Малик Яків Олександрович — Вікіпедія

Яків Олександрович Малик
рос. Яков Малик
Ім'я при народженнірос. Яков Александрович Малик
Народився6 грудня 1906(1906-12-06)
Островерхівка, Харківська губернія
Помер11 лютого 1980(1980-02-11) (73 роки)
Москва, СРСР
ПохованняНоводівичий цвинтар
Країна СРСР
 Російська імперія
Діяльністьдипломат
Відомий завдякиДипломат
Alma materХарківський інститут народного господарства
Знання мовчеська[1]
ЗакладОрганізація Об’єднаних Націй
Посадапостійний представник Російської Федерації при Організації Об'єднаних Націй і посол
ПартіяКПРС
Нагороди
Орден Леніна Орден Леніна Орден Леніна

Яків Олександрович Малик (23 листопада (6 грудня) 1906, с. Островерхівка, Харківська губернія, Російська імперія — 11 лютого 1980, Москва) — державний діяч комуністичної Росії, дипломат. Посол СРСР в Японії (1942—1945). Посол у Великій Британії (1953—1960). Заступник міністра закордонних справ СРСР (1946—1953) та (1960—1967). Постійний представник СРСР при ООН і в РБ ООН (1948—1952) і (1967—1976). Кандидат у члени ЦК КПРС у 1952—1961 роках.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 6 грудня 1906 в селі Островерхівка Харківської губернії (нині — Зміївський район Харківської області).

У 1930 закінчив з відзнакою Харківський інститут народного господарства. Після закінчення інституту народного господарства перебував на радянській роботі в Українській СРР. Тоді ж працював економістом у місті Харкові.

У 1935—1937 роках навчався в Інституті дипломатичних та консульських працівників Наркомату закордонних справ СРСР у Москві.

У 1937—1939 роках працював у Народному комісаріаті закордонних справ СРСР. Перша посада — референт (вільно володів японською, англійською та французькою мовами), але через деякий час — помічник завідувача відділу друку. 1939 скеровується на посаду повноважного представника СРСР в Японії. 18 травня 1942 його призначають надзвичайним та повноважним послом СРСР в Японії (вручення вірчих грамот країні — союзнику нацистської Німеччини — відбулося 8 липня 1942). Цей пост він займав аж до однобічного розриву відносин із Японією та початку радянсько-японської війни у серпні 1945. Цього дня вручає ноту про оголошення Сталіним війни японському уряду. При бомбардуванні Хіросіми знаходився на території Японії.

З 9 серпня 1945 по серпень 1946 перебував на посаді політичного радника при Союзній Раді в Японії. У грудні 1945 як член делегації СРСР брав участь у роботах Московської наради міністрів закордонних справ СРСР, США та Великої Британії.

24 січня 1947 був призначений заступником тодішнього міністра закордонних справ СРСР — Молотова В'ячеслава Михайловича. Через рік роботи в міністерстві був делегований як постійний представник СРСР при ООН, а також постійним представником СРСР в Раді Безпеки ООН (з травня 1948 по жовтень 1952).

З жовтня 1952 по березень 1953 року — 1-й заступник міністра закордонних справ СРСР. Цього разу працював під патронатом Андрія Вишинського.

Після смерті Сталіна, з 19 квітня 1953 по 14 січня 1960 року — надзвичайний та повноважний посол СРСР у Великій Британії. У червні 1953 в бесіді з новим большевицьким послом у Лондоні Маликом Черчилль поділився своїми враженнями про особисті зустрічі з Йосипом Сталіним.

З січня 1960 по 1968 рік — заступник міністра закордонних справ СРСР, але вже під патронатом Андрія Громика.

У 1968 — листопаді 1976 року — постійний представник СРСР в Раді Безпеки Організації Об'єднаних Націй.

З листопада 1976 року — персональний пенсіонер союзного значення в Москві.

Помер 11 лютого 1980 року. Похований Малик Яків Олександрович на Новодівичому кладовищі в Москві.

Нагороди та відзнаки

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]
  • Н. В. Шпакова. Малик Яків Олександрович // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.:Знання України, 2004 — Т.2 — 812с. ISBN 966-316-045-4
  • И. А. Ильин. На что же рассчитывают Советы
  • Залесский К. А. Империя Сталина. Биографический энциклопедический словарь. Москва, Вече, 2000
  • Вышинский А. Я., Лозовский С. А. Дипломатический словарь, 1988 г

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.

Посилання

[ред. | ред. код]