Магнітна лінза — Вікіпедія

Магнітна лінза — пристрій для управління пучком заряджених частинок, у якому для фокусування використовується сила Лоренца. Магнітні лінзи застосовуються в електронно-променевих системах: електроннопроменевих трубках, електронних мікроскопах, прискорювачах заряджених частинок тощо.

Зазвичай для фокусування пучка заряджених частинок використовуються квадрупольні або секступольні конфігурації електромагнітів. Дія магнітного поля в таких системах тим сильніша, чим більше частинка відходить від осі. При цьому через особливості сили Лоренца щодо одних площин відбувається фокусування, а щодо інших - дефокусування. Фокусування всього пучка можна досягти за допомогою каскаду з двох або більше таких лінз.

• Електростатична лінза

• Білий М.У. (1973). Атомна фізика. Київ: Вища школа.

Це незавершена стаття з фізики. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.