Маршалок — Вікіпедія

Марша́лок (лат. mareschalcus, нім. Marschall, пол. marszałek, чеськ. maršálek) — посада у ряді держав Центральної і Східної Європи: Богемії, Польщі, Речі Посполитій. Залежно від країни і функцій називався маршалом, ландмаршалом, гофмаршалом тощо. Зазвичай — голова Сейму, ради тощо.

Слово маршал походить з німецької мови: давн.в-нім. marahscalc, сер.-в.-нім. marscalc («конюх»), утворені комбінацією слів marh («кінь») та scalc («слуга»); до цього слова сходить і «машталір»^[1][2]. У Франції це слово спочатку означало сторож коней, або конюх (фр. maréchal і понині означає коваля підків). Пізніше, коли посада маршала-конюшого ставала більш значимою, вони ставали членами королівських дворів Європи.

• Гофмаршал — управитель двору монарха.
• Ландмаршал — голова крайового сейму, місцевої ради, парламенту.

Карти Hofämterspiel з маршалками (1450-ті)

• Богемський маршалок — голова Сейму Богемського королівства (Чехії) в ХІІІ — ХХ ст.

Посада маршалка з'явилася у польських князівствах П'ястів ще з XIII століття. Її вони запозичили у сусідніх німецьких князівствах. Кожний князь мав свого маршалка — керівника своїх надвірних збройних сил.

Центральний уряд маршалка з'явився в середині XIV століття після утворення об'єднаного Королівства Польського. Король Казимир III Великий (1333-1370) мав двох маршалків: вищого та нижчого. Перший називався лат. mareschalcus Regni Poloniae — маршалком Королівства Польського, другий лат. mareschalcus curiae — маршалком надвірним (наглядач королівської служби). Пізніше, коли обом було надано титули «коронних» (лат. Regni), для їхнього розрізнення з маршалками литовськими, першого названо «великим» (лат. Magnus), другого «надвірним» (лат. curiae Regni).

Обов'язки маршалка були офіційно оформлені за Олександра Ягеллончика та затверджені на Пйотрівському сеймі 1504 року. Найголовнішим з них було керівництво королівським двором. Символом влади маршалка була палиця (тростина), яку він завжди носив перед королем у якості скіпетра.

Уряд маршалка перейшов з Королівства Польського до Литви, де він вперше згадується при дворі Вітовта (1392-1430).

Велике князівство Литовське поділялось на «землі», які передавались під управління маршалків. За впливом останнього можна прирівняти до герцога, з тією різницею, що європейські герцогства, зазвичай, мали меншу площу. Маршалки замінили удільних князів, вони призначались Великим князем Литовським.

Маршалок земельний головував на засіданнях аристократичної ради при великому князеві (пани-рада), з XVI століття — на соймі (сеймі).

• Маршалок господарський — посадова особа при дворі великого князя литовського (господаря). Спочатку виконував функції заступника маршалка великого литовського, проте з часом його функції скоротилися до церемоніальних. Господарських маршалків було декілька, кожний з них мав рівні повноваження.

Після створення Речі Посполитої, посади маршалків збереглися у Королівстві Польському (коронний) і у Великому князівстві Литовському (литовський).

• Маршалок Корони Польської (великий коронний маршалок) — головував на засіданнях королівського двору, керував офіційними церемоніями, стежив за дотриманням церемоніалу, виконував певні судові функції.

• Маршалок надвірний коронний — заступник великого коронного маршалка.

• Великий маршалок литовський — найвища посадова особа Великого князівства Литовського, відповідна за функціями великому маршалку коронному.

• Маршалок надвірний литовський — заступник великого маршалка литовського.

Коли король перебував у Короні, влада була при маршалкові великому коронному, а коли виїжджав до Литви — при литовському. За відсутності маршалків палицю перед королем носив канцлер або маршалок примаса.

