Магдалена Бранденбурзька (ландграфиня Гессен-Дармштадтська) — Вікіпедія

Магдалена Бранденбурзька
нім. Magdalena von Brandenburg
Магдалена Бранденбурзька
Магдалена Бранденбурзька
3-а ландграфиня Гессен-Дармштадтська
Початок правління:червень 1598
Кінець правління:4 травня 1616

Попередник:Елеонора Вюртемберзька
Наступник:Софія Елеонора Саксонська

Дата народження:7 січня 1582(1582-01-07)
Місце народження:Берлін
Дата смерті:4 травня 1616(1616-05-04) (34 роки)
Місце смерті:Дармштадт
ПохованняStadtkirche Darmstadtd
Чоловік:Людвіг V
Династія:Гогенцоллерни, Гессенський дім
Батько:Йоганн Георг Бранденбурзький
Мати:Єлизавета Ангальтська

Магдалена Бранденбурзька (нім. Magdalena von Brandenburg, 7 січня 1582 — 4 травня 1616) — принцеса Бранденбурзька з династії Гогенцеллернів, донька курфюрста Бранденбургу Йоганна Георга та Єлизавети Ангальт-Цербстської, дружина ландграфа Гессен-Дармштадту Людвіга V.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Магдалена народилась 7 січня 1582 року у Берліні. Вона була першою донькою і другою дитиною у шлюбі курфюрста Бранденбургу Йоганна Георга та його третьої дружини Єлизавети Ангальт-Цербстської. Старшим був син Крістіан.

Людвіг V

У 16 років Магдалена пошлюбилася із 21-річним ландграфом Гессен-Дармштадту Людвігом V, з яким познайомилася за рік до цього. Весілля відбулося у червні 1598 року в Берліні. У подружжя народилося дванадцятеро дітей:

  • Єлизавета Магдалена (1600—1624) одружена з герцогом Вюртембег-Мьомпельгард Людвігом Фрідріхом, мала двох синів та доньку.
  • Анна Елеонора (1601—1659) одружена з герцогом Брауншвейг-Каленберзьким Георгом, мала семеро дітей;
  • Марія (1602—1610) померла в дитинстві;
  • Софія Агнеса (1604—1664) одружена із пфальцграфом Зульцбах-Гіпольштайн, мала семеро дітей;
  • Георг (1605—1661) — наступний ландграф Гессен-Дармштадтський, був одружений із Софією Елеонорою Саксонською, мав численних нащадків;
  • Юліана (1606—1659) одружена із графом Східної Фризії Ульріхом II, народила трьох синів;
  • Амалія (1607—1627) померла молодою;
  • Йоганн — ландграф Гессен-Браубахський, був одружений із Йоганетою Зайн-Вітґенштайн-Альтенкірхен, дітей не було;
  • Генріх (1612–1629) помер у 17 років;
  • Ядвіґа (1613–1614) померла немовлям;
  • Людвіг (12—16 вересня 1614) — помер після народження;
  • Фрідріхкардинал римо-католицької церкви, князь-єпископ Бреслау.

Для Гессенської бібліотеки[de] ландграфиня залишила близько 200 книг[1] богословського та історичного змісту.[2]

Померла досить молодою. Похована у Stadtkirche[de] Дармштадту. Смерть дружини так вразила Людвіга, що він вирушив у паломництво на Святу Землю, де і перебував протягом 1618—1619 років. Така поведінка призвело до підозр відносно його бажання перейти у католицтво.

Родинне дерево

[ред. | ред. код]
Йоакім I Нестор
 
Єлизавета Данська
 
Георг Саксонський
 
Барбара Ягеллонка
 
Йоганн II (IV,V)
 
Маргарита Бранденбурзька
 
Вольфганг I Барбі-Мюлінґенський
 
Агнеса Мансфельдська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Йоакім II Гектор
 
 
 
 
 
Магдалена Саксонська
 
 
 
 
 
Йоакім Ернест Ангальтський
 
 
 
 
 
Агнеса Барбі-Мюлінґенська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Йоганн Георг Бранденбурзький
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Єлизавета Ангальт-Цербстська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Магдалена
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Гессенська бібліотека [1] [Архівовано 17 серпня 2011 у Wayback Machine.]
  2. Archiv für hessische Geschichte und Altertumskunde, Historischer Verein für Hessen, 1867, S. 522 [2] [Архівовано 27 червня 2014 у Wayback Machine.]

Література

[ред. | ред. код]
  • Christoph von Rommel: Geschichte von Hessen, Krieger, 1837, S. 236 (Digitalisat)
  • Wilhelm Adolf Schmidt: Allgemeine Zeitschrift für Geschichte, Veit und Comp., 1846, S. 87 (Digitalisat)
  • Ernst Daniel Martin Kirchner: Die Churfürstinnen und Königinnen auf dem Throne der Hohenzollern, Wiegandt & Grieben, 1867, S. 61

Посилання

[ред. | ред. код]