Марк Клавдій Фронтон — Вікіпедія

Марк Клавдій Фронтон (*Marcus Claudius Fronto, д/н —170) — державний та військовий діяч Римської імперії.

Походив з роду Клавдіїв Фронтонів з провінції Азія. Службу свою розпочав за правління імператора Антоніна Пія. Обіймав посади квестора, курульного еділа й претора. З 161 до 165 роках був одним з військовиків імператора Луція Вера під час війни із Парфією. Того ж року разом з іншими сенаторами відповідав за формування та підготовку II та III Італійських легіонів. У 166 році під час триумфа з нагоди завершення Парфянської війни отримав військові відзнаки (dona militaria). Того ж року призначається куратором громадського будівництва, а потім консулом-суфектом (разом з Луцієм Волузієм Меціаном).

У 168 році під час Маркоманської війни призначається військовиком (комітом) імператора Луція Вера. Того ж року отримує посаду імператорського легата-пропретора провінції Верхня Мезія. У 169 році призначається намісником усіх трьох провінцій Дакії, зберігши управління над провінцією Верхня Мезія. Загинув Фронтон у битві з германськими та сарматськими племенами у 170 році. на його честь на Форумі Траяна та в м. Сармізегетуза встановлені статуї.

• Rudolf Hanslik: Claudius II. In: Der Kleine Pauly (KlP). Band 1, Stuttgart 1964, Sp. 1213
• Daicoviciu C., Daicoviciu H. M. Claudius Fronto et Dacia Malvensis // Acta of the Fifth International Congress of Greek and Latin Epigraphy. Cambr., 1967; Oxf., 1971. P. 343—347