Люпин — Вікіпедія

Люпин
Дикий багаторічний люпин (Lupinus perennis)
Біологічна класифікація
Царство:	Рослини (Plantae)
Клада:	Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада:	Покритонасінні (Angiosperms)
Клада:	Евдикоти (Eudicots)
Клада:	Розиди (Rosids)
Порядок:	Бобовоцвіті (Fabales)
Родина:	Бобові (Fabaceae)
Підродина:	Papilionoideae
Триба:	Genisteae
Підтриба:	Lupininae
Рід:	Люпин (Lupinus) L., 1753
Види
150-200 видів, дивитись Список видів роду люпин
Вікісховище: Lupinus

Люпин (Lupinus) — рід квіткових рослин родини бобових.

Українське «люпин» походить від латинської назви цієї рослини — Lupinus, утвореної від слова lupus («вовк»). Поряд зі словом «люпин», відома інша українська назва рослини — «вовкиня», яка являє собою кальку чи з лат. lupinus чи з нім. Wolfsbohne («вовчий біб»)^[1].

Вважають, що назва утворилася від того, що рослина «як вовк» виїдає мінеральні речовини з ґрунту.^[2]

Це, в основному, великі рослини з прямостоячими стеблами і з пальчасто-складними листками, які складені з 5-15 листочків з прилистками. Квітки білі, жовті, сині, зібрані у вертикальні китиці. Чашечка двогуба; човник віночка дзьобоподібно зігнутий. Нитки усіх 10-ти тичинок зрослися у трубочку; добре виражений диморфізм андроцея: приблизно 50 % тичинок мають брунькоподібну форму, інші видовжені та розкриваються скоріше. Стовпчик з головчастою приймочкою. Біб сплюснутий, з поперечною перегородкою.

Значна кількість видів росте в Південній Америці (Анди). Це, в основному, багаторічники (трави, напівчагарники, чагарники), зрідка однорічники. Другий природний центр люпинів — Середземномор'я, де вони представлені однорічними великонасінними формами. В Україні у дикій природі росте 7 видів.

Інтерес до люпину обумовлений високим вмістом в його насінні білку (до 50 %), олії (від 5 до 20 %), за якістю близької до маслинової, відсутністю інгібіторів травлення і інших антипоживних речовин. Насіння люпину з давніх часів використовується в їжу людиною і на корм тваринам. Зелена маса безалкалоїдних сортів також є чудовим кормом. Завдяки симбіозу з бульбочковими бактеріями люпин здатний накопичувати в ґрунті до 200 кг азоту на гектарі і є прекрасним сидератом. Його використання як зеленого добрива дозволяє зберігати в чистоті довкілля, економити дорогі добрива, вирощувати екологічно чисту продукцію.

Люпин використовується також у медицині, фармакології, квітникарстві, лісівництві, як корм при розведенні риби.

• Люпин вузьколистий (синій) — Lupinus angustifolius L.
• Люпин багатолистий — Lupinus polyphyllus Lindl.
• Люпин жовтий — Lupinus luteus L.
• Люпин білий — Lupinus albus L.
• Люпин волохатий — Lupinus villosus Willd.

• Люпин // Садові декоративні рослини / О. М. Олєйнікова. — Харків : Веста, 2010. — С. 72. — ISBN 978-966-08-4940-2.
• ЛЮПИН [Архівовано 10 квітня 2016 у Wayback Machine.] //Фармацевтична енциклопедія
• Люпин [Архівовано 22 квітня 2016 у Wayback Machine.] //Аграрна енциклопедія
• [[https://web.archive.org/web/20110819134330/http://books.google.com/books?vid=ISBN586741034X&id=gObCswRkeOUC&dq=isbn:586741034X Архівовано 19 серпня 2011 у Wayback Machine.] Lupins]: Geography, Classification, Genetic Resources, and Breeding
• Теоретичні основи селекції люпинів (рос.) [Архівовано 20 серпня 2011 у Wayback Machine.]
• Вирощування люпину в саду [Архівовано 28 січня 2015 у Wayback Machine.] (укр.)
• Нечитайло В. А., Кучерява Л. Ф. Ботаніка. Вищі рослини. — Київ : Фітосоціоцентр, 2001. — С. 260-262. — 500 прим. — ISBN 966-7459-80-2.

Це незавершена стаття про бобові. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.