Маньчжурія (місто) — Вікіпедія

Маньчжурія кит. 满洲里市 монг. ᠮᠠᠨᠵᠤᠤᠷ ᠬᠣᠲᠠ
Основні дані
49°35′17″ пн. ш. 117°27′09″ сх. д. / 49.588055555556° пн. ш. 117.4525° сх. д. / 49.588055555556; 117.4525
Країна	Китай
Регіон	Внутрішня Монголія
Поділ	Dongshan Subdistrict, Manzhoulid, Daonan Subdistrictd, Daobei Subdistrictd, Xinghua Subdistrictd, Xinkaihe Town, Manzhoulid, Manzhouli Mutual Trade Zoned, Manzhouli Economic Cooperation Zoned, Donghu zoned, Manzhouli Industrial Parkd, Orjin Subdistrictd
Площа	734,56 км²
Населення	249 472 осіб (2010), 150 508 осіб (2020)[1]
Міста-побратими	Ціцікар (29 квітня 1992)[2], Чита, Улан-Уде (1993)[3]
Часовий пояс	UTC+8
GeoNames	2035836
OSM	r161724  ·R
Поштові індекси	021400
Міська влада
Вебсайт	mgl.manzhouli.gov.cn
Мапа
Маньчжурія Маньчжурія (Китайська Народна Республіка)
Маньчжурія (місто) Маньчжурія (місто) (Внутрішня Монголія)
Маньчжурія у Вікісховищі

Маньчжурія (спрощ.: 满洲里; піньїнь: Mǎnzhōulǐ; рос. Маньчжу́рия; монг. Манжуур хот; ᠮᠠᠨᠵᠤᠤᠷ ᠬᠣᠲᠠ) — міський повіт міського округу Хулунбуїр автономного району Внутрішня Монголія. Знаходиться за 4 км від кордону з Росією та за 6 км від Забайкальську; є найбільшим сухопутним прикордонним пунктом на китайсько-російському кордоні і початковим пунктом китайської автомагістралі загальнонаціонального значення Китайське національне шосе 301.

Хоча згідно з офіційною трирівневою схемою адміністративно-територіального поділу КНР Маньчжурія і є міським повітом (县级市), спеціально для неї урядом Внутрішньої Монголії введено особливий рівень адміністративного поділу^[en], відсутній в загальнокитайській системі: 准地级市 — «рівний по статусу міському округу».

У різні епохи з найдавніших часів сьогоденний терен міста було заселено різноманітними племена. У їх числі хунну, дунху, чжурчжені, кидані, сяньбі, монголи тощо. З часів імперії Цін річка Аргунь стала кордоном Росії та Китаю.

У 1901 році згідно з Російсько-Китайським договором було закінчено будівництво Китайсько-Східної залізниці, яка сполучила автономну область Маньчжурія з Сибіром та Далеким Сходом. Біля кордону виникла станція Маньчжурія, яка згодом виросла у місто.

У 1909 році на цій території був офіційно утворений повіт Лубінь (胪 滨 县) провінції Хейлунцзян. Зростання населення на цій території викликало необхідність уточнення проведення кордону; Цицикарський протокол 1911 року залишив ці землі за Китаєм. Після Синьхайської революції повіт Лубінь було скасовано.

У 1923 році повіт Лубінь було утворено знову. У 1931 році почалася окупація китайського Північного Сходу японцями, які в 1932 році створили маріонеткову державу Маньчжоу-го. У 1933 році влада Маньчжоу-го скасували повіт Лубіна. У 1941 році Маньчжурія отримала статус міста, безпосередньо підлеглого уряду провінції Сін'ань.

Після утворення в 1949 році автономного району Внутрішня Монголія, місто Маньчжурія було в складі аймака Хуна (呼 纳 盟). У 1953 році схід Внутрішньої Монголії був виділений в особливу адміністративну одиницю, а Маньчжурія була підпорядкована безпосередньо уряду автономного району. У 1954 році місто увійшло до складу аймака Хулунбуїр, в 1969 році разом з аймаком увійшло до складу провінції Хейлунцзян, в 1979 році разом з аймаком повернулося до складу Внутрішньої Монголії.

У 1992 році Маньчжурія стає містом відкритої торгівлі. Через це, в 1992—1997 роках в будівництво міста було інвестовано 2 мільярди доларів.

• 
  Майдан Століття
• 
  Європейська архітектура Маньчжурії

Місто Маньчжурія розташовано в західній частині міської округи Хулунбуїра за 190 км від його адміністративного центру. На півночі межує з Росією, а на заході, півдні та сході — з іншими частинами округу.

За 30 км на південь від міста розташоване озеро Далайнор.

Міський повіт Маньчжурія має поділ на 1 район міського підпорядкування, та 11 підрайонів.

Економіка Маньчжурії головним чином базується на шоп-турах та вихідному туризмі. Тут зосереджена велика кількість приватних бутиків, крамниць, великих торгових центрів і готелів. Також широкий вибір дозвілля.

Через міський повіт проходить близько 60 % всього експорту Китаю, який прямує до Росії та інші країни Східної Європи.

Оскільки Маньчжурія є прикордонним і митним пунктом, тут знаходяться великий вантажний залізничний термінал та пасажирський вокзал. Перехід Маньчжурія — Забайкальськ сполучає Біньчжоуську залізницю із Забайкальської залізницею.

Через Маньчжурію проходять вантажні та пасажирські потяги далекого прямування Пекін — Москва тощо. Також популярні туристичні маршрути: Маньчжурія — Чита, Маньчжурія — Іркутськ, Маньчжурія — Улан-Уде.

У Маньчжурії бере початок автомагістраль загальнонаціонального значення Годао 301 та траса S203.

У 2004 році в Маньчжурії був побудований аеропорт з однією злітно-посадковою смугою, який знаходиться за 9 км від центру повіту. Це дозволяє дістатися до центру Маньчжурії всього за 10 хвилин. Поїздка на таксі обійдеться приблизно в 30 юанів.

У 2009 році аеропорту присвоїли статус міжнародного. Тому в Маньчжурію були відкриті регулярні рейси з Іркутська, Чити, Красноярська та Улан-Уде.

• Абагайтуй

• Народний уряд міста Маньчжурія