Малінін Олександр Миколайович — Вікіпедія

Олександр Малінін
рос. Александр Николаевич Малинин
Основна інформація
Повне ім'я	Олександр Миколайович Малінін
Дата народження	16 листопада 1958(1958-11-16) (66 років)
Місце народження	Свердловськ, РРФСР, СРСР
Роки активності	з 1976[1]
Громадянство	СРСР,  Росія
Професії	співак, композитор
Освіта	Державний музично-педагогічний інститут імені М. М. Іпполітова-Іванова
Інструменти	гітара
Жанр	поп, рок, романс
Колективи	ВІА «Фантазія»[2], «Співають гітари», «Блакитні гітари», «Метроном», група Стаса Наміна (1983—1987), театр Алли Пугачової (1988)[1]
Нагороди
У шлюбі з	Зарубіна Ольга Володимирівна
Автограф
malinin.ru
Файли у Вікісховищі

Олекса́ндр Микола́йович Малі́нін (до 1988 року носив прізвище Ви́гузов^[1]; нар. 16 листопада 1958, Свердловськ, СРСР) — радянський і російський співак, заслужений артист РСФСР, народний артист Росії^[3], народний артист України^[2] (можливо, позбавлення нагороди вже в процесі). Підтримує путінський режим та війну Росії проти України.

Народився 16 листопада 1958 року в Свердловську в родині залізничника Миколи Степановича Вигузова (1932) і сортувальниці овочів на овочевій базі Ангеліни Анатоліївни. В Олександра є брат, молодший на п'ять років. Батьки розлучилися, і хлопчиків виховувала мати^[1][4] У дитинстві захоплювався хокеєм, а потім відвідував гуртки: хоровий, танцювальний і духовий (грав на альті). З 14 до 15 років він грав у військовому оркестрі на валторні, жив у казармі й навчався у вечірній школі, згодом учився на помічника машиніста у Свердловському ПТУ залізничників^[2].

У 1974 році поступив в естрадну студію при Свердловській філармонії і закінчив її.^[1] Був солістом хору Уральського військового округу (1976–1977). В 1981 році виступав із вокально-інструментальним ансамблем «Поющіє гітари». Після переїзду до Москви вчився в музичному училищі імені Іполітова-Іванова. Виступав в ансамблі «Голубиє гітари». З 1983 до 1987 року^[1] працював у групі Стаса Наміна. В 1986 році потрапив в автокатастрофу, 3 місяці пробув у гіпсі.^[2] В 1988 році^[1] разом з американським співаком і продюсером Девідом Померанцем виступав у США, тут також був випущений їхній спільний сингл.

У 1988 році завоював гран-прі на конкурсі «Юрмала-88», виконавши пісні «Корида» (музика Олени Ваніної, слова М. П. Гуськова), «Любов і розлука» (музика І. Шварца, слова Б. Окуджави) і «Обережно, двері зачиняються»^[4]. Пісню «Корида» Малінін виконував усі три тури аж до перемоги у фіналі^[4][5][6]. Присутній на конкурсі журналіст Юрій Філінов писав: «„Корида“ стала просто неповторним тріумфом конкурсу. Жоден конкурсант за всю історію „Юрмали“ не викликав такого замилування, як Малінін. Він потряс, змусив завмерти й задихнутися від відчуття свободи. Навряд чи хто в ці хвилини сумнівався в тому, що саме цей артист — переможець. У цьому ж році за пісню „Корида“ А. Малініну була вручена Премія Радянського комітету захисту миру „Кришталевий кубок“ — „Пісня — світу“»^[7].

Протягом тривалого часу основу репертуару складали романси, які принесли йому наприкінці 1980-х — на початку 1990-х широку популярність у публіки. Серед них: «Даремні слова» (музика Д. Ф. Тухманова, слова Л. О. Рубальської), «Поручик Голіцин» (М. Звездинського), «Білий кінь» (музика Олени Ваніної, вірші Михайла Гуськова), романси на вірші Сергія Єсеніна й інші.

У 1990 році продюсером А. Малініна стає Сергій Лісовський. Його фірма «Ліс'с» здійснює й проводить концертну шоу-програму за назвою «Бал Олександра Малініна» в спортивно-концертному комплексі «Олімпійський», яку за 20 днів відвідало 360 тисяч глядачів. Із цього часу бали Олександра Малініна стають традиційними й проходять на великих концертних площадках Москви. На сьогоднішній день проведено більше десяти таких програм: «Великодній Бал моєї душі», «Різдвяний Бал Олександра Малініна», «Дев'ятий Бал», «Зоряний Бал», «Бал „берега мого життя“» й інші.

