Любослав Пенев — Вікіпедія

Любослав Пенев
Особисті дані
Народження	31 серпня 1966(1966-08-31) (58 років)
	Софія, Болгарія
Зріст	188 см
Вага	90 кг
Громадянство	Болгарія
Позиція	нападник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1984–1989 ЦСКА (Софія) 101 (80) 1989–1995 «Валенсія» 167 (67) 1995–1996 «Атлетіко» 37 (16) 1996–1998 «Компостела» 69 (32) 1998–1999 «Сельта Віго» 32 (14) 2001–2002 ЦСКА (Софія) 22 (8) 2002 «Локомотив» (Пловдив) 4 (0)
Національна збірна
Роки Збірна І (г) 1985 Болгарія U-20  ? (?) 1987–1998 Болгарія 62 (13)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада 2009–2010 ЦСКА (Софія) 2010–2011 «Літекс» 2011–2014 Болгарія 2014 «Ботев» (Пловдив) 2015 ЦСКА (Софія) 2016 «Літекс» 2017– «Валенсія Месталья»
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.
** Тільки на посаді головного тренера.
Любослав Пенев у Вікісховищі

Любослав Пенев (болг. Любослав Пенев, нар. 31 серпня 1966, Софія) — болгарський футболіст, що грав на позиції нападника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер. З 2017 року очолює тренерський штаб команди «Валенсія Месталья». Футболіст року в Болгарії (1988).

Виступав, зокрема, за ЦСКА (Софія) та «Валенсію», а також національну збірну Болгарії, у складі якої був учасником чемпіонату світу та Європи.

Вихованець софійського ЦСКА. Дебютував за клуб у 18 років. У той час в ЦСКА зібралася ціла плеяда молодих футболістів, з іменами яких були пов'язані успіхи збірної Болгарії в 90-х — Трифон Іванов, Еміл Костадінов і Христо Стоїчков, в майбутньому визнаний кращим болгарським футболістом. З таким складом софійці практично не мали рівних ані у національному чемпіонаті (1987, 1989), ані в Кубку Болгарії (1987, 1988, 1989). У 1988 році Пенев був визнаний футболістом року в Болгарії.

1989 року Пенев змінив болгарський чемпіонат на іспанський, перейшовши в «Валенсію». За «кажанів» він провів 226 матчів, в яких забив 101 м'яч протягом шести сезонів своєї ігрової кар'єри.^{[джерело?]} Більшість часу, проведеного у складі «Валенсії», був основним гравцем атакувальної ланки команди і одним з головних бомбардирів команди, маючи середню результативність на рівні 0,4 голу за гру першості.

Після «Валенсії» Пенев один сезон 1995/96 грав за «Атлетіко Мадрид», у складі якого виграв «золотий дубль» — чемпіонат і кубок Іспанії, потім перейшов у «Компостелу», де провів два сезони. Влітку 1998 року, після вильоту «Компостели» з Ла Ліги, Пенев перейшов у «Сельту». У сезоні 1998/99 ця команда займала перші позиції в лізі протягом частини сезону і врешті-решт закінчила турнір на п'ятому місці. У Кубку УЄФА пройшовши серед інших «Ліверпуль» і «Астон Віллу», «Сельта» досягла чвертьфіналу, де поступилась майбутньому фіналісту турніру «Марселю». В кінці сезону «Сельта», поруч із «Мальоркою», була названа найбільшим відкриттям сезону іспанської ліги^[1][2].

Після успішного сезону в Іспанії Пенев повернувся до болгарської ліги у 1999 році після того, як він переміг на виборах президента ЦСКА (Софії). Тому він на деякий час призупинив свою футбольну кар'єру. Спочатку клуб боровся з фінансовими проблемами, тому Пенев повинен був платити гравцям з власної кишені^[3]. У сезоні 2000/01 років він запросив до клубу свого друга Йордана Лечкова, а також найняв італійського тренера Енріко Катуцці^[4], після чого сам став знову з'являтися на полі як капітан команди. Проте після слабкого сезону Катуцці покинув клуб, а через півроку, після конфлікту з новим тренером Луїджі Сімоні, команду покинув і сам Пенев.

На початку 2002 року поїхав догравати в пловдивський «Локомотив», де і закінчив кар'єру в кінці сезону. Всього за свою кар'єру Пенев зіграв 487 матчів, в яких забив 257 голів.

