Люксембург, Люксембург — Вікіпедія

Люксембург, Люксембург
Люксембург, Люксембург[1]
Жанртрагікомедія
РежисерАнтоніо Лукіч
ПродюсерВолодимир Яценко
Анна Яценко
СценаристАнтоніо Лукіч
У головних
ролях		Раміл Насіров
Аміл Насіров
КінокомпаніяLimelite / ForeFilms
Дистриб'юторKinomania Film Distribution[2](Україна)
Тривалість110 хвилини
Моваукраїнська (частково — суржик)
КраїнаУкраїна Україна
Рік2022
Дата виходу4 липня 2022 (Венеційський кінофестиваль)
13 квітня 2023 (Україна)
Кошторис₴28,5 млн[⇨]
Касові збори₴34 млн[3] ($904 тис.)
IMDbID 19783714

«Люксембург, Люксембург» — другий повнометражний фільм українського режисера Антоніо Лукіча, який було знято в жанрі трагікомедії та випущено кінокомпанією «ForeFilms» 2022 року. За сценарієм, основні події відбуваються у 2018 році. Два брати-близнюки у виконанні учасників гурту «Курган і Agregat» — братів Раміла та Аміла Насірових — після довгих поневірянь та суперечок вирушають з Лубен до Люксембурга на пошуки рідного батька, який покинув їх ще в дитинстві[4].

Уперше фільм було продемонстровано у вересні 2022 року на Венеційському кінофестивалі в конкурсній програмі «Orizzonti», де представляють нові тенденції в розвитку кінематографа. В український прокат стрічка вийшла 13 квітня 2023 року[5].

Цифрова прем'єра фільму відбулася 14 червня 2023 року на стримінговій платформі Netflix[6].

Сюжет

[ред. | ред. код]

Брати-близнюки Коля та Вася — сини бандита родом з Югославії. Фільм починається спогадом про 1990-і, коли брати прогулювали школу і Коля, граючись, опинився в вантажному потязі. Вася побіг до батька за допомогою і той зупинив потяг. Коля любив батька, але соромився про це розповісти.

Дія переноситься в 2018 рік. Коля став водієм маршрутки, живе з матір'ю та має хвору спину; Вася — поліціянтом, він одружений і має малу дитину. Після бійки з іншим водієм начальник (вітчим Колі) призначає йому покарання — місяць їздити іншим маршрутом. Перший же день виявляється проблемним, майже всі пасажири їдуть за пенсійним посвідченням. Тим часом Васю викликають утихомирити буйного чоловіка. Потім він приходить у гості до батька своєї дружини, щоб повідомити про намір вчитися на слідчого. Той проти навчання, бо вважає, що Вася повинен піклуватися про родину.

Колі телефонують з консульства в Люксембурзі та повідомляють, що його батько при смерті. Мати братів вважає, що батька-бандита, який покинув родину, треба покинути помирати. Коля вирішує поїхати до нього. Протилежний за характером Вася впевнений, що відвідувати батька, якого вони майже не знають, це зайве.

Всупереч волі матері, Коля вирішує відвідати батька, в якому вбачає єдиного друга. Проте стається низка події, що перешкоджають поїздці. Відвідуючи лікування спини, Коля зустрічає «дядю Славу» — батькового знайомого, котрий розповідає зовсім не те, що знав Коля. Далі, сідаючи в маршрутку, якою кермував Коля, травмується літня жінка Лариса Петрівна. Йому загрожує домашній арешт. Після спроби втечі Колі таки призначають арешт і одягають браслет для відслідковування місцеперебування.

Коля вирішує помиритися з Ларисою Петрівною, але робить це незграбно і вона відмовляється від його допомоги. Через це Васі відмовляють у підвищенні. Лариса Петрівна, якій важко про себе піклуватися, наважується викликати Колю. Той готує їй їсти, допомагає на роботі в пекарні, возить Ларису Петрівну по місту. Поступово він зближується з нею та її колегами-пенсіонерками. Коля приймає те, що йому, можливо, доведеться так само піклуватися про батька. Та згодом з'ясовується, що Коля продавав наркотики. Йому загрожує вже справжнє ув'язнення на 5 років. Колега Васі радить зробити так, щоб його брат «щез» з поля зору поліції. Ситуацію ускладнює сварка Колі з продавцем іграшок, оскільки цю іграшку (браковану) Коля вкрав. Вася вирішує терміново вивезти брата в Люксембург.

Нарешті брати приїжджають у Люксембург. Коля шукає батька, не дочекавшись дозволу відвідати палату, тож братів виставляють з лікарні. Завдяки допомозі працівниці посольства брати з'ясовують, що їхній батько помер декілька днів тому. Вони вирішують відвідати батькове житло. Коля вірить, що тепер йому належить великий спадок. Але насправді батько жив небагато, працюючи охоронцем, а зарплату програвав на ставках. Брати прощаються з тілом батька в морзі, але лишається під сумнівом, чи це саме він (у батька було татуювання). Взявши телефон Васі, Коля випадково дізнається про загрозу арешту в Україні. Він мириться з братом, зрозумівши, що той хотів його врятувати від в'язниці, та лишається в Люксембурзі.

