Марківка (селище) — Вікіпедія

селище Марківка
Герб Марківки
Пам'ятник загиблим землякам в центрі селища
Країна	Україна
Область	Луганська область
Район	Старобільський район
Тер. громада	Марківська селищна громада
Код КАТОТТГ	UA44140050010046571
Основні дані
Засновано	1703
Статус	із 2024 року
Площа	15,88 км²
Населення	▼ 5 480 (01.01.2022)[1]
Густота	404 осіб/км²;
Поштовий індекс	92400[2]
Телефонний код	+380 6464
Географічні координати	49°31′31″ пн. ш. 39°33′20″ сх. д. / 49.52528° пн. ш. 39.55556° сх. д. / 49.52528; 39.55556
Висота над рівнем моря	103 м
Водойма	річка Деркул
Відстань
Найближча залізнична станція:	Старобільськ
До обл. центру:
- залізницею:	300 км
- автошляхами:	125 км
Селищна влада
Адреса	92400, Луганська обл., Марківський р-н, смт Марківка, вул. Центральна, 18
Карта
Марківка
Марківка
Марківка у Вікісховищі

Ма́рківка^[3] — селище в Україні, адміністративний центр однойменної селищної громади Старобільського району Луганської області. Лежить на історичній Слобідщині. Утворює Марківську селищну раду. Марківка розташована у верхів'ях річки Деркул — притоці Сіверського Дінця.

Марківка розташована у верхів’ях річки Деркул – притоці Сіверського Дінця.

Про давнє заселення цієї території свідчать виявлені поселення епохи пізньої бронзи (кінець ІІ тисячоліття до нашої ери).

Виникнення Марківки припадає на кінець XVII — початок XVIII століття. В 1703 році переселенці із Чернігівщини і Полтавщини заснували безіменне поселення, яке згодом назвали Марківкою. Але на пам'ятному камені до 300-річчя села вказано 1690-1990.

1708 року, під час придушення козацького повстання на чолі з Булавіним, Марківку було повністю зруйновано і лише через 25 років поселення почало відроджуватися.

Населення займалося землеробством, скотарством, торгівлею. Хліб для збуту вивозився в порти Озівського моря, а також у Воронезьку та Курську губернії. Пшениця, в особливості «арнаутка», користувалася великим попитом. Згодом інтенсивно розвивалося скотарство. Населення розводило коней, волів, свиней та мулів. Широку популярність здобули вівці під назвою «айдарські».

З 1765 року жителі села були приписані до державного кінного заводу, де вони мусили відбувати повинності натурою і працею. ^[4](рос.)

Жителі села пережили масове нашестя сарани, чуму та холеру. Епідемії та хвороби забрали тисячі людських життів. У 1905 році Харківська земська управа провела повне обстеження Марківки. Відповідно до зібраних матеріалів тут нараховувалося 1405 селянських дворів і 9020 чоловік населення, діяли три трикласні школи, три храми.

В 1907 році бідняк Аврам Семенович Онопрієнко виростив гарну цибулю. 50 вінків цієї городини купив у нього лікар Зайцев і повіз до Парижу, аби представити на сільськогосподарській виставці. В результаті цибуля сорту «Марківська» отримала золоту медаль та набула світової слави. Потім її експонували на інших виставках, у тому числі на всесвітньовідомій 1912 року.

З 1907 року марківська цибуля експортувалася до Англії та Німеччини. Пелешенко П. Я. 1893 року народження згадував, що він, як голова кредитного товариства в 1927—1929 роках організував заготівлю цього корисного овочу для відправлення за кордон. Для Англії пакували велику цибулю в стандартні мішки по 40 кг, для Німеччини — середньо-стандартну по 30 — 40 кг. Товар вивозився з залізничних станцій Кантемирівки, Черткового, Зоринівки. Від його реалізації селяни мали значні прибутки. Так, у селі 1 фунт цибулі коштував 2 — 3 копійки, а пуд — 40 копійок. На той час це були пристойні гроші.

У 1912 році в селі було відкрито бібліотеку, яка налічувала 500 книг.^[5] У січні 1918 року тут було створено революційний комітет, який очолив Андрій Іванович Єременко — згодом маршал, Герой Радянського Союзу і Герой Чехословаччини.