Маршалки великий коронний і надвірний з XVI століття входили до Сенату. Король Станіслав-Август, звільнивши маршалка від обов'язків управління двором, зберіг за ним маршалківську юрисдикцію. Сеймовою постановою 1776 року був створений маршалківський суд. Коли король знаходився в Короні, у цьому суді головував великий маршалок коронний, а під час перебування короля в Литві — великий маршалок литовський; проте під час сейму завжди головував великий маршалок коронний.

• Маршалок двору королеви — приватний урядник, який слідкував за двірським етикетом і завідував двором королеви.

• Маршалок дворський (домовий) — урядник, що керував двором монарха, очолював шляхту, котра служила при королівському чи великокнязівському (маршалок господарський) дворі. У XVII столітті, коли маршалки великий і надвірний у Короні та в Литві стали державними міністрами, король увів цю посаду для утримання порядку в покоях і двірській службі.

• Маршалок Сейму Речі Посполитої — голова з'їздів Посольської ізби Сейму Речі Посполитої.

• Маршалок примаса — маршалок надвірний примасів Польщі, до 1764 року неформально відносився до чиновників. За відсутності королівських великого та надвірного маршалків він міг виконувати їхні обов'язки. Тому навіть сенатори, особливо каштеляни, охоче займали цей уряд. Маршалок примаса носив свою палицю з лівого боку (праворуч він носив розп'яття з хрестом). Він судив справи дворян примаса та карав винних, проте не супроводжував останнього до сенату.

• Маршалок земський, повітовий, сеймиковий — земський уряд Речі Посполитої, у Великому князівстві Литовському. Його основним обов'язком було скликання та головування на зібраннях шляхти повіту — сеймиках. Також він скликав шляхту на посполите рушення, керував ним з такими ж повноваженнями, як каштелян у Короні. Маршалки обиралися шляхтою зі свого середовища. Своїх маршалків мали й українські землі.

• Маршалок трибунальський — очільник Коронного трибуналу та Головного трибуналу Великого князівства Литовського.

• Маршалок Сейму Республіки Польща — депутат, який є найвищим представником нижньої палати (сейму) польського парламенту, стоїть на сторожі його прав та гідності й керує його роботою.

• Маршалок Сенату Республіки Польща — найвищий представник Сенату Республіки Польща, що охороняє його права та гідність, головує на його засіданнях і представляє його під час зустрічей чи візитів.

• Маршалок воєводства — з 1999 року голова воєводства, голова воєводської управи — виконавчого органу воєводського самоврядування.

• Маршалок польський або Маршал Польщі — найвище військове звання у Польщі, відповідає званню фельдмаршала та генерала армії.

У монархії Габсбургів маршалками називали головів земських / крайових сеймів (наприклад, Богемського, Галицького, Буковинського), сеймику, трибуналу тощо.

• Маршалок шляхти (маршал) — наприкінці XVIII — у XIX столітті представник дворянства, якого обирали на губернських і повітових зборах і який керував становими справами дворянства; провідник дворянства.

• Маршал
• Ландмаршал
• Спікер

• Zygmunt Gloger: Encyklopedja staropolska ilustrowana (tom ІІІ — Marszałek wielki koronny i litewski, marszałkowie nadworni i inni). Warszawa: Druk P. Laskauer, W. Babicki, 1903.
• Маршалок // Довідник з історії України. — 2-е видання. — К., 2001. — С. 455.
• Маршалок // Енциклопедія українознавства. Словникова частина. — Т. 4. — С. 1482.
• Маршалок // Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 635.
• Маршалок // Энциклопедический словарь Ф. А. Брокгауза и И. А. Ефрона. — С.-Пб.: Брокгауз-Ефрон. 1890—1907.
• Шевченко Н. В.. Маршалок [Архівовано 13 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 541. — ISBN 978-966-00-1028-1.

• Маршалок // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1960. — Т. 4, кн. VII : Літери Ле — Ме. — С. 926. — 1000 екз.