Вася повертається в Україну, де бачить на заправці чоловіка з татуюванням, як у батька. Вася думає заговорити з ним, але зрештою їде своїм шляхом.

У ролях

[ред. | ред. код]
  • Аміл Насіров — Коля, водій маршрутки;
  • Раміл Насіров — Вася, поліціянт;
  • Наталія Гнітій — мама Колі й Васі;
  • Людмила Саченко — Лариса Петрівна;
  • Віктор Драпіковський — дядя Льоша;
  • Доріс Майданюк — помічниця консула;
  • Карина Черчевич — Маша, дружина Васі;
  • Ксенія Мішина — сестра Маші;
  • Олександр Аввакумов — коханий сестри Маші;
  • Володимир Голосняк — тесть Васі;
  • Оксана Бандура — теща Васі;
  • Сергій Ярий-Булка — начальник слідчого відділу;
  • Катерина Оніпко — медсестра Марія;
  • Адріан Сулейман — маленький Коля;
  • Даміан Сулейман — маленький Вася;
  • Ельман Насіров — працівник заправки.

А також у ролях: Олег Невольник, Кіра Лещенко, Каріна Резніченко, Євгеній Володченко, Павло Гончаров[7], Аліна Саваровська, Наталія Верченко, Валентина Нездойминого, Маркус Ніеден, Юлія Самсон, Андрій Качур, Андрій Лідаговський[a], Павло Авілов.

Виробництво

[ред. | ред. код]

На початку жовтня 2020 року Рада з державної підтримки кінематографії оголосила фільм одним із переможців 14-го конкурсного відбору кінопроєктів Державного агентства України з питань кіно. Бюджет фільму склав 28,5 млн грн замість заявлених 42,3 млн. Держава профінансувала близько 20 млн грн. Решту бюджету залучив продакшн «ForeFilms» Володимира Яценка й Анни Соболевської[8][9].

Робота над фільмом тривала протягом травня-липня 2021 року й склала 54 знімальних дні. Головними локаціями стали місто Лубни на Полтавщині, Київ та держава Люксембург[10][11].

Сприйняття

[ред. | ред. код]

На агрегаторі рецензій Rotten Tomatoes «Люксембург, Люксембург» зібрав 83 % схвальних відгуків критиків[12]. На IMDb середня оцінка складає 8/10[13].

Євгеній Морі в огляді на «Суспільне. Культура» писав: «„Люксембург, Люксембург“ — це історія двох братів, які намагаються побороти самотність, що виникла внаслідок зникнення батька. Один із братів вважає його героєм, а інший намагається триматися якнайдалі навіть від пам'яті про нього». Брати Насірови, на думку оглядача, чудово впоралися і з комедійними, і з трагічними сценами, в яких поміж автентичних декорацій розкривається різниця між братами. В той же час вчинки Миколи місцями недоречно грубі, і цей персонаж зрештою так і не виправляє ні своїх помилок, ні ставлення до світу. Фільм не показав, як події вплинули на головних героїв, тому і висновки лишаються за кадром[14].

Микита Казимиров на сайті ITC.ua відгукнувся, що фільм «Частково нагадує навіть не повнометражний фільм, а комедійне відео для YouTube» через структуру сюжету. Поїздка до Люксембургу складає невелику частку, натомість Лукіч показує сцени зі звичайного життя двох братів. Фільм спричиняє відчуття незручності, бо «Сім'я тут — не підтримка, турбота і розуміння. Навпаки, це розчарування і суцільні проблеми». Висновки не промовляються вголос, а головний герой (Микола), який також і оповідач, говорить навмисно сумбурно. Гумор у фільмі дещо примітивний, але тому і легко зрозумілий, а також видна гарна операторська робота. Показана історія «сприймається на особистому рівні, залишаючи після себе гіркий, але незабутній посмак»[15].

Олена Чиченіна в «Детекторі медіа» відзначила переконливі декорації та доречне використання суржику. Лукіч, як і його персонажі, рано залишився без батька, та передав двоїстий досвід цього у фільмі. Судячи зі сцен у 90-х, батько Колі та Васі справді любив дітей, які не можуть без нього завершити самоідентифікацію. «Кожна дитина в такому становищі переживає водночас щось унікальне, але є в цьому й багато універсальності», що відсилає також до бажання українців з'ясувати свою історію та культуру, «хто ми такі та що було в нашому минулому»[16].

Згідно з оглядом Марини Григоренко в УНІАН, як і в «Мої думки тихі», Лукіч продовжив досліджувати тему стосунків дітей та батьків, ще більше заглибившись у власний досвід. Брати Насірови використовують суржик і слобожанський говір, які підтримують чудові монологи й діалоги. Фільм наповнений яскравими персонажами, влучним саундтреком і продуманими деталями. «Фільм смішний, але одночасно він піднімає серйозну проблему зростання дітей без батьків — актуальну в 90-х і яка, на жаль, через війну стане ще більш актуальна в майбутньому»[17].

