Лімфоцитоз — Вікіпедія

Лімфоцитоз
Класифікація та зовнішні ресурси
Збільшення кількості лімфоцитів у периферичній крові (мазок, світлова мікроскопія, збільшення в 40 разів)
МКХ-10 D72.8
DiseasesDB 7678
MeSH D008218

Лімфоцитоз — гематологічне поняття, що характеризує збільшення кількості лімфоцитів у крові. У гематології цей стан відносять до лейкемічних змін та III групи лейкемоїдних реакцій — лімфоцитарних. При лейкозах лімфоцитарне збільшення елементів крові призводить до розвитку пухлин та лімфолейкозів, при лейкемоїдних реакціях цього не відбувається. Лімфоцитоз не є самостійним захворюванням, як симптом відбувається при багатьох хворобах.

Відносний та абсолютний лімфоцитоз

[ред. | ред. код]

У нормі кількість лімфоцитів складає 20-40 % від усіх лейкоцитів крові. Відносним лімфоцитозом називають такий стан, коли у лейкоцитарній формулі крові кількість лімфоцитів більша за 40 %, тоді як абсолютна кількість за спеціальними підрахунками в нормі — у дорослих до 4 000 в 1 мкл. Якщо окрім процентного відношення збільшується і абсолютна кількість лімфоцитів, то мова йде про абсолютний лімфоцитоз. Звичайно у дітей інші за цифрами показники, що свідчать про лімфоцитоз у них.

Причини

[ред. | ред. код]

Абсолютний лімфоцитоз спостерігають при:

Відносний лімфоцитоз спостерігають при:

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Третяк Н. М. Гематологія: Навчальний посібник. — К.:Зовнішня торгівля, 2005 — С.240 ISBN 966-8517-07-5
  • Гематология: Новейший справочник / Под общ. ред. К. М. Абдулкадырова. — М.: Эксмо; СПб.: Изд-во Сова, 2004. — 928 с, илл. ISBN 5-699-05074-4