З 1996 року генеральним продюсером А. Малініна є його третя дружина Емма Малініна (Ісаєва), за професією лікар-гінеколог. Крім співочої кар'єри чоловіка, Емма Малініна займається аптечним бізнесом і володіє власною гінекологічною клінікою^[8].

• Перша дружина — скрипалька Інна з ВІА «Поющіє гітари»^[4][9]
  • син — Микита Малінін — співак (народ. 4 вересня 1981)^[4]
• Друга дружина — Ольга Зарубіна (1983–1985)
  • дочка — Кіра Євдокимова (1986)^[4][10]
• Третя дружина з 13 лютого 1989 року^[11] — Емма Валентинівна Малініна (д. Залукаєва^[12]) (народ. 13 травня 1962)^[13][9] — творець лінії інтимної косметики^[14][4]
  • Син Емми — Антон Олександрович Малінін (народ. 4 червня 1982 рік^[13]) — одружений, Антон продюсує брата Микиту Малініна й допомагає батькові на записах^[11][4]
    • онук Платон Малінін (народ. 11 грудня 2007^[15])
  • двійнята — син Фрол Малінін і донька Устина Малініна (23 листопада 2000)^[4][11][16]

Олександр Малінін заявив, що готовий узяти до рук зброю. У своїх соцмережах Малінін сказав, що є громадянином Російської Федерації, тому підтримує її сторону у війні.^[17]

• 1986 — «Мы желаем счастья вам!»
• 1988 — «Far Away Lands» (разом з Девідом Померанцем)
• 1988 — «Александр Малининъ»
• 1989 — «Метроном»
• 1990 — «Неприкаянный»
• 1991 — «Белая ворона» (рок-опера)
• 1991 — «Поручик Голицын»
• 1991 — «Бал»
• 1991 — «Лунная соната»
• 1994 — «Любви желанная пора»
• 1995 — «Лучшие песни»
• 1996 — «Я всё равно люблю тебя»
• 1996 — «Буржуйские пляски»
• 1998 — «Венчание»
• 2000 — «Ночи окаянные»
• 2000 — «Звёздный бал. Живой концерт»
• 2001 — «Берега» Ю. Рибчинського, В. Засухіна
• 2003 — «Старинные русские романсы»
• 2003 — «Червона калина»
• 2004 — «Если бы не ты»
• 2005 — «По дороге домой»
• 2007 — «Чарівна скрипка»
• 2008 — «Эх, душа моя»
• 2010 — «Я объявляю Вам любовь»

• 1988 — переміг на третьому Всесоюзному конкурсі молодих виконавців радянської естрадної пісні «Юрмала — 88».^[2]
• 1989 — лауреат премії Ленінського комсомолу, останній з артистів СРСР, що отримав це звання. Премію передав до фонду Патріархії на відновлення зруйнованих храмів^[2]
• 1991 — «Заслужений артист РСФСР»^[2]
• 1994 — міжнародний приз в Графстві Монако в Монте-Карло «The world music awards» як російський виконавець, що має найбільші продажі альбомів у своїй країні, вручала нагороду Клаудія Шиффер.^[2]
• 1997 — «Народний артист Росії».^[2]
• 1998 — премія МВС Росії в галузі культури й мистецтва^[2]
• 1999 — відкриття пам'ятного знака — іменної зірки на «Площі зірок» у ДЦКЗ «Росія»^[2]
• 2002 — медаль МВС Росії «200 років МВС Росії».^[2]
• 2002 і 2010 — Всеукраїнською Вищою Академічною Радою загальнонаціональної програми «Людина року» визнаний гідним міжнародної премії «Людина року» в галузі культури^[2]
• 2003 — «Орден Дружби».^[2]
• 2004 — «Народний артист України».^[2]
• 2006 — нагорода Російської Православної церкви — медаль святого благовірного князя Данила Московського «За працю на славу святої церкви»^[2]
• 2008 — «Орден Пошани».^[2]

• malinin.ru — офіційний сайт Олександра Малініна
• Олександр Малінін на Last.fm (англ.)
• Блог Олександра Малініна на офіційному сайті [Архівовано 11 грудня 2011 у Wayback Machine.]
• Канал Олександра Малініна на YouTube [Архівовано 19 листопада 2013 у Wayback Machine.]