Манал аш-Шаріф — Вікіпедія

Манал аш-Шаріф
منال الشريف
Народилася	25 квітня 1979(1979-04-25)[1] (45 років) Мекка, Саудівська Аравія
Підданство	Саудівська Аравія
Національність	Саудівська Аравія
Діяльність	письменниця, активістка, дослідниця у галузі інформатики
Галузь	інформатик
Alma mater	Університет короля Абдельазіз
Знання мов	арабська і англійська
Конфесія	іслам
Нагороди	премія Вацлава Гавела[d] (2012)
Сайт	manal-alsharif.com
Висловлювання у Вікіцитатах  Медіафайли у Вікісховищі

Манал аш-Шаріф (араб. منال الشريف; нар. 25 квітня 1979^[2], Мекка) — правозахисниця, феміністка і дисидентка у Саудівській Аравії. Ініціаторка в 2011 кампанії за право саудівських жінок водити автомобіль, за що ув'язнена^[3][4]. New York Times і Ассошіейтед Прес порівняли кампанію за право жікнок водити авто з проявом «арабської весни», а тривале утримання аль-Шаріф під арештом — зі «страхом протестів»^[5][6].

Входить до Топ-100 світових мислителів 2011 року^[7] (за версією журналу Foreign Policy), серед жінок, що сколихнули світ^[8] (Forbes, 2011). Одна з найбезстрашніших жінок року^[9] (The Daily Beast, 2012), серед 100 найвпливовіших жінок 2012 року^[10] (Time). Номінантка премії Вацлава Гавела в перший рік її вручення на Форумі свободи в Осло^[11].

Мана аль-Шаріф закінчила Університет короля Абдул-Азіза зі ступенем бакалавра наук програмування, має сертифікат Cisco^[12]. До травня 2012 року працювала консультанткою у сфері інтернет-безпеки^[13] нафтової компанії «Saudi Aramco»^[12]. Також писала статті для щоденної саудівської газети Аль-Ватан^[14].

Крім основної роботи, аль-Шаріф виступала на захист прав жінок Саудівської Аравії протягом багатьох років^[13][5][15].

• Докладніше: Жінки за водіння автомобіля^[en]

Станом на 2013 жінки Саудівської Аравії були обмежені в праві керувати автомобілем і фактично не могли цього робити^[16]. У 1990 році десятки жінок Ер-Ріяда виїхали на знак протесту на автомобілях та були заарештовані на добу з конфіскацією паспортів, деяких з них ще й позбавили роботи^[17]. У вересні 2007 року Асоціація захисту прав жінок Саудівської Аравії^[en], заснована Ваджехою аль-Хувайдер^[18] і Фавзі аль-Уоні, подала петицію з 1100 підписами королю Абдуллі з вимогою дозволити жінкам водіння автомобілів^[19]. У 2008 році на Міжнародний жіночий день Хувайдер зняла себе на відео за кермом, привернувши увагу міжнародних ЗМІ^[17][18][20]. Натхненна «арабською весною» уродженка Джидди сіла за кермо в травні 2011 року зі словами: «Раніше в Саудівській Аравії ми ніколи не чули про протести. Але події на Близькому Сході, коли групи людей почали виходити на вулиці і вимагати те, що їм потрібно, сильно вплинули на мене»^[21].

У 2011 році Мана аль-Шаріф з групою активісток почали у Facebook кампанію за надання жінкам права водіння, що отримала назву «Teach me how to drive so I can protect myself» («Навчи мене водити автомобіль, щоб я могла захистити себе»)^[22] або «Women2Drive»^[23][13]. Учасниці закликали всіх жінок сісти за кермо 17 червня 2011 року^[23]. Аль-Шаріф пояснила, що це — акція з просування прав жінок, а не заява протесту^[13]. Кампанія справила враження на Ваджеху аль-Хувайдер, і вона вирішила допомогти^[4].

До кінця травня аль-Хувайдер зняла на відео аль-Шаріф, яка керувала автомобілем, об'їжджаючи Ель-Хубар^[4]. Відео було опубліковано на YouTube і Facebook. У ньому аль-Шаріф заявила: «Це добровільна кампанія, покликана допомогти жінкам цієї країни навчитися водити автомобіль в надзвичайних випадках, які можуть статися, не приведи Боже. Що буде, якщо той, хто перебуває за кермом і везе жінок, раптом отримає серцевий напад?». 21 травня аль-Шаріф затримала релігійна поліція, за шість годин її відпустила^[22][24].

До 23 травня 2011 року відео отримало 600 000 переглядів^[24], після чого стало недоступним у Саудівській Аравії, сторінка у Facebook була видалена, аккаунт аль-Шаріф у Твіттері був скопійований та змінений. Прихильниці аль-Шаріф повторно опублікували відео, створили сторінку у Facebook, а короткий виклад п'яти правил, рекомендованих аль-Шаріф для проведення кампанії 17 червня було опубліковано в блозі New York Times^[25][26].

22 травня аль-Шаріф затримали повторно^[23][24]. Журналісти почали ставити питання генеральному директору управління транспортом генерал-майору Сулейману аль-Ажлану щодо правил дорожнього руху для жінок. Аль-Ажлан заявив, що ці питання потрібно адресувати членам Консультативної ради Саудівської Аравії^[27]. Громадська компанія RTBF припустила, що аль-Шаріф була засуджена до п'яти днів позбавлення волі^[13].