1985 року залучався до складу молодіжної збірної Болгарії.

1987 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Болгарії. Навесні 1994 року під час одного з тренувань він отримав м'ячем у промежину, і біль був настільки серйозним, що Пенев повинен був звернутись за медичною допомогою клубу. Обстеження виявили рак в лівому яєчку. Завдяки швидкому втручанню лікарів та тривалій хіміотерапії він, нарешті, відновився. Хоча дядько Димитар Пенев, який у той час був тренером національної збірної Болгарії, переконував Любослава поїхати на чемпіонат світу 1994 року, проте футболіст відмовився, пояснивши, що він ще не відчуває себе сильним^[5]. На турнірі його співвітчизники досягли півфіналу, і це є найкращим результатом в болгарській історії.

Натомість у складі збірної Любослав був учасником чемпіонату Європи 1996 року в Англії та чемпіонату світу 1998 року у Франції, на яких болгари не зуміли вийти з групи. Протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 12 років, провів у формі головної команди країни 62 матчі, забивши 13 голів.

Тренерська кар'єра Любослава Пенева розпочалася в середині серпня 2008 року, коли він був призначений помічником Пламена Маркова в збірній, де Любо залишався до звільнення Маркова на початку 2009 року.

5 березня 2009 року змінив свого дядька Димитара Пенева на посаді головного тренера софійського ЦСКА^[6]. Під керівництвом Любослава болгарський клуб зумів вийти в груповий етап Ліги Європи. Там столичний клуб зайняв останнє місце, здобувши лише одне очко, після чого Пенев був відправлений у відставку у січні 2010 року. Ще до моменту відходу Пенев вже подавав заяву про відставку, проте вона не була прийнята.

Незабаром Пенев повернувся до роботи, очоливши 2 вересня 2010 року «Літекс». Вже в першому сезоні Любослав привів команду до перемоги в чемпіонаті країни. Завдяки показаним результатами Пенев отримав призначення в збірну Болгарії. Незважаючи на невдачу в відборі до чемпіонату світу 2014 року, контракт з тренером був продовжений ще на 2 роки^[7].

6 червня 2014 року Пенев, не припиняючи роботу в збірній, прийняв пловдивський клуб «Ботев», заявляючи, що суміщення посад не зашкодить його роботі в національній команді^[8]. Тим не менш лише через місяць, 7 липня 2014 року, Пенев вирішив покинути клуб через фінансові проблеми «Ботева», а 20 листопада 2014 року Пенев був звільнений і з посади головного тренера збірної Болгарії після нічиї з Мальтою (1:1), оскільки у відбірковому циклі до чемпіонату Європи 2016 року болгари набрали лише чотири очки в чотирьох матчах і посідали четверте місце в групі H^[9].

29 квітня 2015 року повернувся в софійський ЦСКА у ролі нового головного тренера^[10]. Здобувши лише одну перемогу в усіх зіграних ігріх, 31 травня 2015 року Любослав Пенев залишив армійський клуб.

22 січня 2016 року Любослав знову очолив «Літекс», який цього разу через фінансові проблеми грав у аматорському чемпіонаті. Пенев допоміг команді виграти свою групу і вийти до другого за рівним дивізіону країни, після чого 6 червня 2016 року покинув клуб.

17 липня 2017 року очолив резервну команду «Валенсії», уклавши контракт на один год^[11].

Гравець

• Чемпіон Болгарії (2):

ЦСКА (Софія): 1986–87, 1988–89

• Володар Кубка Болгарії (4):

ЦСКА (Софія): 1984–85, 1986–87, 1987–88, 1988–89

• Володар Суперкубка Болгарії (1):

ЦСКА (Софія): 1989

• Чемпіон Іспанії (1):

«Атлетіко Мадрид»: 1995–96

• Володар Кубка Іспанії (1):

«Атлетіко Мадрид»: 1995–96

Тренер

• Володар Кубка Болгарії (1):

ЦСКА (Софія): 2020–21

• Футболіст року в Болгарії: 1988

• Любослав Пенев на сайті ФІФА (англ.)

• Любослав Пенев на сайті BDFutbol.com (англ.)
• Любослав Пенев на сайті National-Football-Teams.com (англ.)