Майк Гілліс — Вікіпедія

Канада Майк Гілліс
Народився 1 грудня 1958(1958-12-01) (66 років)
Садбері, Канада
Зріст 185 см
Вага 88 кг
Позиція крайній нападник
Кидок лівий
Проф. клуби «Колорадо Рокіз»
«Бостон Брюїнс»
Драфт НХЛ 5-й загальний, 1978
«Колорадо Рокіз»
Ігрова кар'єра 1978 — 1984

Майк Гілліс (англ. Mike Gillis, нар. 1 грудня 1958, Садбері) — канадський хокеїст, що грав на позиції крайнього нападника.

Ігрова кар'єра

[ред. | ред. код]

Хокейну кар'єру розпочав 1975 року виступами за команду «Кінгстон Канадієнс» (ОЮХЛ).

1978 року був обраний на драфті НХЛ під 5-м загальним номером командою «Колорадо Рокіз». Три сезони відіграв за «Колорадо Рокіз».

У середині сезону 1980/81 перейшов до «Бостон Брюїнс». У складі «Брюїнс» провів чотири сезони.

Загалом провів 273 матчі в НХЛ, включаючи 27 ігор плей-оф Кубка Стенлі.

З 1985 по 1990 тренував хокейну команду Університету Квінз, а згодом працював агентом хокеїстів, серед його клієнтів зокрема були Павло Буре, Маркус Неслунд, Боббі Голик і Майк Ріхтер.

Наприкінці сезону 2007/08 звільнилась посада генерального менеджера клубу «Ванкувер Канакс»[1], яку згодом обійняв Гілліс. Він одразу повернув до клубу капітана команди Маркуса Неслунда, уклав дворічний контракт з Матсом Сундіном. У команді також з'явився Александр Барроуз. Як наслідок «Канакс» наступного сезону виграв Північно-західний дивізіон.

У липні 2009 укладено контракти з братами Седінами, а згодом підписано чотирирічний контракт з воротарем Роберто Луонго.

У 2010 до клубу приєдналися завдяки Гіллісу Мікаель Самуельссон з «Детройт Ред Вінгз» та Сергій Широков з КХЛ.[2][3] Команда «Ванкувер Канакс» мала в кожній ланці яскравого лідера, серед гравців захисту були досвідчені Крістіан Ергофф і Брад Лукович, у нападі на високому рівні грали шведи Генрік Седін і його брат Даніель Седін. Але «Канакс» знову не проходить далі півфіналу конференції.

У наступне міжсезоння Гілліс вдається до нових обмінів і це дає результат. «Ванкувер» виходить у фінал Кубка Стенлі, де поступається «Бостон Брюїнс» за сумою семи матчів 3:4.

У сезоні 2011/12 «Канакс» вдруге виграє Кубок Президента.

Наступні сезони не такі успішні для «Ванкуверу», причому в сезоні 2013/14 команда взагалі опиняється поза зоною плей-оф, саме через це Гілліс був звільнений з посади генерального менеджера клубу 8 квітня 2014.[4]

Нагороди

[ред. | ред. код]
  • Приз найкращому генеральному менеджеру НХЛ — 2011.

Статистика

[ред. | ред. код]
Сезон Клуб Ліга Регулярний сезон Плей-оф
І Г П О ШХ І Г П О ШХ
1975–76 «Кінгстон Канадієнс» ОЮХЛ 64 16 45 61 34 7 1 2 3 11
1976–77 «Кінгстон Канадієнс» ОЮХЛ 4 2 2 4 4
1977–78 «Кінгстон Канадієнс» ОЮХЛ 43 21 46 67 86 5 3 12 15 0
1978–79 «Колорадо Рокіз» НХЛ 30 1 7 8 6
1978–79 «Філадельфія Фаєрбердс» АХЛ 2 0 0 0 0
1979–80 «Колорадо Рокіз» НХЛ 40 4 5 9 22
1979–80 «Форт-Верт Тексанс» ЦПХЛ 29 9 13 22 43
1980–81 «Колорадо Рокіз» НХЛ 51 11 7 18 54
1980–81 «Бостон Брюїнс» НХЛ 17 2 4 6 15 1 0 0 0 0
1981–82 «Бостон Брюїнс» НХЛ 53 9 8 17 54 11 1 2 3 6
1982–83 «Бостон Брюїнс» НХЛ 5 0 1 1 0 12 1 3 4 2
1982–83 «Балтимор Скіпджекс» АХЛ 74 32 81 113 33
1983–84 «Бостон Брюїнс» НХЛ 50 6 11 17 35 3 0 0 0 2
1983–84 «Герші Берс» АХЛ 26 8 21 29 13
Усього в ОЮХЛ 111 39 93 132 124 12 4 14 18 11
Усього в ЦПХЛ 29 9 13 22 43
Усього в АХЛ 102 40 102 142 46
Усього в НХЛ 246 33 43 76 186 27 2 5 7 10

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Canucks choose Gillis as general manager. CBC Sports. 24 квітня 2008. Архів оригіналу за 26 жовтня 2012. Процитовано 23 квітня 2008.
  2. Canucks sign Red Wings' Samuelsson. Vancouver Sun. 3 липня 2009. Процитовано 16 вересня 2009.[недоступне посилання з 01.01.2017]
  3. Canucks sign winger Shirokov. Globe and Mail. 18 серпня 2009. Архів оригіналу за 20 серпня 2009. Процитовано 7 вересня 2009.
  4. Mike Gillis fired as General Manager, President of Canucks. CBS Sports. Архів оригіналу за 8 квітня 2014. Процитовано 8 квітня 2014.

Посилання

[ред. | ред. код]