У New York Times охарактеризували кампанію аль-Шаріф як «протестний рух», котрий влада Саудівської Аравії спробувала «швидко придушити»^[5]. В Associated Press написали, що «саудівські власті застосували більш суворі, ніж належить, заходи до аль-Шаріф після того, як усвідомили, що її кампанія згуртувала молодь, що бажає змін» в контексті «арабської весни»^[6]. Ці новинні організації пояснили такий довгий термін затримання аль-Шаріф страхом широкомасштабного протесту, що виник у саудівської влади^[5][6]. Amnesty International оголосила аль-Шаріф в'язнем совісті і вимагала її негайного і повного звільнення^[15].

На наступний день після арешту аль-Шаріф вже іншу жінку затримали за водіння в місті Ар-Рас. У машині з нею було ще дві жінки, її затримала дорожня поліція в присутності релігійної поліції. Жінку відпустили лише після того, як вона підписала документ відмови від водіння^[28]. У відповідь на арешт аль-Шаріф ще кілька саудівських жінок опублікували відео, де керують автомобілем^[6]. 26 травня за інформацією від Валіда Абдулхайра влада оголосила, що затримання аль-Шаріф триватиме до 5 червня 2011 року^[6]. 30 травня аль-Шаріф умовно звільнили. Її адвокат Аднан аль-Салех повідомив, що її звинуватили в підбурюванні жінок до керування автомобілем та «створення громадської думки»^[29]. Аль-Шаріф була звільнена під заставу^[30], але з умовою явки та дачі свідчень у разі необхідності, заборони водіння автомобіля, заборони на спілкування з пресою^[29]. Як можливі причини такого раннього звільнення аль-Шаріф, за версією The National (Абу-Дабі), зазначають лист, написаний аль-Шаріф на ім'я саудівського короля Абдулли, онлайн-петицію, подану 4500 саудитами на ім'я короля Абдулли і «вираз обурення саудівцями і критиками за кордоном із приводу того, що аль-Шаріф ув'язнена за дії, які не є ні кримінальним злочином, ні злочином проти моральності»^[29].

15 листопада 2011 року аль-Шаріф подала протест у зв'язку з відмовою чиновників Генерального управління дорожнього руху Ер-Ріяда прийняти її заяву на отримання водійських прав^[31][32]. 4 лютого 2012 року схожий позов подала Самар Бадаві^[33][34].

Після звільнення з в'язниці 30 травня аль-Шаріф ініціювала кампанію в Твіттері під назвою «Faraj», покликану звільнити саудиток, філіппінок та індонезійок, які проживають в Саудівській Аравії, та ув'язнених в Ед-Даммамі за те, що вони «взяли в борг невелику суму грошей і не змогли повернути борг»^[35]. Аль-Шаріф заявила, що ув'язнені жінки, переважно, є прислугою, продовжують перебувати у в'язниці після закінчення строків тюремного ув'язнення за неможливості сплати борг. Вона надала довідки 22 індонезійок і назвала імена чотирьох із них, вказавши при цьому розмір їх боргу. Аль-Шаріф закликала перерахувати пожертвування безпосередньо директору жіночої в'язниці Ед-Даммама, аби відшкодувати борги жінок і звільнити їх^[36].

23 січня 2012 року було помилково повідомлено про смерть аль-Шаріф в результаті ДТП в Джидді^[37]. 25 січня The Guardian підтвердила, що насправді вона жива, а жертвою ДТП стала «невідома жінка, яка проживає в пустелі» та ніяк не пов'язана з рухом за водіння жінками^[38].

В результаті арешту, за повідомленням аль-Шаріф, вона зазнала утисків з боку роботодавця в Aramco. Їй вдалося уникнути з'ясування відносин з приводу своєї поїздки в Норвегію для отримання премії Вацлава Гавела^[11].

У грудні 2012 року аль-Шаріф розкритикувала ініціативу саудівської влади інформувати чоловіків за допомогою СМС про виїзд їх дружин або родичок за межі країни згідно з законом, за яким чоловіки є законними опікунами своїх дружин. «Цей, здавалося б, невеликий факт інформування через sms наводить на думку про більш масштабні проблеми зі всією системою опіки та піклування», — написала вона в Твіттері^[39]. Коли в січні 2013 року король Абдулла вперше призначив жінок до Ради Саудівської Аравії, аль-Шаріф критикувала цю реформу, вказавши, що Рада все ще не є виборним органом та не може створювати законопроєкти^[40].

У лютому привернула увагу міжнародної громадськості до справи п'ятирічної дівчинки Лами аль-Гамді, яку зґвалтував, побив і спалив її власний батько Файган аль-Гамді; він перебував в ув'язненні всього чотири місяці і сплатив штраф 200 000 риалів (50 000 доларів США)^[41].

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Манал аш-Шаріф

• Офіційний сайт
• «Manal al-Sharif» [Архівовано 22 лютого 2014 у Wayback Machine.]
• Саудівська жінка, що відважилася сісти за кермо [Архівовано 29 червня 2016 у Wayback Machine.] (TEDGlobal 2013)
• Manal al-Sharif. Manal Alsharif منال الشريف | Facebook. Архів оригіналу за 6 червня 2021.