Лучинський Олександр Олександрович — Вікіпедія

Олександр Олександрович Лучинський
Народження	23 березня 1900(1900-03-23) Київ
Смерть	25 грудня 1990(1990-12-25) (90 років) Москва
Поховання	Новодівичий цвинтар
Країна	Російська імперія  СРСР
Приналежність	Радянська армія
Вид збройних сил	сухопутні війська
Освіта	Військова академія імені М. В. Фрунзе
Роки служби	1919—1975
Партія	КПРС
Звання	Генерал армії
Командування	28-а армія, 36-а армія (СРСР) і Туркестанський військовий округ
Війни / битви	Громадянська війна в Росії Японсько-китайська війна Німецько-радянська війна Радянсько-японська війна
Нагороди

Олекса́ндр Олекса́ндрович Лучи́нський (нар. 23 березня 1900(19000323) — пом. 25 грудня 1990) — радянський воєначальник, генерал армії (08.08.1955). Герой Радянського Союзу (19.04.1945). Почесний громадянин міста Берестя (1975). Депутат Верховної Ради СРСР 2—4-го скликань (1946—1958). Кандидат у члени ЦК КПРС у 1952—1961 роках.

Народився 23 березня 1900 року в місті Києві в родині службовця. Росіянин. Закінчив реальне училище. Працював на складах споживспілки у Саратові.

До лав Червоної армії вступив у 1919 році. Учасник громадянської війни в Росії, під час якої командував взводом, згодом — ескадроном. Після її закінчення командував полковою школою, був начальником штабу полку. У 1927 році закінчив військову школу, у 1930 році — Курси удосконалення командного складу (КУКС). З 1936 року — командир стрілецького полку в Середньоазійському військовому окрузі.

У 1937—1938 роках допомагав китайцям у боротьбі з японськими мілітаристами. У 1940 році закінчив Військову академію імені М. В. Фрунзе й призначений на посаду начальника штабу дивізії. З квітня 1941 року полковник О. О. Лучинський — командир 83-ї гірськострілецької дивізії.

У серпні 1941 року брав участь у радянському вторгненні в Іран.

Учасник німецько-радянської війни з листопада 1942 року. Дивізія під його командуванням воювала у складі військ Закавказького і Північно-Кавказького фронтів. 31 березня 1943 року полковникові О. О. Лучинському присвоєне військове звання «генерал-майор».

З 25 квітня 1943 року — командир 3-го гірськострілецького корпусу 56-ї армії Північно-Кавказького фронту, а згодом — окремої Приморської армії. Брав участь у визволенні Криму. Член ВКП(б) з 1943 року.

21 травня 1944 року генерал-майор О. О. Лучинський призначений командувачем 28-ї армії, а 24 травня того ж року йому присвоєне військове звання «генерал-лейтенанта». 28-а армія у складі військ 1-го та 3-го Білоруських і 1-го Українського фронтів брала участь у визволенні Білорусі, боях у Східній Пруссії, Берлінській і Празькій операціях.

З червня 1945 року генерал-лейтенант О. О. Лучинський командував 36-ю армією Забайкальського фронту, брав участь у розгромі квантунської армії на Далекому Сході. 8 вересня 1945 року присвоєне військове звання «генерал-полковник». У тому ж 1945 році призначений командувачем 4-ю армією.

У 1948 році закінчив Вищі академічні курси при Вищій військовій академії імені К. Є. Ворошилова і з жовтня того ж року командувач 3-ї ударної армії.

З квітня 1949 року — заступник головнокомандувача Групи радянських окупаційних військ у Німеччині. З вересня 1949 року — командувач військ Ленінградського військового округу. З травня 1953 року — командувач військ Туркестанського військового округу. З 1957 року — заступник командувача військ Білоруського військового округу.

У 1958—1964 роках О. О. Лучинський обіймав посаду першого заступника головного інспектора Міністерства оборони СРСР. З 1964 року — військовий інспектор-радник Групи генеральних інспекторів МО СРСР.

Мешкав у Москві, де й помер 25 грудня 1990 року. Похований на Новодівочому цвинтарі.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 19 квітня 1945 року «за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецькими загарбниками з ліквідації угруповання німців південно-західніше міста Кенігсберга та виявлені при цьому відвагу і героїзм», генерал-лейтенантові Лучинському Олександру Олександровичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 6561).

Нагороджений трьома орденами Леніна (01.04.1943, 19.04.1945, …), орденом Жовтневої революції (21.03.1980), чотирма орденами Червоного Прапора (19.10.1938, …), трьома орденами Суворова 1-го ступеня (23.07.1944, 29.05.1945, 08.09.1945), орденами Кутузова 1-го ступеня (16.05.1944), Суворова 2-го ступеня (03.11.1943), Вітчизняної війни 1-го ступеня (11.03.1985), Червоної Зірки (22.02.1968), «За службу Батьківщині в Збройних Силах СРСР» 2-го і 3-го (30.04.1975) ступенів, медалями й іноземними нагородами.

• Енциклопедія сучасної України.
• Біографія [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] на сайті «Герои страны». (рос.)