Лю Ши — Вікіпедія

Лю Ши
10-й Імператор Китаю з династії Шань
48 — 33 до н. е.
Попередник:	Лю Бін'і
Наступник:	Лю Ао
Народження:	75 до н. е. Чан'ань
Смерть:	8 липня 33 до н. е. Чан'ань
Поховання:	Han Weilingd
Країна:	Західна Хань[1]
Рід:	Лю
Батько:	Лю Бін'і
Мати:	Empress Xu Pingjund
Шлюб:	Consort Fud і Ван[1]
Діти:	Liu Xingd, Princess Pingdoud, Princess Pingyangd, Princess Yingyid, Принцеса Янгаd, Лю Ао[1] і Liu Kangd
Медіафайли у Вікісховищі

Лю Ши (кит.: 劉奭; 75—33 до н. е.) — 10-й імператор династії Хань у 49—33 роках до н. е. Храмове ім'я Юань-ді.

Народився у 75 році до н. е. в родині імператора Сюань-ді та імператриці Сюй. Замолоду був у центрі палацових інтриг. Постійно точилася боротьба за прихильність імператора, щоб отримати визнання як спадкоємця. Спочатку родина Хо намагалася відсторонити Лю Ши, а згодом інші групи боролися проти нього. Втім зрештою Сюань-ді затвердив Лю Ши як спадкоємця трону.

Після смерті свого батько у 49 році до н. е. Лю Ши став імператором Китаю під ім'ям юань-ді. З перших років свого правління став піклуватися про скорочення державних витрат з метою зниження податків та поліпшення добробуту населення. Він продовжував лінію свого батька. Юань-ді суворо стежив, щоб на чиновницькі посади приходили конфуціанці відповідно до системи іспитів.

Разом з тим в уряді сформувалися дві партії: конфуціанська на чолі із вчителями імператора Сяо, Чжоу, родичем Лю Геншеном, і помічник імператора Цзінь Чаном, й «партія двору» на чолі із імператорським секретарем Хун Гуном та головним євнухом Ши Сянєм. Партії завзято боролися одна з одною, що завдавало великої шкоди функціонуванню уряду.

У 49 році првоедено загальну амністію. Почалося скорочення витрат на імператора. До 7 року до н.е. Палату музики спочатку скорочено, а потім ліквідовано. З 343 храмів поклоніння храмів зачинено 200.

У 47 році до н. е. Хун Гун і Ши Сянь зловили Сяо і Чжоу на порушеннях і домоглися їх розжалування в простолюдини, Сяо позбувся посад, а через рік цькування Сяо довели його до самогубства, його оббрехали перед імператором. Однак імператор засудив Хуна і Ши, і поховав Сяо з великими почестями, через рік помер Хун.

У 46 році до н. е. Чжоу був повернутий в адміністрацію, також посаду отримав його учень Чжан Мін, онук мандрівника Чжан Цяня. У 44 році до н. е. високу посаду отримав конфуціанец Гун Юй, який намагався не втручатися в партійну боротьбу.

У 43 році до н. е. серія небесних знамень була витлумачена проти конфуціанців, Чжоу і Чжан знову були зняті з посад, але у 42 році до н. е. головним радником став конфуціанський учений Куан Хен, який зміг встановити злагоду із Ши Сянєм.

У 40 році до н. е. знову стали відбуватися незвичайні знамення, партія двору не змогла переконливо їх витлумачити, імператор переконався, що попередні знамення не були пов'язані з конфуцианцами Чжоу і Чжаном, які повернулися на свої посади до столиці. Однак через деякий час Чжоу помер від удару, а Ши вдалося зацькувати Чжана і примусити до самогубства.

У 37 році до н. е. довіреною особою імператора став конфуціанський учений Цзін Фан, який був також спеціалістом з ворожьби. Цзін Фан став жорстко вимагати контролю призначень вищих чиновників через іспити та став боротися з корупцією.

Потім Ши Сянь звинуватив Цзін Фана у змові з участю брата імператора Лю Ціна. Лю Цін і Цзін Фан були страчені.

Разом з тим Юань-ді продовжував зовнішню політику, спрямовану на остаточне приборкання сюнну. Одна частина держави сюнну, керована шан'юєм Хуханьє, продовжувала залишатися лояльною до імператорського двору, за що отримав у подарунок 5 красивих жінок імперії.

Та частина імперії сюнну, якою керував шан'юй Чжічжі, перебувала в складних відносинах. Чжічжі у свій час залишив сина в заручники при ханьском дворі, і зажадав його повернення назад. Юань-ді, сподіваючись на поліпшення відносин, повернув сина, проте Чжічжі убив посла, якому було наказано не заходити на територію сюнну, а передати сина на кордоні.

Імператор спорядив армію. У цей час Чжічжі вів затяжну війну проти царства Усунь і переніс столицю до Семиріччі. Ханьських армія змогла зайняти столицю сюнну, Чжічжі було вбито. Становище імперії у Середній Азії значно зміцнилося.

Проведено у 31 році загальну амністію. Помер Юань-ді у 33 році до н. е., зробивши спадкоємцем свого сина Лю Ао.

• Josef Guter: Lexikon zur Geschichte Chinas. Sieben Jahrtausende im Überblick. Marix-Verlag, Wiesbaden 2004, ISBN 3-937715-40-1.
• M. Loewe, art. Han Yuandi, in Xinzhong Y. (ed.), RoutledgeCurzon Encyclopedia of Confucianism, I, Londen — New York, 2003, p. 248.

1. ↑ ^{а б в} China Biographical Database
   d:Track:Q13407958