Лопухіна Маріамна Андріанівна — Вікіпедія

Лопухіна Маріамна Андріанівна
Фрагмент з автопортретом Маріамни
Народилася	16 лютого 1871(1871-02-16) Матусів, Україна
Померла	3 березня 1961(1961-03-03) (90 років)
Місце проживання	Франція
Діяльність	карикатуристка, художниця
Галузь	малярство[1]
Alma mater	Академія Жуліана і Академія Ґранд-Шом'єр
Знання мов	англійська[1]
Батько	Адріан Адріанович Лопухін
Мати	Ольга Іванівна Орлова
Родичі	Лопухіни
У шлюбі з	Лев Олександрович Давидов
Діти	донька Олена

Маріамна Андріанівна Лопухіна (в шлюбі Давидова), (нар.1871, Матусів — пом.3 березня 1961) — французька художниця українського походження.

Народилася 16 лютого 1871 року. Батько Адріан Андріанович Лопухін (нар.1831 — пом.09.04.1905), син власника Златополя. Мати Ольга Іванівна Орлова, донька генерал-лейтенанта, генерал-ад'ютанта, похідного отамана донських козачих полків, власника великого українського маєтку Матусів — Івана Олексійовича Орлова (нар.1795 — пом.1874).

Лопухіни були багатими і володіли великими маєтками в Україні; але дід Маріамни розтратив свою частку сімейного багатства, як це зробив і єдиний син його брата, отож батько Маріамни та його близькі виявилися майже розореними. Син Івана Орлова був змушений продати сімейний дім у Матусові й батьки Маріамни вирішили його купити. Для цього мати мала не тільки продати свою невеличку власність, але й взяти позику в банку. Це на все життя поставило їх у скрутне становище, оскільки утримання заможного дому та обслуги було витратним.

Маріамна була другою з п'ятьох доньок, сестра Варвара померла в 1890-х роках від тифу. Виховувалася вдома гувернантками.

Взимку відвідувала Київ. У треті такі відвідини мати винайняла багате приміщення з танцювальною залою та вітальнею, де познайомилася з офіцером кавалерії Левом Давидовим та його сестрою Тасею (Наталкою). Після пікніків у Камянці 12 листопада 1899 року одружилася з Давидовим та оселилася у Царському Селі.

Смерть сестри Варвари через тиф в березні 1890-х пригнітила батьків Маріамни, особливо матір. Щоб розвіяти траур, сім'я їде на зиму до Парижа. Перебування там дає змогу Маріамеі вивчати живопис.

У 1902 році Маріамна народила доньку Олену. З 1903-го до 1905 живе між Влоцлавеком та Кам'янкою у зв'язку з роботою чоловіка, з 1908 — ще і в Дібрівці. Зимою 1908/1909 рр. подорожувала з сім'єю Європою: Генуя, Ніцца Французька Рив'єра, Морос. На зворотньому шляху відвідує замок поблизу Конкарно, де мешкає старша сестра Юлія з чоловіком Жоржем Куртеном. Після повернення у Дібрівку познайомилися з власниками Тимошівки — Шимановськими, які мали двох синів: піаніста Фелікса та композитора Кароля. Іноді відвідували музичні вечори сусідів.

Після початку в 1914 році Першої світової чоловіка мобілізують до війська, а Маріамна з донькою переїжджає до Києва. Після захоплення столиці більшовиками прямують до Одеси, звідти до Константинополя, Рима, і врешті до Парижа, де живуть до 1924 року дуже скрутно. В 1924 році вирушають в Конкарно, Бретань, де жила Юлія і були поховані батьки. У 1932 році Маріамна повертається до Парижа й 1949 року емігрує до США, де й помирає у 1961 році. У 1983 році її донька Олена Левівна Василіва мешкала на Лонг-Айленді.

В Парижі в 1890-х вивчає живопису в Академії Жуліана та Академії Гранд Шом'єр.

В Росії Маріанна здобула славу карикатуристки, але коли після Жовтневого перевороту 1917 року в 1919-му втекла з України, полишивши в Матусові маєток зі своїми карикатурами та акварелями, весь її творчий доробок був знищений більшовиками.^[2] За кордоном вона для маленької онуки Ірини, яка ніколи не була в Україні, створила альбом з 82 акварелей із жанровими сценками про життя сім'ї в Україні, з поясненнями майже до кожного малюнка. Текст і зображення спрощені, щоб зацікавити дитину. І щоб зберегти в пам'яті історію сім'ї — дуже ретельні, від облич родичів до забарвлення шпалер. Легкі, веселі, з безліччю цікавих побутових деталей — їжа, костюми, типажі, інтер'єри. Дуже незвичний стиль малюнка: у кожної картинки стислі пояснення, гумористичні «промовисті» назви. Проте крізь цей стиль чітко проглядається талановита майстриня з французькою освітою. Альбом упорядкувала внучата небога чоловіка Ольга Давидова-Дакс і видала кількома мовами.^[3][4][5]

• 
  Матусів. Гувернантки.
• 
  Матусів. Репетиція.
• 
  Матусів. Домашня церква.
• 
  Матусів. Домашня церква.
• 
  Матусів. Кабінет батька Адріана.
• 
  Матусів. Прийшла зима.
• 
  Матусів. Різдво у церкві Вознесіння.
• 
  Матусів. Лазня.
• 
  Матусів. Прийом батьками священика Гапона.
• 
  Візит до Гапона у відповідь.
• 
  Матусів. Танці у попа Гапона.
• 
  Матусів. Вечір Великого четверга.
• 
  Матусів. Великдень.
• 
  Матусів. До Парижа!
• 
  Кам'янка. Пікнік.
• 
  Матусів. Весілля М. А. Лопухіної та Л. О. Давидова.
• 
  Кам'янка. Палац Давидових.
• 
  Кам'янка. Палац Давидових.
• 
  Кам'янка. Супровід Плеського.
• 
  Кам'янка. Вперше затопили.
• 
  Кам'янка. Микола Давидов з доньками: Варею, Марією та Ніною.
• 
  Кам'янка. Микола, Олександра та Єлизавета Давидови.
• 
  Кам'янка. Святий Вечір.
• 
  Кам'янка. Святий Вечір.
• 
  Кам'янка. Різдвяна ялинка.
• 
  Кам'янка. Полювання.
• 
  Кам'янка. У польській таверні.
• 
  Кам'янка. Огляд посіяного.
• 
  Кам'янка. У клуні.
• 
  Кам'янка. У єврейській крамниці.
• 
  Кам'янка. Марія Миколаївна.
• 
  Кам'янка. Кухня Давидових.
• 
  Кам'янка. Чаювання.
• 
  Кам'янка. Під час страйку 1905 року.
• 
  Кам'янка. Оформлення заповіту Миколою Давидовим.
• 
  Кам'янка. Поспішаємо на пожежу у Підлісне.
• 
  Кам'янка. Прибуття драгунів.
• 
  Кам'янка. Це корова, а не слон.
• 
  Кам'янка. Зимові пташки.

• А тепер моє… [Архівовано 1 березня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
• Ще трохи Лопухіної [Архівовано 8 березня 2022 у Wayback Machine.](рос.)

• Матусів
• Кам'янка
• Жінки-художниці