Лінь (трос) — Вікіпедія
Лінь[1] (нід. lijn)[джерело?][2] — тонкий морський трос, як правило, зроблений з високоякісного прядива, окружністю до 25 мм (1 дюйм). Виготовляється здебільшого виттям, для сигнальних фалів і для лаглінів, патент-лагів вживаються плетені ліні. Більшість лінів йде для дрібних і чистих такелажних робіт і на обробку шлюпкового такелажу.
Каболки[джерело?] лінів називаються нитками, за їхнім числом визначають і товщину ліня: «лінь у 9 ниток» тощо.
- З високоякісного прядива
- Ма́рлінь (від нід. marlijn)[джерело?][3] — лінь з двох ниток;
- Ю́зинь, ю́зень, заст. гю́зинг (від нід. huizing, ниж.-нім. hüsing, букв. «хатній виріб»)[джерело?][4] — лінь з трьох ниток;
- Сте́клінь (від нід. steeklijn)[джерело?][5] — лінь з 6 ниток (трьох сталок по дві нитки кожна).
- З прядива нижчого сорту
- Шестерик — лінь у 6 ниток;
- Дев'ятерик — лінь у 9 ниток;
- Лінь у 12 ниток.
Лінями, витими зі стрендей (тобто кабельної роботи) були тільки диплотліні в 27 ниток. Ліні з борідки (прядив'яних пачосів) називаються борідковими або шкімушга́ром (від нід. schiemansgaren)[6]. Шкімушгар може бути в 2 нитки (двійник), 3 (трійник) та 6 (шестерик)[7]. Витий вручну лінь з 2-3 ниток (часто просмолений) називають шкі́мушкою.
- Спеціальні ліні
- Лаглінь — трос для голландського або патентованого лага;
- Лотлінь — трос для ручного лота;
- Слаблінь — лінь для шнурування вітрила до реї (іноді і до щогли) на шлюпках.
Короткий лінь з вузлом на кінці називався «ліньком»[джерело?] і служив для покарання матросів на старому флоті. Покарання ліньками проводилося зазвичай на баку. Караний спускав сорочку і, заклавши руки за голову, ставав між двома боцманами, які по черзі, з розстановкою, били його між лопаток. Покарання ліньками на Російському імператорському флоті було скасовано лише в 1860-х роках[8].
- Метальник ліня (лінемет[джерело?], Line thrower)
- Трос (морська справа)
- ↑ Лінь // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Линь // Этимологический словарь русского языка = Russisches etymologisches Wörterbuch[ru] / авт.-сост. М. Фасмер ; пер. с нем. и доп. чл.‑кор. АН СССР О. Н. Трубачёва, под ред. и с предисл. проф. Б. А. Ларина [т. I]. — Изд. 2-е, стер. — М. : Прогресс, 1986—1987. (рос.)
- ↑ Марлинь // Этимологический словарь русского языка = Russisches etymologisches Wörterbuch[ru] / авт.-сост. М. Фасмер ; пер. с нем. и доп. чл.‑кор. АН СССР О. Н. Трубачёва, под ред. и с предисл. проф. Б. А. Ларина [т. I]. — Изд. 2-е, стер. — М. : Прогресс, 1986—1987. (рос.)
- ↑ Юзень // Этимологический словарь русского языка = Russisches etymologisches Wörterbuch[ru] / авт.-сост. М. Фасмер ; пер. с нем. и доп. чл.‑кор. АН СССР О. Н. Трубачёва, под ред. и с предисл. проф. Б. А. Ларина [т. I]. — Изд. 2-е, стер. — М. : Прогресс, 1986—1987. (рос.)
- ↑ Стеклинь // Этимологический словарь русского языка = Russisches etymologisches Wörterbuch[ru] / авт.-сост. М. Фасмер ; пер. с нем. и доп. чл.‑кор. АН СССР О. Н. Трубачёва, под ред. и с предисл. проф. Б. А. Ларина [т. I]. — Изд. 2-е, стер. — М. : Прогресс, 1986—1987. (рос.)
- ↑ Шкимушка // Этимологический словарь русского языка = Russisches etymologisches Wörterbuch[ru] / авт.-сост. М. Фасмер ; пер. с нем. и доп. чл.‑кор. АН СССР О. Н. Трубачёва, под ред. и с предисл. проф. Б. А. Ларина [т. I]. — Изд. 2-е, стер. — М. : Прогресс, 1986—1987. (рос.)
- ↑ Самойлов К. И. Шкимушгар // Морской словарь. — М.-Л. : Государственное Военно-морское Издательство НКВМФ Союза ССР, 1941. (рос.)
- ↑ Самойлов К. И. Линек // Морской словарь. — М.-Л. : Государственное Военно-морское Издательство НКВМФ Союза ССР, 1941. (рос.)
- Самойлов К. И. Линь // Морской словарь. — М.-Л. : Государственное Военно-морское Издательство НКВМФ Союза ССР, 1941. (рос.)
- § 51. Тросы и цепи [Архівовано 7 листопада 2017 у Wayback Machine.] // Г. Г. Ермолаев, Е. С. Зотеев. Основы морского судовождения. М., Транспорт, 1988. С. 188. (рос.)
- Линь, трос // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
- Шкимушгар // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)