Джессіка Кіанг з Variety описала фільм як «стрімку, смішну українську драму про зруйновані родинні зв'язки». Становище обох братів хитке і до обох люди, від яких вони залежать, ставляться поблажливо. Здається, що кожен брат соромиться іншого, але їх об'єднує постать батька, що раптово знову з'являється в їхньому житті. Через низку комедійних епізодів глядачі бачать національний характер центральних персонажів: стійкість перед труднощами та нагадування, за що варто боротися[18].

Протягом першого вікенду прокату фільм переглянули 34 800 глядачів, а касові збори склали 5,59 млн гривень[19].

Нагороди

[ред. | ред. код]

Режисер «Люксембург, Люксембург» Антоніо Лукіч здобув нагороду за найкращу режисуру на 20-му Міжнародному фестивалі в Монте-Карло. Також стрічка була репрезентована в основному конкурсі тижня міжнародного ігрового кіно PriGlobal, який проходив під егідою Приштинського міжнародного кінофестивалю PriFest, та перемогла в номінації «Найкращий фільм»[20].

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
Коментарі
  1. ↑ Також і на посаді арт-директора фільму
Джерела
  1. ↑ Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
  2. ↑ Бокс-офіс України у квітні 2023-го: національні релізи – на коні. Media Business Reports (укр.). 19 травня 2023. Процитовано 17 червня 2023.
  3. ↑ Фільм «Люксембург, Люксембург» після дев'ятого вікенду прокату зібрав понад 34 млн грн. usfa.gov.ua (укр.). 15 червня 2023. Архів оригіналу за 15 червня 2023. Процитовано 16 червня 2023.
  4. ↑ Одного разу на «дикому сході». Навіщо дивитись фільм «Люксембург, Люксембург».
  5. ↑ Желєзна, Вікторія (17 квітня 2023). Дві сторони однієї медалі: про фільм «Люксембург, Люксембург» Антоніо Лукіча. Суспільне Культура.
  6. ↑ Гулій, Наталія (15 червня 2023). Український фільм "Люксембург, Люксембург" вийшов на Netflix: чим він особливий. 24 Канал (укр.). Процитовано 16 червня 2023.
  7. ↑ У фільмі «Люксембург, Люксембург» знявся актор з черкаського театру (укр.). «Дзвін». 24 квітня 2023. Процитовано 14 червня 2023.
  8. ↑ Коментар Ради з держпідтримки кінематографії щодо результатів 14-го пітчингу Держкіно. Детектор медіа (укр.). 13 жовтня 2020. Процитовано 22 серпня 2022.
  9. ↑ «Люксембург, Люксембург»: у мережі з’явився тизер другого фільму Лукіча за участі «Курган & Agregat»і. Радіо Свобода (укр.). 25 вересня 2020. Процитовано 22 серпня 2022.
  10. ↑ Друзюк, Ярослав (24 вересня 2021). «Мої ікла гострі, мої думки тихі». Як Антоніо Лукіч зняв свій другий фільм «Люксембург, Люксембург». https://www.the-village.com.ua (укр.). Процитовано 22 серпня 2022.
  11. ↑ Заявка на участь в конкурсному відборі (пітчингу)
  12. ↑ Luxembourg, Luxembourg - Rotten Tomatoes. www.rottentomatoes.com (англ.). Процитовано 1 січня 2024.
  13. ↑ Lukich, Antonio; Nasirov, Ramil; Gnitiy, Nataliya (13 квітня 2023), Luxembourg, Luxembourg, ForeFilms, процитовано 1 січня 2024
  14. ↑ Морі, Євгеній (17 квітня 2023). Дві сторони однієї медалі: про фільм "Люксембург, Люксембург" Антоніо Лукіча. Суспільне. Культура. Процитовано 01 січня 2024.
  15. ↑ Рецензія на фільм «Люксембург, Люксембург» / Luxembourg, Luxembourg. ITC.ua. 16 квітня 2023. Процитовано 1 січня 2024.
  16. ↑ Чиченіна, Лєна (21 квітня 2023). Тату, навіщо ти мене покинув? «Люксембург, Люксембург» — комедія, на яку ми заслуговуємо. detector.media (укр.). Процитовано 1 січня 2024.
  17. ↑ "Люксембург, Люксембург": чи вдалося Антоніо Лукічу повторити успіх свого дебюту "Мої думки тихі". www.unian.ua (укр.). Процитовано 1 січня 2024.
  18. ↑ Kiang, Jessica (8 жовтня 2022). ‘Luxembourg, Luxembourg’ Review: A Fast-Paced, Funny Ukrainian Dramedy About Frayed Family Ties. Variety (амер.). Процитовано 1 січня 2024.
  19. ↑ Фільм «Люксембург, Люксембург» став лідером за зборами в перший вікенд прокату. «Українська правда. Життя». Процитовано 19 квітня 2023.
  20. ↑ Фільм "Люксембург, Люксембург" отримав дві нагороди на міжнародних кінофестивалях. LIGA (укр.). 3 травня 2023. Процитовано 5 травня 2023.

Посилання

[ред. | ред. код]
Фільми Це незавершена стаття про кінофільм.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Люксембург,_Люксембург&oldid=43192035