Махасамґіка — Вікіпедія

Махасамґіка (палі Mahāsanghika, дос. «ті, що мають велике зібрання») — це школа раннього буддизму. Вона виникла після Другого Собору, як і течія Стхавіравада. У той час монахи сперечалися про те, яких практик дотримуватися.[1] Це призвело до створення багатьох інших течій в Індії.

З цієї школи походять кілька течій давнього буддизму:[2]

Школа Махасамґіки характеризується, за словами шанованого в'єтнамського буддійського майстра Тхить Нят Хань[3], як реакція на схоластичні та догматичні тенденції того часу (наприклад, школи тхеравади, сарвастівадіна, саутрантики тощо). У середині IV ст. до н.е. школа Махансамґіка знову поставила проблему знання, наголошуючи на важливості очищення розуму для досягнення просвітлення. Розкриваючи марність вивчення та аналізу дхарм, ця школа заохочувала до безпосереднього духовного досвіду.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Buswell, Robert E.; Lopez, Donald Sewell (2014). The Princeton dictionary of Buddhism. Princeton (N.J.): Princeton University Press. с. 507. ISBN 978-0-691-15786-3.
  2. ↑ Buswell, Robert E.; Lopez, Donald Sewell (2014). The Princeton dictionary of Buddhism. Princeton (N.J.): Princeton University Press. с. 427. ISBN 978-0-691-15786-3.
  3. ↑ Tchich Nhat Hanh, Clés pour le zen, Pocket, page 112
колесо Дхарми Це незавершена стаття про буддизм.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Махасамґіка