У 1921 році вбуло організовано комуну, а згодом і товариство зі спільного обробітку землі. Колективізація у Марківці проходила за умов гострої класової боротьби і була завершена восени 1930 року, селяни об'єднали у дев'ять колективних господарств. Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 28 жителів селища^[6].

11 липня 1942 року Марківку окупували німці. Звільнили село у січні 1943 року.

В 1960 році село Марківка набуло статусу селища міського типу. В січні 1965 року на виконання Указу Президії Верховної Ради УРСР Марківка стала центром Марківського району.

В часи російсько-української війни у контрольованій українськими силами Марківці уночі з 18 на 19 вересня 2014 року з гранатомета обстріляно будинок голови райдержадміністрації Віктора Черніка, поранено голову РДА та його дружину.^[7]

У 2020 Марківка увійшла до Старобільського району Луганської області. Марківська селищна територіальна громада утворена 25.07.2019 року.^[8] До складу Марківської територіальної громади ввійшли території колишньої Бондарівської, Кризької, Ліснополянської, Сичанської, Кабичівської, Краснопільської, Герасківської та Просянської сільських рад Марківського району Луганської області.

В ході повномасштабного російського вторгнення, 24 лютого 2022 року Марківську об'єднану територіальну громаду окупували російські війська.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року^[9]:

Марківська гімназія Марківської районної державної адміністрації ^[10]

• товариство з обмеженою відповідальністю «Марківський сирзавод»
• Державна пожежно-рятувальна частина 23

Діє клуб та районний краєзнавчий музей. Ще існує 2 приватних музеї (музей Павла Калашникова та ще)

Стадіон «Нива»

• У парку встановлено пам'ятник Чипполіно.^[11]
• пам'ятник маршалу Єрьоменко
• пам'ятник 300-руччю Марківки

У селі збереглися і дорадянську будівлі, в одній з них розташована санепідстанція.

Поблизу Марківки ростуть воронці — багаторічна рослина родини півонієвих, відома під народними назвами: кудла, вороне́ць, вороно́к, степова́ піво́нія. Причорноморський ендемік, занесений до Червоної книги України. Декоративна культура.

• Андрієнко Сергій Володимирович — старший сержант, Державна прикордонна служба України, учасник російсько-української війни.
• Єрьоменко Андрій Іванович (1892—1970) — Маршал Радянського Союзу, Герой Радянського Союзу.
• Єрьоменко Неоніла Семенівна — вчений у галузі офтальмології.
• Єфіменко Геннадій Григорійович – історик.
• Птіцин Віталій Ігорович — солдат, Державна прикордонна служба України, учасник російсько-української війни.
• Тукач Сергій Михайлович — український футболіст.
• Шило Володимир Сергійович — — прапорщик, Державна прикордонна служба України, учасник російсько-української війни.

Поблизу селища розташований загальнозоологічний заказник місцевого значення «Гераськівський».^[12]

• Метрична книга Успенської церкви слободи Заводянка за 1865—1867 роки. — Державний архів Луганської області (ДАЛО). Фонд 126. Опис 16, справа 4, 254 аркуші.
• Метрична книга Успенської церкви слободи Заводянка за 1872—1906 роки. — Державний архів Луганської області (ДАЛО). Фонд 126. Опис 16, справа 5, 449 аркушів.
• Метрична книга Архангело-Михайлівської церкви слободи Заводянка за 1891—1894 роки. — Державний архів Луганської області (ДАЛО). Фонд 126. Опис 16, справа 13, 174 аркуші.
• Метрична книга Успенської церкви слободи Заводянка за 1907—1910 роки. — Державний архів Луганської області (ДАЛО). Фонд 126. Опис 16, справа 26, 262 аркуші.
• Метрична книга Успенської церкви слободи Заводянка за 1911—1913 роки. — Державний архів Луганської області (ДАЛО). Фонд 126. Опис 16, справа 30, 183 аркуші.

• Марківка,«История Городов и Сёл» [Архівовано 24 січня 2022 у Wayback Machine.](рос.)
• Марківка,«Історія міст і сіл Української РСР»

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Марківка (селище)

Це незавершена стаття про Луганську область. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.