Ліга французької батьківщини — Вікіпедія

Французька Вітчизняна ліга (фр. la Ligue de la patrie française) — французька націоналістична політична організація.

Позапарламентська ліга, ініційована Морісом Барресом під час «справи Дрейфуса», у відповідь на створення ліги прав людини лівими інтелектуалами^[1]. Початок його діяльності припадає на 31 грудня 1898 року. До Французької Вітчизняної ліги приєдналися, серед інших, Франсуа Коппе, Жюль Леметр, Поль Бурже, Едгар Дега, Огюст Ренуар, Жюль Верн, Хосе-Марія, Де Ередіа, П'єр Луїс, Вінсент Д'інді та Фредерік Містраль. Він був офіційно розпущений у 1904 році.

• Ріо Жан-П'єр, націоналізм, консерватизм: la Ligue de la patrie française (1899—1904), Beauchesne, Paris 1977.
• Штернхелл Зеєв, «Правий революціонер» (1885—1914). Les origines du fascisme français, Gallimard, Paris 1997.