French
DeutschЛісовий Василь Семенович — Вікіпедія
| Лісовий Василь Семенович | ||||
|---|---|---|---|---|
 В'язничне фото Василя Лісового, липень 1972 | ||||
| Народився | 17 травня 1937 с. Старі Безрадичі, Обухівський район, Київська область | |||
| Помер | 19 липня 2012 (75 років) Київ | |||
| Поховання | Тарасівка, Обухівський район, Київська область | |||
| Громадянство |  УРСР →  Україна | |||
| Національність | українець | |||
| Діяльність | філософ, поет, дисидент, політичний в'язень | |||
| Сфера роботи | філософія[1], логіка[1], поезія[1] і захист прав людиниd[1] | |||
| Alma mater | Історико-філософський факультет Київського університетуd | |||
| У шлюбі з | Лісова Віра Павлівна | |||
| Діти | Лісова Мирослава Василівна, Лісовий Оксен Васильович | |||
| Нагороди |  | |||
| | ||||
 Висловлювання у Вікіцитатах | ||||
Васи́ль Семе́нович Лісови́й (17 травня 1937, с. Старі Безрадичі, Обухівський район, Київська область — 19 липня 2012, Київ) — український філософ, громадський діяч, дисидент, політв'язень. Організатор самвидаву в 1960-х роках.
Чоловік Віри Лісової, батько Оксена Лісового[2].
Народився 17 травня 1937 року в селі Старі Безрадичі Обухівського району Київської області в селянській родині. Батько загинув на війні.
У 1962 році закінчив історико-філософський факультет Київського університету, викладав філософію в Тернопільському медичному інституті.
У 1966–1969 рр. навчався в аспірантурі Київського університету за спеціальністю логіка, викладав у цьому університеті.
З 1969 — співробітник Інституту філософії АН УРСР. У 1971 році захистив кандидатську дисертацію на тему «Логіко-філософське дослідження побутової мови».
Самвидав розповсюджував з 1961 року. З 1966, паралельно з науковою роботою, інтенсивно організовував його виготовлення, зберігання та розповсюдження серед аспірантів і в студентському середовищі. Лісовий — автор самвидавної статті «Лист виборця Антона Коваля».
Виступив із відритим листом на захист заарештованих шістдесятників і на знак солідарності побажав бути засудженим разом з ними[3].
Хвиля арештів інтеліґенції 1972 підштовхнула Василя Лісового до відкритого протесту. Разом з Євгеном Пронюком видав № 6 самвидавського журналу «Український вісник», відновленого ними з метою дати громадськості інформацію про заарештованих і відвести від них звинувачення у виданні попередніх випусків.
Київський обласний суд 6 грудня 1973 засудив його до 7 років позбавлення волі в таборах суворого режиму та 3 років заслання за ст. 62 ч. 1 КК УРСР. Одночасно з Лісовим було засуджено Євгена Пронюка та Василя Овсієнка.
Звільнений з ув'язнення в липні 1983.
1989 — реабілітований, відновлений у званні кандидата філософських наук і на роботі в Інституті філософії НАН України.
Викладав філософію, готував навчальну літературу, виступав зі статтями в галузі політології[4]. Викладав філософію в київських університетах, брав участь у виробленні програм та ідеології багатьох політичних і громадських організацій, готував навчальну літературу, уклав (у співавторстві з Олегом Проценком) антології «Консерватизм», «Націоналізм», «Лібералізм», перекладав філософську літературу з англійської та німецької мов.
Автор книжок «Культура — ідеологія — політика» (1997), «У багатоголоссі політичних дискусій» (2007).
Помер 19 липня 2012 року у віці 75 років у Києві. Був похований 21 липня на кладовищі села Тарасівка Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області (нині Козинська селищна територіальна громада Обухівського району).
Указом Президента України Віктора Ющенка від 26 листопада 2005 нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ ступеня.
- ↑ а б в г Чеська національна авторитетна база даних
- ↑ Нежигай І. Боєць ДШВ та директор МАН: хто такий Оксен Лісовий, який може стати новим міністром освіти // Факти ICTV. — 2023. — 18 березня.
- ↑ ЛІСОВИЙ Василь. Відкритий лист до членів ЦК КПРС і ЦК КПУ. Дисидентський рух в Україні. Процитовано 3 жовтня 2024.
- ↑ Василь ЛІСОВИЙ. ДИСИДЕНТСЬКИЙ РУХ. Дисидентський рух в Україні. Процитовано 3 жовтня 2024.
- В. Овсієнко. Лісовий Василь Семенович // Віртуальний музей «Дисидентський рух в Україні» [Архівовано 2 червня 2011 у Wayback Machine.]
- Спогади Василя Лісового // Віртуальний музей «Дисидентський рух в Україні» [Архівовано 3 червня 2011 у Wayback Machine.]
- Українська Гельсінська спілка з прав людини [Архівовано 19 жовтня 2012 у Wayback Machine.]
- Василь Овсієнко В'язень власного сумління 19.07.13 [Архівовано 3 жовтня 2013 у Wayback Machine.]
- Лісовий Василь Семенович (29.08.1937-20.07.2012) [Архівовано 20 грудня 2014 у Wayback Machine.]
- Лісовий, Василь Семенович // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін. — Київ : Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України : Абрис, 2002. — 742 с. — 1000 екз. — ББК 87я2. — ISBN 966-531-128-X.