Луцій Помпей Вопіск Гай Аррунцій Кателлій Целер — Вікіпедія

Луцій Помпей Вопіск Гай Аррунцій Кателлій Целер (лат. Quintus Pompeius Vopiscus Gaius Arruntius Catellius Celer; ? — після 92) — державний діяч часів Римської імперії, консул-суффект 77 року.

Походив з роду нобілів Аррунціїв, його гілки Целерів. Син Гая Аррунція Целера та Кателлії. Завдяки статкам та значущості родини розпочав швидку кар'єру. У 77—78 роках як імператорський легат-пропретор керував провінцією Лузітанія. Тоді ж його призначено консулом-суффектом разом з Марком Аррунцієм Аквілою. Водночас увійшов до жрецької колегії арвальських братів.

Близько 80 року було усиновлено Луцієм Помпеєм Вопіском, консулом 69 року. У 82 році призначено куратором шляхів Італії та куратором священних і громадських будівель. Обіймав ці посади до 83 року.

У 85—89 роках як імператорський легат-пропретор керував провінцією Тарраконська Іспанія. У 91 році претендував на проконсульство в провінції Африка і Азія, проте програв жеребкування. Остання згадка сягає 92 року.

• Квінт Помпей Вопіск Гай Аррунцій Кателлій Целер Алій Сабін, консул-суффект 135 та 140 років
• Помпея Целеріна, дружина Плінія Молодшого

• Ronald Syme, Some Arval Brethren, (Oxford: Clarendon Press, 1980), pp. 18f (англ.)
• Olli Salomies, Adoptive and Polyonymous Nomenclature in the Roman Empire (Helsinki: Societas Scientiarum Fennica, 1992), p. 118 (англ.)
• Der Neue Pauly. Stuttgart 1999. T. 10. c. 114. (нім.)