Маніфест про вольності дворянства — Вікіпедія

Маніфест про вольності дворянства (рос. Манифест о вольности дворянства) — коротка назва указу Петра III від 18 лютого (1 березня) 1762 року «Про дарування вольності і свободи всьому російському дворянству». Він значно розширив привілеї та права цього суспільного стану.

Уперше в історії Росії дворяни звільнялися від обов'язкової 25-літньої громадянської і воєнної служби. Вони могли вільно виходити у відставку та безперешкодно виїжджати за межі імперії. Але на вимогу уряду повинні були служити в збройних силах під час війн чи будь-яких інших конфліктів Росії, для чого слід було повертатися в державу під загрозою конфіскації землеволодінь[1].

Указ став подальшим кроком у зміцненні політичного й економічного становища дворянства, закріпив його соціальні переваги перед іншими станами[2]. Також Маніфест створив умови для подальшого розвитку кріпацтва.

Основні положення указу Петра III були підтверджені законодавчим актом Катерини II від 21 квітня 1785 року у відомій «Жалуваній грамоті дворянству».

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Манифест о вольности дворянства [Архівовано 3 січня 2012 у Wayback Machine.] (рос.)
  2. «МАНІФЕСТ ПРО ВОЛЬНОСТІ ДВОРЯНСТВА» 1762. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 16 червня 2012.

Література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]