Маленький утікач — Вікіпедія

Маленький утікач
(яп. «小さい逃亡者»)
Жанр	пригодницький драма роуд-муви
Режисер	Едуард Бочаров Кінугаса Тейноске
Сценарист	Еміль Брагінський Андрій Бітов
У головних ролях	Тіхару Інайосі Хіроюкі Ота Мітійо Оокусу Юрій Нікулін
Оператор	Петро Катаєв Олександр Рибін
Композитор	Борис Карамишев
Художник	Петро Пашкевич
Кінокомпанія	Кіностудія імені Максима Горького «Daiei»
Тривалість	103 хв.
Мова	російська
Країна	СРСР Японія
Рік	1966
IMDb	ID 0060658

«Маленький утікач» (яп. «小さい逃亡者») — радянсько-японський художній фільм 1966 року, знятий режисерами Едуардом Бочаровим і Кінугасою Тейноске.

Десятирічного сироту Кена Каваму з Токіо виховує його дядько Нобуюкі Нода, в минулому — музикант, який подавав великі надії. Але зараз Нобуюкі грає в барах Токіо і поступово спивається. Кен теж хоче стати музикантом — його батько був талановитим скрипалем. Але дядько тягає його на свої вечірні «халтури» — в дуеті з дитиною можна більше заробити, хоча це і незаконно. Одного разу, будучи напідпитку, Нобуюкі каже хлопчикові, що його батько, якого той вважав померлим, живий і перебуває в Москві. Ровесниця Кена Мітіко Сакума, яка теж підробляє вечорами продажем квітів, радить йому знайти якого-небудь росіянина, який може допомогти з відомостями про далеку Москву і, можливо, про долю батька. У місті гастролює московський цирк. Кен, пробравшись в цирк без квитка, тікаючи від служителів, потрапляє в роздягальню Юрія Нікуліна. Клоун не видає хлопчика, але думає, що той прийшов до нього в надії потрапити на виставу — зрозуміти один одного їм заважає мовний бар'єр. У подарунок хлопчикові дістається набір російських матрьошок — Кен вважає ці іграшки чарівними, здатними виконувати бажання. Поставивши собі за мету відшукати батька, Кен, за допомогою водія-далекобійника добирається до Кіото, а потім, потайки пробирається на судно, на якому з Японії в СРСР повертається цирк, але самі артисти, виявляється, полетіли літаком.

На кораблі Кен знайдений, і в порту Находка його передають прикордонникам, але, всупереч закону і здоровому глузду (практично «за помахом чарівної палички» — виконане загадане хлопчиком однією з семи матрьошок бажання) Кена не депортуватимуть назад, а дозволяють продовжити подорож до Москви. Починається шлях десятирічного хлопчика по великій чужій країні. Спочатку він їде з поводирем Трофімичем, з яким пізніше через обставини розлучається. Протягом подорожі хлопчикові допомагають мисливці, зплавники лісу і інші радянські люди. Врешті-решт його саджають в літак, який летить до самої Москви.

Але літак сідає не в Москві, а — через негоду — в Ленінграді. Пасажирам влаштовують екскурсію по місту, під час якої Кен відбивається від групи і, переконаний в тому, що перебуває в Москві, вирушає шукати батька. В цей самий час в Ленінграді гастролює і Нікулін. Кен, побачивши афішу, потрапляє в цирк, де клоун представляє його публіці. Кен, вийшовши на арену, розповідає людям, хто він, звідки і з якою метою приїхав. Глядачі сміються, вважаючи «японського хлопчика» частиною жартівливої репризи. На щастя, серед глядачів виявляється японець, що знає російську мову. Згодом він разом з Кеном і Нікуліним їде на поїзді до Москви. У японському посольстві вони дізнаються сумну новину — батько Кена помер вже як п'ять років тому.

Кен залишається в Москві, продовжує вчитися грати на скрипці і закінчує консерваторію, після чого з оркестром під керівництвом Рудольфа Баршая приїжджає на батьківщину, де зустрічається з подругою дитинства Мітіко і її мамою. Дядько Кена, що працює кухарем в дитячому притулку, бачить по телевізору його виступ як соліста зі спільним радянсько-японським оркестром. Але нікому не зізнається у цьому — разом з гордістю за племінника, що став знаменитим, служителя притулку (музична кар'єра якого не склалася), мучить почуття сорому.

• Режисери-постановники — Едуард Бочаров, Кінугаса Тейноске
• Сценаристи — Еміль Брагінський, Андрій Бітов
• Оператори-постановники — Петро Катаєв, Олександр Рибін
• Композитор — Борис Карамишев
• Художник-постановник — Петро Пашкевич

• Маленький утікач на сайті IMDb (англ.)