Малий Версальський договір — Вікіпедія

Мали́й Верса́льський до́говір — договір Польської республіки з країнами-переможцями 1-ї світової війни — Великою Британією, Французькою республікою, США, Королівством Італія та Японською імперією, підписаний 28 червня 1919 року.

Малий Версальський Договір був прийнятий на захист етнічних та політичних меншин Польської республіки під патронатом Ліги Націй.

Про підписання цієї умови ідеться у 92-му артикулі Версальського Мирного Договору.

У 1932 році було прийняте Лігою Націй визначення національних меншин, а саме «національною меншиною є група осіб іншої релігії, раси чи громадянства, яка перебуває у іншій державі».

Так був підписаний трактат про охорону національних меншин між Чехословацькою республікою, Грецією, Югославією, Польщею та Румунським королівством, а також «клаузули» меншинні з Австрією, Болгарським царством і Туреччиною та Угорським королівством.

Саме у міжнародній системі охорони національних меншин Лігі Націй було впровадженно можливість подання петицій фізичним особам і національних меншин проти їх країни. Однак ця система не включала охорону етнічних меншин і тому розпалася у 1933—1945 роках через те, що Лігу Націй покинули деякі держави.

• Версальський договір 1919

• Політика радянських та польських урядів міжвоєнної доби щодо чеської національної меншини
• Т. Є. Шевчук Встановлення польського політичного режиму на Холмщині і Підляшші (1918—1923 рр.)