Львівський гамбіт — Вікіпедія

	a	b	c	d	e	f	g	h
8									8
7									7
6									6
5									5
4									4
3									3
2									2
1									1
	a	b	c	d	e	f	g	h

Львівський гамбіт. Головним варіантом продовженням є 2. … de4 3. Кg5

Льві́вський гамбі́т (Гамбіт Абоні, гамбіт Лемберга, Польський гамбіт, гамбіт Теннісона, або гамбіт Цукерторта^[1]) — шаховий дебют. Виникає після ходів: 1. Кf3 d5 2. e4 (дебют Реті) d5:e4 3. Kf3-g5.

У міжнародній енциклопедії дебютів ECO (англ. Encyclopaedia of Chess Openings) має код A06.

Американський шахіст Отто М. Теннісон (1834-1909) ще в XIX сторіччі аналізував і застосовував на практиці цей гамбіт. Тому однією з назв такого дебюту є «гамбіт Теннісона».

У 1912 році станіславський шахіст і теоретик Александер Вагнер аналізував цей дебют на шпальтах часопису «Польський шахіст» (пол. «Szachista Polski»). У вересні 1917 року Ваґнер опублікував теоретичну статтю під назвою «Гамбіт Цукерторта». Цей дебют широко аналізували у львівських шахових колах, тому з 1924 року там він дістав назву «львівський гамбіт».

Львівська щоденна газета «Słowo Polskie» описала у 1924 році тематичний кореспонденційний шаховий турнір, який дав багато цікавого матеріалу. На підставі цього матеріалу В. Ґеєр з міста Вроцлавка написав у 1926 році на шпальтах відомого віденського видання «Wiener Schachzeitung» теоретичну статтю «Das Lemberger Gambit» (нім. Львівський гамбіт).

Один з головних варіантів дебюту: 1. Кf3 d5 2. e4 de4 3. Кg5 e5! 4. К:e4 f5 5. d4! Ф:d4 6. Ф:d4 ed 7. Кg5 і після 7. … h6! правильність гамбіту стоїть під питанням.

Цей дебют також аналізували угорські шахісти, зокрема гравці з Будапешту. Там він отримав назву «гамбіт Абоні».

• Інформаційний бюлетень Virginia Chess (№2, 1998) з кількома проаналізованими партіями з гамбітом Теннісона (PDF) [Архівовано 17 травня 2008 у Wayback Machine.]

• Władysław Litmanowicz, Jerzy Giżycki, Szachy od A do Z, tom 1, Warszawa, Sport i Turystyka, 1986 ISBN 83-217-2481-7