Лісовий Тимофій Григорович — Вікіпедія

Тимофій Григорович Лісовий
Тимофій Григорович Лісовий
Тимофій Григорович Лісовий
Перший секретар Хмельницького обласного комітету КПУ
березень 1972 — 4 січня 1985
Попередник: Бубновський Микита Дмитрович
Спадкоємець: Дикусаров Володимир Григорович
 
Народження: 19 червня 1923(1923-06-19)
Слобода
Смерть: 20 серпня 2011(2011-08-20) (88 років)
Київ
Поховання: Байкове кладовище
Країна:  СРСР
 Україна
Освіта: Київський інститут народного господарства
Партія: КПРС
Нагороди:
Герой Соціалістичної Праці
Орден Леніна Орден Леніна Орден Жовтневої Революції Орден Вітчизняної війни II ступеня
Орден Трудового Червоного Прапора Орден Трудового Червоного Прапора Орден Трудового Червоного Прапора Орден Вітчизняної війни I ступеня

Тимофій Григорович Лісовий (19 червня 1923(19230619), село Слобода, тепер Кагарлицького району Київської області — 20 серпня 2011, місто Київ) — український радянський партійний і державний діяч. Депутат Верховної Ради СРСР 9—11-го скликань і депутат Верховної Ради УРСР 8-го скликання. Член ЦК КПУ в 1966—1971 роках і у 1976—1986 роках. Кандидат у члени ЦК КПУ в 1971—1976 роках. Герой Соціалістичної Праці (22.03.1966).

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився в селянській родині. У 1940 році закінчив Ржищівський педагогічний технікум Київської області. У 1940—1941 роках — учитель Варовинецької середньої школи села Варовичі Кагановицького району Київської області.

У Червону Армію був призваний 24 липня 1941 року Кагановицьким районним військовим комісаріатом Київської області. У вересні 1941 — квітні 1942 року — курсант Харківського авіаційного технічного училища, евакуйованого у місто Сталінабад Таджицької РСР (тепер — Душанбе), у квітні —жовтні 1942 року — курсант Харківського артилерійського училища протитанкової артилерії, евакуйованого до міста Фергани Узбецької РСР.

Брав участь у німецько-радянській війні. З жовтня 1942 року служив командиром вогневого взводу 58-го винищувального протитанкового артилерійського полку Резерву Верховного Головного Командування Сталінградського фронту (з січня 1943 року — у складі 64-ї армії Донського фронту). 29 січня 1943 року під час наступу біля залізничної станції Басаргіно на південний захід від міста Сталінграда був важко поранений осколком снаряда в кисть правої руки і у праве стегно з ушкодженням кістки. Знаходився на лікуванні в госпіталі № 1682 в місті Саратові. У результаті поранення була пошкоджена нога з обмеженням руху і ампутований вказівний палець правої руки. Після лікування комісією був визнаний непридатним до військової служби і знятий з обліку, інвалід війни 2-ї групи. У травні 1944 року був демобілізований із Червоної армії.

У 1944—1950 роках — директор школи, завідувач ощадної каси, завідувач відділу, секретар виконавчого комітету Кагарлицької районної ради депутатів трудящих Київської області.

Член ВКП(б) з 1946 року.

У 1950—1953 роках — секретар Кагарлицького районного комітету КП(б)У Київської області. У 1953—1962 роках — голова виконавчого комітету Кагарлицької районної ради депутатів трудящих Київської області. У 1962 році — 1-й секретар Кагарлицького районного комітету КПУ. У грудні 1962 — січні 1965 року — секретар партійного комітету Кагарлицького виробничого радгоспно-колгоспного управління Київської області.

У 1965 році заочно закінчив Київський інститут народного господарства.

У січні 1965 — лютому 1970 року — 1-й секретар Кагарлицького районного комітету КПУ Київської області.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22 березня 1966 року за досягнуті успіхи в розвитку тваринництва, збільшенні виробництва і заготівель м'яса, молока, яєць, шерсті і іншої продукції Лісовому Тимофію Григоровичу присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці з врученням ордену Леніна і золотої медалі «Серп і Молот».

У лютому — березні 1970 року працював інспектором в апараті ЦК КПУ.

Могила Тимофія Лісового

25 березня 1970 — 16 березня 1972 року — голова виконавчого комітету Хмельницької обласної ради депутатів трудящих.

З березня 1972 року по 4 січня 1985 року — 1-й секретар Хмельницького обласного комітету КПУ.

На XXIII, XXV, XXVI з'їздах Компартії України обирався членом ЦК КПУ (у 1966—1971 і 1976—1986), на XXIV з'їзді — кандидатом у члени ЦК Компартії України (у 1971—1976).

Потім — на пенсії у місті Києві. Помер на 89-му році життя 20 серпня 2011 року. Похований разом з родиною на Байковому кладовищі (ділянка № 49а, 50°24′59.2″ пн. ш. 30°30′5.4″ сх. д. / 50.416444° пн. ш. 30.501500° сх. д. / 50.416444; 30.501500).

Нагороди та відзнаки

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]