French
DeutschМандрил звичайний — Вікіпедія
| Мандрил звичайний | ||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
.JPG) Мандрил звичайний | ||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||
| Mandrillus sphinx Linnaeus, 1758 | ||||||||||||||||||||
 Поширення звичайного мандрила | ||||||||||||||||||||
Посилання | ||||||||||||||||||||
|
Мандрил звичайний (Mandrillus sphinx) — представник роду Мандрилів родини мавпові.
Загальний розмір мандрила коливається від 56 до 81 см. Самиці мандрилів помітно відрізняються від самців: вони у 2-3 рази легші за самців та менші зростом. Тіло мандрила велике, розміром із собаку колі, голова величезна з масивною виступаючою мордою. З боків довгого носа тягнуться щічні здуття, порізані поздовжніми борознами. Очі сидять глибоко. Шерсть на тілі довга, густа.
Колір здуття яскраво-блакитний, ніс, виступаючий довгою смужкою між ними, ніздрі — червоні. Щічні чубчики та вуса білуваті, борода жовта або помаранчева. Вуха м'ясного кольору. Шерсть на верхній стороні тулуба маслиново-коричнювата, на нижній — сріблясто-сіра. Шкіра навколо хвоста гола, має червонувато-фіолетовий колір, сідничний мозоль фіолетовий. Самиці в цілому менш яскраво забарвлені, у них відсутні сині щічні здуття.
Мандрили живуть у вологих тропічних лісах, зазвичай віддаючи перевагу первинним лісам над вторинними. Вони також живуть у нерівних галерейних лісах, оточених саванами, і подорожують по трав'яних ділянках у межах своїх лісових середовищ. Вони також були зареєстровані в гірських районах, біля річок і на зрошуваних полях.[1]
Мандрили можуть об'єднуватися або конкурувати з іншими приматами, такими як талапоїни, гвенони, мангабеї, чорно-білі колобуси, шимпанзе та горили.[2]
Більшу частину часу проводять на землі, але харчуються та сплять на деревах. Мандрили всеїдні. Зустрічаються сімейними групами, які можуть сягати кількох сотень особин, що робить їх одними з найбільш соціальними приматами. Мандрили — це доволі агресивні та забіякуваті тварини. Вони часто відвідують сусідні з лісом посіви й села.
Вагітність триває до 245 днів. Малюки мандрили цікаві та грайливі. З віком вони поступово набувають рис дорослих.
У дикій природі мандрили живуть 12–14 років, але особини, що містяться в неволі, можуть жити 30–40 років.[3]
Це африканський ендемік. Мешкає на півдні Камеруну, Екваторіальній Гвінеї, Габоні та у прибережній частині Республіки Конго.
Станом на 2019 рік Червоний список МСОП вносить мандрила до списку вразливих. Його загальна популяція точно невідома, але вважається, що вона зменшилася більш ніж на 30 % за останні 24 роки. Головні загрози - це знищення середовища існування та полювання на м'ясо диких тварин. Схоже, що мандрил зазнав масової втрати середовища проживання в Екваторіальній Гвінеї та південному Камеруні, його ареал у Республіці Конго обмежений. Габон вважається найважливішим притулком для цього виду, а низька щільність населення країни та величезні тропічні ліси роблять її хорошим місцем для збереження мандрилу[4].[5].
Мандрила внесено до Додатку I CITES, що забороняє комерційну торгівлю виловленими в дикій природі екземплярами, і до класу B Африканської конвенції, яка надає їм захист, але надає спеціальний дозвіл на їх убивство, відлов або збір. Існує принаймні одна охоронна територія для мандрилів у кожній із країн, які вони населяють. У Габоні більшість тропічних лісів було здано в оренду лісозаготівельним компаніям, але близько 10 відсотків є частиною системи національних парків, 13 з яких були створені в 2002 році.
- Thomas Geissmann: Vergleichende Primatologie. Springer-Verlag, Berlin u. a. 2003, ISBN 3-540-43645-6.
- Groves C. In Mammal Species of the World. A Taxonomic and Geographic Reference. 3rd edition, Johns Hopkins University Press, 2005. 163 ISBN 0-8018-8221-4
- ↑ NCSU Libraries, Carl von; Deutsche Zoologische Gesellschaft; Metcalf Collection (North Carolina State University). NCRS (1894). Caroli Linnæi Systema naturæ. Lipsiæ, Sumptibus Guilielmi Engelmann.
- ↑ Harrison, Michael J. S. (1988-10). The mandrill in Gabon's rain forest—ecology, distribution and status. Oryx (англ.). Т. 22, № 4. с. 218—228. doi:10.1017/S0030605300022365. ISSN 1365-3008. Процитовано 27 грудня 2024.
- ↑ Mandrill. Wikipedia (англ.). 13 грудня 2024. Процитовано 27 грудня 2024.
- ↑ African Convention on the Conservation of Nature and Natural Resources (1968) - The Faculty of Law. www.jus.uio.no (англ.). Процитовано 27 грудня 2024.
- ↑ Appendices | CITES. cites.org. Процитовано 27 грудня 2024.