 року помер, похований на Новому цвинтарі у Белграді.

• Классицизм и реализм: (Основные вопросы реформируемой школы). М., 1903. 67 с.
• Влажность почвы в связи с культурными и климатическими условиями. Киев, 1904
• Первая дума: Статьи, заметки и впечатления бывшего члена Гос. думы. М., 1906.
• Политические партии и группы в Государственной думе: Характер и причины политического бессилия Первой думы. Возможный характер и задачи Второй думы. М., 1907.
• Усвоение минеральных веществ растениями. СПб., 1907.
• Бюджетная и податная политика России. — М.: Тип. Т-ва И. Д. Сытина, 1908. — 240 с.
• Вопросы половой этики и любви. М., 1909.
• Оправдание национализма: Рабство русской радикальной интеллигенции. Национал-демократия. Киев, 1910.
• Основы частного земледелия. СПб., 1910.
• Мысли педагога о реформе школы. СПб., 1912.
• Сельскохозяйственное законоведение. Пг., 1915.
• Завоевания революции. Вена: Детинец, 1921.
• «Завоевания революции» и идеология русского монархизма. Берлин: Двуглавый орел, 1921.
• Смутное время и революция: (Политические параллели 1613—1917 г.). Берлин: Двуглавый орел, 1923.

• Первая Российская государственная дума. — Санкт-Петербург, 1906. — С. 138.
• Государственная дума Российской империи: 1906—1917. Москва. РОССПЭН. 2008.
• Спекторский Е., Давац В. Материалы для библиографии русских научных трудов за рубежом. Белград. Т. I. 1931; Т. II. 1941 (2-е изд., 1972).
• Русская интеллигенция: Автобиографии и биобиблиографические документы в собрании С. А. Венгерова. СПб., 2001. Т. 1. С. 606. ISBN 5-02-028495-5.
• Незабытые могилы / Сост. В. Н. Чуваков. Москва, 2004. Т. 4. С. 206. ISBN 5-7510-0278-4.