Лондонська конвенція (1827) — Вікіпедія

Ло́ндонська конве́нція була підписана 6 липня 1827 року в період Грецької національно-визвольної революції

1821-29 років представниками союзницьких урядів Російської імперії, Великої Британії та Французького королівства. Велика Британія та Франція пішли на укладання цієї конвенції, щоб послабити вплив Російської імперії, зацікавленої у створенні на Балканах дружніх їй держав.

Лондонська конвенція передбачала колективні дії 3 держав по відношенню до Османської імперії з метою спонукати її припинити військові дії проти греків, надати Греції автономію на умовах сплати щорічної данини султану. Секретна стаття конвенції, включена за наполяганням Російської імперії, припускала, у разі відмови султана зближення союзників із греками (установа консульств у найважливіших грецьких містах при одночасному відкликанні послів держав з Константинополя), а якщо ці заходи будуть недостатні, то об'єднати військово-морські ескадри трьох країн у Середземному морі, щоб попередити розширення військових дій між греками і Османською імперією і встановити між ними перемир'я.

Султан відкинув пропозиції держав, безпосереднім результатом чого стала Наваринська битва 1827, що призвела до знищення османсько-єгипетського флоту об'єднаною ескадрою трьох держав.

Ця стаття не містить посилань на джерела. Ви можете допомогти поліпшити цю статтю, додавши посилання на надійні (авторитетні) джерела. Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено. (листопад 2017)