Матяшевич Василь Федорович — Вікіпедія

Василь Федорович Матяшевич
Підполковник  Генерал-хорунжий (грудень 1918)
Загальна інформація
Народження	26 лютого 1879(1879-02-26)
Смерть	невідомо
Військова служба
Приналежність	УНР
Війни / битви	Перша світова війна Українсько-радянська війна

Василь Федорович Матяшевич (26 лютого 1879 , Війтівці, Переяславський повіт, Полтавська губернія^[1] — ?) — український політичний і військовий діяч. Генерал-хорунжий, помічник військового міністра УНР.

За даними видання "Офіцерський корпус Армії УНР" народився 24 лютого 1879 року на Полтавщині. Проте запис про народження міститься у метричній книзі Покровської церкви села Війтівці Переяславського повіту Полтавської губернії під 26 лютого 1879 року^[2].

Закінчив Полтавське земське 5-класне училище. У 1904 році закінчив Полтавський кадетський корпус, Чугуївське піхотне юнкерське училище 1904, Закінчив Миколаївську інженерну академію за 1-м розрядом.

20 травня 1912 року отримав звання капітана. З 04.11.1912 р. — молодший співробітник управління будівництва Гродненської фортеці. З 01.01.1913 р. — молодший виробник управління будівництва Ковненської фортеці. У роки Першої світової війни офіцер 6-го понтонного батальйону. Підполковник.

В українській армії з 1917, член Української Центральної Ради від частин Київського гарнізону, делегат І Всеукраїнського військового з'їзду.

На II Всеукраїнському військовому з'їзді 05—11.06.1917 р. був обраний членом Українського Генерального Військового комітету.

З грудня 1917 р. — головний начальник постачання Військового Секретаріату Центральної Ради.

З березня 1918 р. до 20.07.1918 р. — начальник Головного інженерного управління Військового міністерства УНР.

За Гетьманату начальник Головного інженерного управління у відділі заступника Військового міністра з господарсько-технічних справ у званні полковника. Звільнений за власним проханням.

З грудня 1918 р. — начальник Головного інженерного управління Військового міністерства УНР. Генерал-хорунжий. 3 25.08.1919 року другий помічник військового міністра УНР у справах постачання. У грудні 1919 року був інтернований польською владою.

• Литвин М. Р., Науменко К. Є. Збройні сили України першої половини XX ст. Генерали і адмірали / Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України. — Львів; Харків: «Видавництво Сага», 2007. — 244 с. Стор.133
• Тинченко Я. Ю. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921). Книга I. — К. : Темпора, 2007. — ISBN 966-8201-26-4.
• Військова нарада в кабінеті генерального секретаря Порша дня 18 (5 ст. ст.) січня 1918 р.//Літопис Червоної Калини. — Львів. — 1937 — Ч. 5. — С. 2—3;
• Список чинам военно-инженерного ведомства на 1914. — СПб. — 1914. — С. 309

• Історія Полтави
• Тинченко Ярослав Юрьевич » Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921)