Ліпарит — Вікіпедія

Ліпарит (рос. липарит, англ. liparite, rhyolith; нім. Liparit m, Rhyolith m) —

Кайнотипна магматична гірська порода, ефузивний аналог граніту, що складається переважно з санідину, плагіоклазу, кварцу та кремнієвої кислоти. Структура склоподібна чи прихованокристалічна. Осн. маса склувата або мікрофельзитова (результат девітрифікації скла), рідше сферолітова. Вулканічне скло від 50 до 100 %. Л. — щільні, рідше пористі, кислі породи, зі склоподібною основною масою рожевого, білого, сірого, іноді зеленуватого, блакитнуватого або майже чорного кольору та порфіровими вкрапленнями кварцу, кислого плагіоклазу, калієвого польового шпату зрідка біотиту, піроксенів або рогової обманки. Сер. хім. склад за Делі (% мас.): SiO₂ — 72, 80; ТіО₂ — 0,33; Al₂O₃ — 13,49; Fe₂O₃ — 1,45; FeO — 0,88; MnO — 0,08; MgO — 0,38; CaO — 1,2; Na₂О — 3,38; К₂О — 4,46; Н₂О — 1,47; Р₂O₅ — 0,08. До Л. відносять також вулканіти з вмістом SiO₂ понад 73 % мас. Л. складають вулканічні покриви, пласти, куполи, дайки тощо. Розповсюджені у всіх вулканічних районах світу. Використовуються для виробництва щебеню, як облицювальний камінь.
Зайва назва хризоколи. Від назви Ліпарських островів (F.Lasoria, 1846).
Зайва назва флюориту. Від грецьк. «ліпарос» — блискучий (E.F.Glocker, 1847).
Назва тальку залізного (A.E.Arppe, 1858).
Зайва назва алюногену залізистого (J.Roth, 1861).

Література

Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Rhyolite

Ліпарит




Ліпарит у Вікісховищі