French
DeutschЛітні ночі (фільм) — Вікіпедія
Літні ночі | |
|---|---|
| фр. Les nuits d'été | |
 | |
| Жанр | драма |
| Режисер | Маріо Фанфані |
| Продюсер | Лола Ґан |
| Сценарист | Маріо Фанфані Ґайєль Масе |
| У головних ролях | Clément Sibonyd, Ґійом де Тонкедек[1], Жанна Балібар[1], Mathieu Spinosid[1], Nicolas Bouchaudd[1], Mar Soduped[2], Éric Dietrichd[2], François Rollind[2], Yannick Choiratd[2] і Solange Dymenzsteind[2] |
| Оператор | Жорж Лешаптуа |
| Композитор | Родольф Бюрже |
| Художник | Флоріан Сансон |
| Костюмер | Анаїс Роман |
| Кінокомпанія | 24 Mai Productions France 3 Cinéma |
| Тривалість | 100 хв. |
| Мова | французька |
| Країна |  Франція |
| Рік | 2014 |
| Дата виходу | 28 січня 2015 |
| IMDb | ID 3759430 |
| Рейтинг | IMDb:  |
«Літні ночі» (фр. Les nuits d'été) — французький кінофільм-драма 2014 року, постановлений режисером Маріо Фанфані, що розповідає про життя трансгендерних людей.
Дія фільму відбувається наприкінці 1950-х років у провінційному французькому місті Мец, де живе сімейна пара Обертон. Мішель — амбітний нотаріус, а Елен працює у благодійній організації та виховує сина. На перший погляд, вони — цілком звичайні люди та ідеальна пара. Проте в Мішеля є таємниця: на кожні вихідні він їздить з однополчанином Жаном до свого заміського будинку в лісі де вони перетворюються на «жінок». Для друзів це спосіб лікувати посттравматичний синдром, що заважає повноцінно жити після війни. Хлопці спочатку веселяться, вживаючись в образи, але в якийсь момент терапія перестає бути для них грою…
| Актор | Роль | |
|---|---|---|
| Гійом де Тонкедек | Мішель («Мілен») | |
| Жанн Балібар | Гелен | |
| Ніколя Бушо | Жан-Марі («Флавіа») | |
| Матью Спінозі | ||
| Серж Баґдассарян | ||
| Клеман Сібоні | ||
| Зазі Де Періс | ||
| Яннік Шуара |
Фільм «Літні ночі» брав участь у програмі «Сонячний зайчик» (англ. SunnyBunny) в рамках Київського міжнародного кінофестивалю «Молодість». 29 жовтня 2014 року під час вечірнього показу стрічки невідомі підпалили зал «Гегемон» кінотеатру «Жовтень»[3][4]. Затримані згодом у підпалі підозрювані зізналися, що намагалися таким вчинком лише зірвати кіносеанс, висловлюючи свій протест ЛГБТ-спільноті[5].
Прем'єрний показ фільму відбувся у 28 серпня 2014 року на Венеційському кінофестивалі.
- 2014 — Премія «Блакитний лев» Венеційського кінофестивалю.
- ↑ а б в г http://www.allocine.fr/film/fichefilm_gen_cfilm=227841.html
- ↑ а б в г д ČSFD — 2001.
- ↑ Під час пожежі в «Жовтні» згоріли фільми з ЛГБТ-програми «Молодості» - конкурс Sunny Bunny продовжить існувати. ТелеКритика. 2.12.2014. Архів оригіналу за 28 квітня 2016. Процитовано 8.01.2015.
- ↑ "Жовтень" подожгли из ненависти к ЛГБТ, считает директриса кинотеатра. Гей-Альянс Україна. 30.10.2014. Архів оригіналу за 1 лютого 2018. Процитовано 8.01.2015.
- ↑ Гомофобы-поджигатели кинотеатра "Жовтень" говорят, что "перестарались". Обозреватель. 2.11.2014. Архів оригіналу за 7 січня 2015. Процитовано 8.01.2015.
- «Літні ночі» на сайті IMDb (англ.)
(станом на 8.01.2015) - «Літні ночі» [Архівовано 30 червня 2021 у Wayback Machine.] на сайті TMDb [Архівовано 8 січня 2015 у Wayback Machine.]
- «Літні ночі» [Архівовано 8 січня 2015 у Wayback Machine.] на сайті AlloCiné [Архівовано 8 січня 2015 у Wayback Machine.]
- Трейлер до фільму «Літні ночі [Архівовано 8 травня 2020 у Wayback Machine.]» на YouTube.
- «Літні ночі» у програмі Київського МКФ «Молодість»
 | |
|---|---|
| Нормативний контроль |
 | Це незавершена стаття про французький фільм. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |