Марісса Маєр — Вікіпедія

Марісса Маєр
Marissa Mayer
Ім'я при народженніангл. Marissa Ann Mayer
Народилася30 травня 1975(1975-05-30)[1][2][3] (49 років)
Ваусау, Вісконсин, США[4]
Країна США
Місце проживанняПало-Альто
Діяльністьпрезидент і головний виконавчий директор «Yahoo!»[5]
Alma materСтенфордський університет
ЗакладGoogle, Yahoo! і Lumi Labsd
Посадагенеральний директор і член радиd[6][7]
Конфесіялютеранство
БатькоМайкл Маєр
МатиМаргарет Маєр
У шлюбі зЗакарі Бог[8]
Нагороди
IMDbID 3217677
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Маєр.

Марісса Енн Маєр (англ. Marissa Ann Mayer; нар. 30 травня 1975) — американська підприємиця та інвесторка. Колишній президент і головний виконавчий директор компанії «Yahoo!». Займала цілий ряд керівних посад в «Google»[9][10]. Наймолодша очільниця компанії зі списку Fortune 500[11].

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народилася 30 травня 1975 року в місті Восау в штаті Вісконсин у родині вчительки малювання фінського походження Маргарет Маєр[12] та інженера Майкла Маєра[13][14]. Закінчила середню школу 1993 року[15], була обрана губернаторкою Вісконсину Томмі Томпсоном як одна з двох делегатів від штату до Національного молодіжного наукового табору в Західній Вірджинії[16].

Із відзнакою закінчила Стенфордський університет (бакалаврат із символічних систем і магістратура з інформатики зі спеціалізацією в області штучного інтелекту). 2009 року Іллінойський інститут технологій присвоїв Маєр почесний докторський ступінь у знак визнання її роботи в галузі пошуку[17].

12 грудня 2009 року одружилася з інвестором в нерухомість Закарі Богом[18]. 7 жовтня 2012 народила сина[19][20][21].

Кар'єра

[ред. | ред. код]

До Google працювала в дослідницькій лабораторії UBS (Ubilab) у Цюриху (Швейцарія) та в SRI International у Менло-Парку (штат Каліфорнія)[22].

Маєр прийшла в Google в 1999 році, ставши 20-ю в штаті і першою жінкою серед інженерів компанії[23][24]. Протягом 13 років роботи в Google вона була інженеркою, дизайнеркою, менеджеркою з продукції та керівницею. Маєр займала ключові ролі в проєктах Google Search, Google Images, Google News, Google Maps, Google Books, Google Product Search, Google Toolbar, iGoogle та Gmail. Вона також займалася створенням головної сторінки Google, відомої лаконічним дизайном[25][26]. В останні роки в Google Маєр була віцепрезидентом з пошуку товарів і досвіду взаємодії та віцепрезидентом з місцевих сервісів, карт і сервісів розташування[27]. Протягом кар'єри в Google вона вважалася «публічним обличчям» компанії й частіше за інших її керівних осіб виступала з промовами[28], лекціями і презентаціями на виставках, семінарах, тренінгах тощо.

Yahoo!

[ред. | ред. код]
Майкл Аррінгтон та Марісса Маєр на TechCrunch Disrupt

16 липня 2012 року Маєр призначена президентом і головною виконавчою директором Yahoo!. Вона також була членкинею ради директорів компанії[29][30]. На момент її призначення популярність Yahoo! вже більше року як відставала від Google, і компанія зазнала кількох змін у керівництві. Щоб спростити бюрократичний процес та покращити корпоративну культуру, Маєр запустила нову онлайн-платформу під назвою PB&J. На ній працівники можуть писати скарги та голосувати щодо різних проблем в офісі; якщо проблема отримає більше 50 голосів, онлайн-менеджмент автоматично розглядає це питання[31].

У лютому 2013 року Маєр внесла значні зміни до кадрової політики в Yahoo!, які вимагали від усіх віддалених працівників перейти на офісні посади або звільнитися[32]. Пропрацювавши з дому до конця своєї вагітності та народження сина, Маєр повернулася в офіс та збудувала поруч із ним материнську кімнату — з оглядом на це її згодом неодноразово критикували за заборону віддаленої роботи[33]. У квітні 2013 року Маєр оновила політику відпустки у зв'язку вагітністю та пологами, подовживши її дозволену тривалість та надавши грошову премію батькам[34]. CNN зазначали, що на той час така політика впроваджувалася й іншими компаніями Кремнієвої долини, такими як Facebook та Google[35][36]. За свої управлінські рішення Маєр неодноразово зазнавала критики з боку The New York Times та The New Yorker[37][38].

20 травня 2013 року за рішенням Маєр Yahoo! придбали Tumblr за $1,1 млрд[39][40]. У лютому 2016 року Yahoo! визнали, що вартість Tumblr впала на 230 млн доларів з моменту його придбання. У липні 2013 року Yahoo! повідомили про падіння доходів, але зростання прибутку у порівнянні з тим же періодом попереднього року. Реакцією на Волл-стріт стало падіння акцій на 1,7%[41]. У вересні 2013 року повідомлялося, що ціна акцій Yahoo! зросла вдвічі за 14 місяців із моменту призначення Маєр[42]. Однак більша частина цього зростання може бути пов'язана з часткою Yahoo! в китайській компанії з електронної комерції Alibaba Group, яка була придбана до призначення Маєр[43].

Майер виступає з доповіддю на конференції

У листопаді 2013 року Маєр запровадила систему перевірки результативності, засновану на рейтингу співробітників за кривою Гаусса, пропонуючи менеджерам оцінювати своїх співробітників за кривою і звільняти тих, хто в кінці розподілу[44][45]. Працівники скаржилися, що деякі менеджери розглядали процес як обов’язковий[46]. У лютому 2016 року колишній працівник Yahoo! подав позов проти компанії, стверджуючи, що ця практика звільнення порушила як каліфорнійське, так і федеральне законодавство про працю[47].

2014 року Маєр зайняла шосте місце у списку Fortune «40 до 40»[48] і 16-те у списку найкращих бізнесвумен у світі[49]. У березні 2016 року Fortune назвали Маєр однією з лідерів у світі, які найбільше розчарували[50][51][52]. Акції Yahoo! продовжували падати на понад 30% протягом 2015 року, компанію залишили 12 ключових керівників[53].

У грудні 2015 року нью-йоркський хедж-фонд SpringOwl, акціонер Yahoo Inc., опублікував заяву, що Маєр слід замінити на посаді генерального директора[54]. Starboard Value, інвестиційна фірма, яка володіє часткою акцій Yahoo, також написала різкий лист щодо роботи Маєр в Yahoo[55]. До січня 2016 року було підраховано, що основний бізнес Yahoo! вартував менше нуля доларів останні кілька кварталів[56]. У лютому 2016 року Маєр підтвердила, що Yahoo! розглядала можливість продажу свого основного бізнесу[57]. У березні 2017 року повідомлялося, що Маєр може отримати термінальний пакет на $23 млн після продажу Yahoo! компанії Verizon[58].

Маєр оголосила про свою відставку 13 червня 2017 року[59]. Попри великі втрати доходу Yahoo! від реклами та зменшення штату на 50%, за п’ять років її правління на посаді генерального директора Маєр було виплачено $239 млн, здебільшого за акціями та опціонами на акції[60]. У день своєї відставки Маєр публічно висвітлила багато досягнень компанії за час її роботи, зокрема: створення ринкової капіталізації в розмірі $43 млрд, потроєння акцій Yahoo, збільшення кількості користувачів мобільних телефонів до понад 650 млн, створення бізнесу з реклами мобільних пристроїв у розмірі $1,5 млрд та трансформацію культури Yahoo[59]. За час роботи Маєр кількість щомісячних відвідувань домашньої сторінки Yahoo! зменшилась з майже 10 млрд до менш ніж 4,5, тоді як кількість відвідувань Google зросла з 17 до понад 56 млрд[61].

8 листопада 2017 року, разом із кількома іншими нинішніми та колишніми керівниками корпорації, Маєр дала свідчення перед комітетом Сенату США з питань торгівлі, науки та транспорту[en] щодо серйозних порушень безпеки Yahoo протягом 2013 та 2014 років[62][63].

Членство в радах і нагороди

[ред. | ред. код]

Маєр входить до складу рад директорів компаній Cooper-Hewitt, National Design Museum, New York City Ballet, San Francisco Ballet, Музей сучасного мистецтва Сан-Франциско та Walmart[64][65].

Марісса Маєр входила до щорічного списку 50 найвпливовіших американських жінок у бізнесі журналу Fortune в 2008, 2009, 2010 і 2011 роках під номерами 50, 44, 42 і 38 відповідно[66]. У 2008 році, у віці 33 років, вона була наймолодшою жінкою в списку. Названа однією з жінок року журналом Glamour у 2009 році[67].

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
  2. ↑ Munzinger Personen
  3. ↑ Davos 2014 Participant List
  4. ↑ https://www.britannica.com/biography/Marissa-Mayer
  5. ↑ Womack, Brian (12 жовтня 2010). Google Executive Marissa Mayer Takes New Role in Location, Local Services. bloomberg.com. Архів оригіналу за 4 листопада 2012. Процитовано 21 квітня 2012.
  6. ↑ https://www.forbes.com/profile/marissa-mayer/?sh=67c4f0e14c5e
  7. ↑ https://www.sfballet.org/discover/board/
  8. ↑ Vogue: The Bride Wore Snowflakes. Архів оригіналу за 11 квітня 2014. Процитовано 26 липня 2012.
  9. ↑ Holson, Laura (1 березня 2009). Putting a Bolder Face on Google. The New York Times. с. BU-1. Архів оригіналу за 5 листопада 2016. Процитовано 26 липня 2012.
  10. ↑ Stone, Brad (16 липня 2012). Marissa Mayer Is Yahoo's New CEO. Bloomberg Businessweek. Архів оригіналу за 28 липня 2012. Процитовано 26 липня 2012.
  11. ↑ The Marissa Mayer timeline - Postcards. Архів оригіналу за 8 березня 2013. Процитовано 26 липня 2012.
  12. ↑ Google-johtaja vieraili Suomessa sukujuurillaan. Kauppalehti. 9 листопада 2011. Архів оригіналу за 29 вересня 2012. Процитовано 16 липня 2012. English title: "Google vice president visits the land of her ancestors".
  13. ↑ Marissa Mayer: The Talent Scout - Businessweek. Архів оригіналу за 20 липня 2012. Процитовано 26 липня 2012.
  14. ↑ Que Pasa. Архів оригіналу за 11 листопада 2014. Процитовано 26 липня 2012.
  15. ↑ «Did You Know?» WSD Dialogue, Spring 2010, p. 11.
  16. ↑ Nalley, Steven (28 червня 2012). Wang attends National Youth Science Camp. Starkville Daily News. Архів оригіналу за липень 20, 2012. Процитовано 16 липня 2012.
  17. ↑ IIT (25 березня 2009). 50. Marissa Mayer. Illinois Institute of Technology, IIT Media Room. Архів оригіналу за 29 вересня 2013. Процитовано 16 травня 2009.
  18. ↑ Bigelow, Catherine (23 грудня 2009). Google Employee No. 20 gets hitched. San Francisco Chronicle. Архів оригіналу за 16 листопада 2018. Процитовано 19 липня 2012.
  19. ↑ Sellers, Patricia (16 липня 2012). New Yahoo CEO Mayer is pregnant. Fortune (CNNMoney). Архів оригіналу за серпень 26, 2012. Процитовано липень 26, 2012.
  20. ↑ Cain Miller, Claire (17 липня 2012). Marissa Mayer, New Yahoo Chief, Is Pregnant. The New York Times. Архів оригіналу за 26 серпня 2012. Процитовано 26 липня 2012.
  21. ↑ Google’s Marissa Mayer is Yahoo CEO, says she’s pregnant. 18 липня 2012. Архів оригіналу за 8 жовтня 2018. Процитовано 26 липня 2012.
  22. ↑ Drescher, Io (15 червня 2010). Meet Marissa Mayer. Silicon Valley Curious. Архів оригіналу за 19 квітня 2012. Процитовано 18 червня 2010.
  23. ↑ Sloan, Paul (16 липня 2012). Google's Marissa Mayer becomes Yahoo CEO. CNET. Архів оригіналу за 2 листопада 2012. Процитовано 26 липня 2012.
  24. ↑ Guglielmo, Connie (16 липня 2012). Google's Page Says Mayer Will Be Missed; HP's Whitman Welcomes Yahoo's New CEO. Forbes. Архів оригіналу за 17 липня 2012. Процитовано 26 липня 2012.
  25. ↑ Sorkin, Andrew Ross (16 липня 2012). Google’s Marissa Mayer Becomes Yahoo’s Chief. The New York Times. Архів оригіналу за 24 липня 2012. Процитовано 26 липня 2012.
  26. ↑ Levy, Steven (2011). PART FOUR. GOOGLE’S CLOUD. 1.. In the Plex: How Google Thinks, Works, and Shapes Our Lives. Simon & Schuster. ISBN 978-1-4165-9658-5. Процитовано 16 липня 2012.
  27. ↑ At Google, Mayer Takes a New Job. The New York Times. 12 жовтня 2010. Архів оригіналу за 16 серпня 2012. Процитовано 26 липня 2012.
  28. ↑ "Марісса Маєр: дев'ять принципів інновацій" (цитати з виступів) [Архівовано 26 грудня 2013 у Wayback Machine.] | Блог Віктора Коваленка
  29. ↑ Chang, Andrea (16 липня 2012). Google executive Marissa Mayer named Yahoo's new chief executive. Los Angeles Times. Архів оригіналу за 6 березня 2013. Процитовано 26 липня 2012.
  30. ↑ Oreskovic, Alexei; Peter Lauria (16 липня 2012). Yahoo snags Google's Mayer as CEO in surprise hire. MSNBC. Reuters. Архів оригіналу за 18 вересня 2012. Процитовано 18 липня 2012.
  31. ↑ Sellers, Patricia (22 жовтня 2013). How Yahoo CEO Mayer fixed 1,000 problems – Postcards. Fortune. Архів оригіналу за 20 липня 2018. Процитовано 19 липня 2018.
  32. ↑ Why Marissa Mayer Told Remote Employees To Work in an Office ... Or Quit. Business Insider. 24 лютого 2013. Архів оригіналу за 24 лютого 2013. Процитовано 24 лютого 2013.
  33. ↑ Guynn, Jessica (26 лютого 2013). Yahoo CEO Marissa Mayer causes uproar with telecommuting ban. latimes.com. Архів оригіналу за 7 червня 2013. Процитовано 14 червня 2013.
  34. ↑ Carlson, Nicholas (30 квітня 2013). Marissa Mayer Doubles Yahoo's Paid Maternity Leave, Gives Dads Eight Weeks Off. Business Insider. Архів оригіналу за 3 червня 2013. Процитовано 14 червня 2013.
  35. ↑ Pepitone, Julianne (30 квітня 2013). Marissa Mayer extends Yahoo's maternity leave – CNNMoney – Apr. 30, 2013. Money.cnn.com. Архів оригіналу за 4 квітня 2019. Процитовано 14 червня 2013.
  36. ↑ McCullough, DG (8 серпня 2014). Women CEOs: Why companies in crisis hire minorities – and then fire them. The Guardian. Архів оригіналу за 9 жовтня 2014. Процитовано 9 жовтня 2014.
  37. ↑ Nicholas Carlson (17 грудня 2014). What Happened When Marissa Mayer Tried to Be Steve Jobs. The New York Times. Архів оригіналу за 2 березня 2015. Процитовано 22 лютого 2015.
  38. ↑ Vauhini Vara (22 жовтня 2014). Yahoo's Dynamic C.E.O. and Her Boring Plan. The New Yorker. Архів оригіналу за 2 березня 2015. Процитовано 22 лютого 2015.
  39. ↑ Lublin, Joann S.; Efrati, Amir; Ante, Spencer E. (20 травня 2013). Yahoo Deal Shows Power Shift. The Wall Street Journal. Архів оригіналу за 19 вересня 2014. Процитовано 10 жовтня 2014.
  40. ↑ de la Merced, Michael J.; Bilton, Nick; Perlroth, Nicole (19 травня 2013). Yahoo to Buy Tumblr for $1.1 Billion. The New York Times. Архів оригіналу за 18 жовтня 2014. Процитовано 10 жовтня 2014.
  41. ↑ Yahoo revenue falls on slow ad sales. Bbc.co.uk. Архів оригіналу за 17 липня 2013. Процитовано 18 липня 2013.
  42. ↑ Victoria Edwards (21 вересня 2013). 6 Things We Learned From Marissa Mayer and Mark Zuckerberg at TechCrunch Disrupt 2013. Search Engine Watch. Incisive Media Incisive Interactive Marketing LLC. Архів оригіналу за 24 вересня 2013. Процитовано 23 вересня 2013.
  43. ↑ What Happened When Marissa Mayer Tried to Be Steve Jobs. The New York Times. 21 грудня 2014. Архів оригіналу за 3 грудня 2020. Процитовано 23 листопада 2020.
  44. ↑ (Yahoo! Inc) (12 листопада 2013). Yahoo's Latest HR Disaster: Ranking Workers on a Curve. Businessweek. Архів оригіналу за 28 листопада 2013. Процитовано 28 листопада 2013.
  45. ↑ "Because Marissa Said So" – Yahoos Bristle at Mayer's New QPR Ranking – Kara Swisher – News. AllThingsD. 8 листопада 2013. Архів оригіналу за 11 листопада 2013. Процитовано 28 листопада 2013.
  46. ↑ "Because Marissa Said So" – Yahoos Bristle at Mayer's New QPR Ranking – Kara Swisher – News. AllThingsD. 8 листопада 2013. Архів оригіналу за 11 листопада 2013. Процитовано 28 листопада 2013.
  47. ↑ A Yahoo Employee-Ranking System Favored by Marissa Mayer Is Challenged in Court. The New York Times. 2 лютого 2016. Архів оригіналу за 28 листопада 2020. Процитовано 23 листопада 2020.
  48. ↑ Fortune Most Powerful Women in Business. money.cnn.com. Архів оригіналу за 3 квітня 2019. Процитовано 25 листопада 2013.
  49. ↑ Fortune Most Powerful Women in Business. Fortune. Архів оригіналу за 12 січня 2015. Процитовано 14 січня 2015.
  50. ↑ Nicholas Carlson (17 грудня 2014). What Happened When Marissa Mayer Tried to Be Steve Jobs. The New York Times. Архів оригіналу за 2 березня 2015. Процитовано 22 лютого 2015.
  51. ↑ Vauhini Vara (22 жовтня 2014). Yahoo's Dynamic C.E.O. and Her Boring Plan. The New Yorker. Архів оригіналу за 2 березня 2015. Процитовано 22 лютого 2015.
  52. ↑ Fortune Editors (30 березня 2016). Here Are the World's 19 Most Disappointing Leaders - Fortune. Fortune. Архів оригіналу за 23 листопада 2016. Процитовано 23 листопада 2020.
  53. ↑ Josh Lipton (20 жовтня 2015). What options does Marissa Mayer have left?. Cnbc.com. Архів оригіналу за 18 січня 2021. Процитовано 2 грудня 2016.
  54. ↑ Marissa Mayer: Firing Yahoo CEO, Staff Can Save Company, Says Shareholder. Headlines & Global News. Архів оригіналу за 26 лютого 2021. Процитовано 23 листопада 2020.
  55. ↑ Paul R. La Monica (6 січня 2016). Hedge fund is sick of Yahoo CEO Marissa Mayer. CNNMoney. Архів оригіналу за 28 лютого 2021. Процитовано 23 листопада 2020.
  56. ↑ Timothy B. Lee (2 лютого 2016). Yahoo is laying off 1,700 and putting itself up for sale. Here's why. Vox. Архів оригіналу за 8 листопада 2020. Процитовано 23 листопада 2020.
  57. ↑ Hazel Sheffield (3 лютого 2016). Yahoo CEO Marissa Mayer says company is considering selling its internet business. The Independent. Архів оригіналу за 27 листопада 2021. Процитовано 23 листопада 2020.
  58. ↑ Fiegerman, Seth (13 березня 2017). Marissa Mayer could get $23 million severance. CNN Money. Архів оригіналу за 7 липня 2017. Процитовано 2 липня 2017.
  59. ↑ а б Baron, Ethan (13 червня 2017). Yahoo CEO Marissa Mayer resigns, cites achievements by fallen firm as Verizon deal closes. The Mercury News. Архів оригіналу за 25 червня 2017. Процитовано 5 липня 2017.
  60. ↑ Goel, Vindu (3 червня 2017). Dissecting Marissa Mayer's $900,000-a-Week Yahoo Paycheck. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Архів оригіналу за 12 листопада 2020. Процитовано 3 червня 2017.
  61. ↑ Most Popular Websites 1996 - 2019. Data is Beautiful, YouTube channel. 14 жовтня 2019. Архів оригіналу за 16 березня 2021. Процитовано 14 жовтня 2019.
  62. ↑ Shabbad, Rebecca [Архівовано 9 листопада 2020 у Wayback Machine.] "Senate panel holds hearing on Equifax, Yahoo security breaches"; CBS News; 8 Nov. 2017.
  63. ↑ Justice Dept. [Архівовано 20 травня 2019 у Archive.is] "U.S. Charges Russian FSB Officers and Their Criminal Conspirators for Hacking Yahoo and Millions of Email Accounts"; U.S. Department of Justice; 15 March 2017.
  64. ↑ Savitz, Eric (16 квітня 2012). Wal-Mart Names Google's Marissa Mayer To Its Board. Forbes. Архів оригіналу за 22 грудня 2015. Процитовано 19 липня 2012.
  65. ↑ Yahoo's new boss Marissa Mayer could see pay top $70m. BBC. 19 липня 2012. Архів оригіналу за 23 липня 2012. Процитовано 26 липня 2012.
  66. ↑ 50 Most Powerful Women in Business. CNNMOney. Архів оригіналу за 29 вересня 2012. Процитовано 17 липня 2012.
  67. ↑ Rao, Leena (6 листопада 2009). Marissa Mayer Chosen As A Glamour Magazine Woman Of The Year. TechCrunch.com. Архів оригіналу за 1 березня 2012. Процитовано 21 квітня 2012.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Марісса_Маєр&oldid=43907160