Лієдсон — Вікіпедія

Ф
Лієдсон
Лієдсон
Лієдсон
Особисті дані
Повне ім'я Лієдсон да Сілва Муніс
Народження 17 грудня 1977(1977-12-17) (46 років)
  Кайру, Бразилія
Зріст 175 см
Вага 63 кг
Громадянство  Бразилія
 Португалія
Позиція нападник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1998–1999 Бразилія «Посойнс» ? (?)
2000 Бразилія «Прудентополіс» ? (?)
2001 Бразилія «Корітіба» 9 (5)
2002 Бразилія «Фламенго» 24 (14)
2003 Бразилія «Корінтіанс» 18 (10)
2003–2011 Португалія «Спортінг» 214 (116)
2011–2012 Бразилія «Корінтіанс» 28 (12)
2012–2013 Бразилія «Фламенго» 16 (4)
2013   Португалія «Порту» 6 (0)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
2009–2010 Португалія Португалія 15 (4)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Лієдсон (порт. Liédson, нар. 17 грудня 1977, Кайру) — колишній бразильський та португальський футболіст, що грав на позиції нападника.

Виступав, зокрема, за «Спортінг», а також національну збірну Португалії.

Клубна кар'єра

[ред. | ред. код]

Розпочав грати в футбол в нажчолігових аматорських клубах «Посойнс» та «Прудентополіс», працюючи в супермаркеті протягом тижня[1].

Першим професійним клубом для гравця стала «Корітіба», де він провів сезон 2001 року, після чого по сезону провів у «Фламенго» і «Корінтіансі», ставши з останнім чемпіоном штату Сан-Паулу.

Своєю грою за останню команду привернув увагу представників тренерського штабу португальського «Спортінга», до складу якого приєднався 31 серпня 2003 року за 2 млн євро[2]. Відіграв за лісабонський клуб наступні вісім сезонів своєї ігрової кар'єри. Більшість часу, проведеного у складі «Спортінга», був основним гравцем атакувальної ланки команди і одним з головних бомбардирів команди, маючи середню результативність на рівні 0,54 голу за гру першості, через що двічі ставав найкращим бомбардиром чемпіонату та одного разу — національного кубка. За свою португальську кар'єру Лієдсон забив 174 голи у 310 матчах за клуб і став одним з найрезультативніших футболістів в історії «Спортінга»[3], вигравши за цей час з командою по два кубка та суперкубка Португалії.

31 січня 2011 року Лієдсон повернувся в «Корінтіанс»[4], де в тому ж році став чемпіоном Бразилії, а в 2012 році — володарем Кубка Лібертадорес. В цьому турнірі нападник зумів відзначитися лише одним забитим голом на груповій стадії, і до кінця турніру він став запасним гравцем. Однак він двічі виходив на заміну у фінальних матчах.

6 серпня 2012 року гравець підписав контракт з «Фламенго»[5][6][7], за яке виступав до кінця року.

24 січня 2013 року футболіст перейшов в «Порту» на правах оренди до кінця сезону[8][9], за результатами якого став з командою чемпіоном Португалії, хоч і не забив за «драконів» жодного голу.

В червні 2013 року Лієдсон повернувся до «Фламенго», проте вже у вересні того ж року оголосив про завершення ігрової кар'єри[10].

Виступи за збірну

[ред. | ред. код]

За збірну Бразилії Лієдсон ніколи не виступав, проте дав кілька інтерв'ю, в яких вказував, що готовий виступати за збірну Португалії.

19 серпня 2009 року Лієдсон отримав португальське громадянство і право виступати за збірну Португалії[11], де вже виступали інші натуралізовані бразильці Пепе і Деку.

Незабаром Лієдсон був викликаний головним тренером збірної Карлушем Кейрошем на матчі відбору на чемпіонат світу 2010 року, який визнав, що Лієдсон підсилить команду[12]. Сам бразилець сказав, що він щасливий натуралізації[13].

5 вересня 2009 року нападник дебютував у збірній в матчі проти збірної Данії, замінивши по перерві Тьягу Мендеша. На 86 хвилині дебютант забив гол і здобув для своєї команди нічию 1:1[14]. В підсумку португальці поступились Данії першим місцем у групі, але через плей-оф таки пробились на «мундіаль».

32-річний Лієдсон був включений до складу збірної Португалії на чемпіонат світу 2010 року у ПАР, де зіграв у трьох матчах і відзначився у грі зі збірною КНДР (7:0)[15].

По завершенні турніру зіграв ще в одному матчі за збірну у вересні того ж року, після чого перестав залучатись до ігор збірної. Всього протягом кар'єри у національній команді, яка тривала усього 2 роки, провів у формі головної команди країни 15 матчів, забивши 4 голи.

Досягнення

[ред. | ред. код]

Командні

[ред. | ред. код]

Особисті

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Liedson, cameras, action! [Архівовано 9 жовтня 2015 у Wayback Machine.]; UEFA.com, 17 May 2005
  2. Sporting snare Liedson [Архівовано 2 березня 2014 у Wayback Machine.]; UEFA.com, 31 August 2003
  3. Лиедсон возвращается в Бразилию. Архів оригіналу за 22 грудня 2015. Процитовано 14 грудня 2015.
  4. Sporting striker Liedson returns to Corinthians. The Guardian. 31 січня 2011. Процитовано 10 лютого 2011.
  5. Obrigado, Liédson! (порт.). Site oficial Sport Club do Corinthians Paulista. 31.07.2012. Архів оригіналу за 19.10.2012. Процитовано 23 серпня 2012.
  6. Flamengo acerta contratação de Liedson (порт.). Site oficial do Clube de Regatas do Flamengo. 6.08.2012. Архів оригіналу за 19.10.2012. Процитовано 23 серпня 2012.
  7. Liedson é apresentado oficialmente e avisa que vai honrar o Manto (порт.). Site oficial do Clube de Regatas do Flamengo. 7.08.2012. Архів оригіналу за 19.10.2012. Процитовано 23 серпня 2012.
  8. "Espero fazer parte de grandes conquistas" (порт.). Site oficial do FC Porto. 24.01.2013. Архів оригіналу за 02.02.2013. Процитовано 26 січня 2013.
  9. Porto leiht Liédson (нім.). transfermarkt.de. 25.01.2013. Архів оригіналу за 02.02.2013. Процитовано 26 January 2013.
  10. Архівована копія. Архів оригіналу за 22 грудня 2015. Процитовано 14 грудня 2015.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  11. Лієдсон отримав португальське громадянство. Архів оригіналу за 22 серпня 2009. Процитовано 14 грудня 2015.
  12. Кейруш: приїзд Лієдсона зробить нас ще сильнішими. Архів оригіналу за 6 вересня 2009. Процитовано 14 грудня 2015.
  13. Лієдсон: щасливий і трохи стурбований. Архів оригіналу за 7 вересня 2009. Процитовано 14 грудня 2015.
  14. Liedson pulls Portugal from brink [Архівовано 2 січня 2010 у Wayback Machine.]; UEFA.com, 5 September 2009
  15. Portugal pours it on in second half. The New York Times. 21 червня 2010. Архів оригіналу за 9 листопада 2020. Процитовано 9 листопада 2012.

Посилання

[ред. | ред. код]