French
DeutschМалий Тютерс — Вікіпедія
| Малий Тютерс | |
|---|---|
| Географія | |
| 59°48′40″ пн. ш. 26°54′31″ сх. д. / 59.811111111111° пн. ш. 26.908611111111° сх. д. | |
| Акваторія | Фінська затока |
| Площа | 1,6 км² |
| Країна | |
 Росія[1] | |
| Адм. одиниця | Ленінградська область |
| Населення | 0 осіб |
  Малий Тютерс Малий Тютерс (Росія) | |
 | |
 Малий Тютерс у Вікісховищі | |
Малий Тютерс (рос. Малый Тютерс, фін. Pien-Tytärsaari, або Säyvö[2]) — острів у Фінській затоці Балтійського моря, за 15 км на південний захід від острова Великий Тютерс. Входить до складу Ленінградської області Росії. Площа острова — 1,6 км²[3] .
На Малому Тютерсі є два маяки: перший — на північно-західному краю острова, другий — на самому кінці довгої коси на його південній стороні. Північно-західний маяк є ґратчастою, квадратною в основі вежею заввишки 8 м. Його фокальна площина розташована на висоті 14 метрів. Дає білий спалах кожні 6 секунд. На вежі закріплено денну мітку — рейкову, білу з червоною вертикальною смугою посередині. Південний маяк ідентичний північно-західному[4].
За Ніштадтським мирним договором 1721 р. перейшов від Швеції до Російської імперії і залишався у складі спочатку Виборзької губернії, а потім Великого князівства Фінляндського. Відповідно до Тартуського мирного договору між РРФСР і Фінляндією 1920 р. острів відійшов до Фінляндії, де залишався до 1940 року, коли був анексований разом із іншими фінськими землями внаслідок радянсько-фінської війни.
Під час німецько-радянської війни був зайнятий німецькою армією[5]. Належність Малого Тютерса до Радянського Союзу закріплена Паризьким договором 1947 р.
Влітку 1993 острів відвідала російсько-фінська наукова експедиція, організована за підтримки Всесвітнього фонду дикої природи[3].
Навесні 2009 року прийнято рішення про включення острова до складу Інгерманландського заповідника[6][7], де одним з об'єктів охорони є кільчаста нерпа — її балтійський підвид (Phoca hispida botnica), вельми поширений на Малому Тютерсі[8][9] .
Район острова багатий на залізомарганцеві конкреції[10].
- ↑ GEOnet Names Server — 2018.
- ↑ Острова В Финском Заливе. Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 18 січня 2011.
- ↑ а б Балашова Н. Б. АЛЬГОФЛОРА ОСТРОВОВ ФИНСКОГО ЗАЛИВА БАЛТИЙСКОГО МОРЯ. Архів оригіналу за 15 вересня 2011. Процитовано 18 січня 2011.
- ↑ Lighthouses of Russia: Gulf of Finland Islands. Архів оригіналу за 9 лютого 2011. Процитовано 21 січня 2011.
- ↑ Анатолий Иванов. Лев из «Смерша».//Литовскій Курьеръ. Архів оригіналу за 30 грудня 2010. Процитовано 21 січня 2011.
- ↑ Ингерманландский заповедник в Ленинградской области — 23.04.2009//Официальное представительство Ленинградской области.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ РИА Fishnews.ru. Архів оригіналу за 9 травня 2013. Процитовано 18 січня 2011.
- ↑ Красная Книга России. Архів оригіналу за 27 листопада 2011. Процитовано 18 січня 2011.
- ↑ Веревкин М. В., Сагитов Р. А. Кольчатая нерпа в Финском заливе. Архів оригіналу за 14 жовтня 2017. Процитовано 13 липня 2022.
- ↑ В добычу марганца со дна Финского залива и его переработку вложили $40 млн. Архів оригіналу за 16 квітня 2015. Процитовано 18 січня 2011.