Маніок їстівний — Вікіпедія

Маніок їстівний
Ботанічна ілюстрація маніока з книги «Köhler's Medizinal-Pflanzen», 1887
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Евдикоти (Eudicots)
Клада: Розиди (Rosids)
Порядок: Мальпігієцвіті (Malpighiales)
Родина: Молочайні (Euphorbiaceae)
Рід: Manihot
Вид:
Маніок їстівний (M. esculenta)
Біноміальна назва
Manihot esculenta

Маніок їстівний або касава (Manihot esculenta Crantz) — типовий вид роду маніок родини молочайних (Euphorbiaceae), важлива харчова коренеплідна тропічна рослина.

Назва

[ред. | ред. код]
Необроблене коріння маніоку
Страва з маніоку

Касава — африканська назва маніоку (ця назва походить з Бразилії, де так цю рослину називають Тупі-Гуарані, а в решті Південної Америки відома як юка — через що дуже частою є плутанина назв і понять). Суто касавою нерідко іменують тільки борошно з маніоку.

Це багаторічна вічнозелена кущова рослина 3-5 м заввишки. Стебло циліндричне, 2-7 см завтовшки, розгалужене, добре облиствене, крихке. Забарвлення сіро-зелене, сріблясте або малинове, поверхня гладка або шорстка. Листки пальчасті, з 3-7 частками, на довгих яскраво-червоних черешках, довжина частки листа 12-17 см. Суцвіття — китиця до 20 см. Квітки дрібні, жовтого забарвлення, полігамні, з переважанням чоловічих. Плід — тристворчата коробочка, що розтріскується при дозріванні. Насіння дрібне, еліптичної форми, сірого чи коричневого забарвлення.

Використання

[ред. | ред. код]

В їжу використовують подібне на картоплину коріння та листя. Маніок виростає на вісім футів (~2 м) у висоту; коріння може сягати трьох дюймів завтовшки й трьох футів (~1 м) завдовжки з масою від 3 до 10 кг. У коренеплодах багато крохмалю (77 %[1]). У сирому вигляді дуже отруйні, споживаються лише вареними або печеними. З сирого маніоку роблять крупу (тапіоку), з якої варять кашу, а сушену маніоку перемелюють на борошно, з якого печуть тонкі коржі, які отримали назву хліб з касави. Листя подрібнюють і тушать з м'ясом.

Поширення і культивування

[ред. | ред. код]

Батьківщиною маніоки вважають райони сучасної Бразилії, поширена культура в усіх тропічних районах земної кулі. Посівні площі у світі становлять 14,5 млн га, виробництво — 129 млн т при середній врожайності 8-9 т / га.

Країни найбільшого поширення маніока в сільському господарстві: Заїр, Танзанія, Уганда, Нігерія в Африці; Таїланд, Індонезія, В'єтнам у Південно-Східній Азії; Бразилія, Венесуела, Колумбія в Південній Америці.

Синоніми

[ред. | ред. код]
  • Manihot aipi var. lanceolata Pohl
  • Manihot aipi var. latifolia Pohl
  • Manihot aipi var. lutescens Pohl
  • Manihot aypi Spruce
  • Manihot cannabina Sweet
  • Manihot cassava Cook & Collins
  • Manihot diffusa Pohl
  • Manihot digitiformis Pohl
  • Manihot dulcis (J.F.Gmel.) Baill.
  • Manihot dulcis (J.F.Gmel.) Pax
  • Manihot dulcis var. aipi (Pohl) Pax
  • Manihot dulcis var. diffusa (Pohl) Pax
  • Manihot dulcis var. flabellifolia (Pohl) Pax
  • Manihot edule A.Rich.
  • Manihot edulis A. Rich.
  • Manihot esculenta var. argentea Cif.
  • Manihot esculenta var. coalescens Cif.
  • Manihot esculenta var. debilis Cif.
  • Manihot esculenta var. digitifolia Cif.
  • Manihot esculenta subsp. flabellifolia (Pohl) Cif.


Плід і насіння Manihot esculenta — Тулузький музей

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Artikel Starch und Starch, Composition. In: Hans Zoebelein (Hrsg.): Dictionary of Renewable Ressources. 2. Auflage, Wiley-VCH, Weinheim und New York 1996; Seiten 265—266, 267. ISBN 3-527-30114-3.

Джерела та література

[ред. | ред. код]